Після відспівування тіло луцького студента Василя Мойсея,який загинув під час кривавих сутичок із силовиками у Києві,його побратими на руках віднесли до луцького Меморіалу,де Герой України знайшов свій останній притулок.

Життя молодого чоловіка трагічно обірвала рука снайпера під час кровопролиття у столиці. Василю був лише 21 рік.

Попереду колони йшли вихованці ліцею із посиленою військово-фізичною підготовкою,котрі несли величезне жовто-блакитне полотнище. Далі йшов духовий оркестр,люди із вінками,активісти Євромайдану та Автомайдану. На плечах побратими загиблого бійця «Правого сектору» несли його тіло у труні,котра була встелена квітами.

За попередніми підрахунками,попрощатися із загиблим лучанином,прийшло близько 25 тисяч людей. Вони безкінечною стрічкою розтягнулися від Театрального Майдану і до проспекту Перемоги.

Люди,котрі бачили траурну процесію,зупинялися у скорботі або долучалися до них.

Під час ходи присутні скандували: «Слава! Слава! Слава!»,«Слава Герою України!»,«Василь – герой!». «Слава Небесній Сотні!»,«Слава нації! Смерть ворогам!» та співали Гімн України. Плакали усі: і мужні чоловіки,і маленькі діти. У руках люди несли квіти та свічки.

У похмурому луцькому небі майоріли жовто-блакитні стяги та червоно-чорні прапори із чорними стрічками. По всьому місту висять приспущені прапори із траурними стрічками.

Довідка «ВП»

Мойсей Василь Михайлович (23 березня 1992 року народження) – громадський активіст. Приїхав на Майдан до Києва в ніч з 18 на 19 лютого. Навчався в Університеті розвитку людини «Україна» у Луцьку на 4-му курсі.

На своїй сторінці у соціальній мережі,незадовго до смерті,написав: «Краще вмерти вовком – ніж жити псом».

Помер у 17-й лікарні місті Києва від вогнепального поранення у грудну клітку. Вранці 20 лютого 2014 року на вулиці Інститутській у нього влучив снайпер. Хлопця не врятувало те,що він був у цивільному бронежилеті. Куля пошкодила важливі кровоносні судини.