Про видатного волинського митця згадували ті,хто знав його і разом із ним працював. Сама біографія Андрія Ніколаєнка,як зауважила мистецтвознавець Зоя Навроцька,є своєрідним віддзеркаленням історії України минулого століття. Народжений у 1926 році у селянській родині на межі Житомирської та Київської областей,він пережив колективізацію,в ході якої родина була вислана у Архангельську область. У дитячому будинку,де майбутній художник опинився після смерті матері його,справжнє прізвище «Миколаєнко» було перероблене на «Ніколаєнко». З 50-х років Андрій Ніколаєнко оселився у Луцьку,тут і зустрів свою другу половинку.
 
Спогадами про чоловіка поділилася і його дружина Валентина Ніколаєнко: «Жити із митцем часом важко,бо творчі люди не завжди здобувають матеріальні статки,але натомість це дуже цікаво і дає стрижень і опору у житті. А життя без цієї опори нічого не варте…пригадую і момент нашого знайомства на Світязі: Андрій звернувся до мене російською і я йому відповіла так само. А перед тим він бачив мене із дівчатами,чув розмову,чому і сказав «говоріть українською,я теж українець».
 
У рамках вечора була презентована також і виставка етюдів та автопортретів пензля Андрія Ніколаєнка. Варто зауважити,що працюючи здебільшого у реалістичній манері,митець пробував себе і у манері імпресіонізму.
 
Варто також зауважити,що Андрій Ніколаєнко також багато потрудився і над виконанням розписів волинських церков.
 
Довідка «ВП»:
 
Андрій Ніколаєнко (1926–2011) – цікава постать в художньому житті Луцька другої половини ХХ століття. Вихованець Харківської школи,він прибув на Волинь наприкінці 1950-х років,поповнивши когорту місцевої творчої інтелігенції. Справжній професіонал в середовищі першої мистецької організації,яка іменувалася «Товариство волинських художників». Андрій Ніколаєнко вирізнявся особливо шанобливим ставленням до творчості. Багато знав і невтомно працював над удосконаленням власного фахового рівня. Мудрий,делікатний у стосунках,до його думки прислухалися,у нього шукали поради у найсокровенніших творчих задумах. Володіючи технічними прийомами реалістичних традицій,він,все ж,перебував у постійних пошуках. Його вабили експерименти в царині кольору й форми. Олійне малярство,акварель – улюблені техніки художника. В творчій спадщині художника – портрети,пейзажні етюди,натюрморти. Всьому,що створив Андрій Ніколаєнко притаманні поетична проникливість настрою,вишуканість і висока культура виконання.