Зазначимо,що Олександр Сивий вступив до роти особливого призначення «Світязь» УМВС України у Волинській області у липні 2014 року. Вже 13 серпня медичний працівник разом із бойовими побратимами відправився у зону бойових дій. Загинув патріот 29 серпня у так званому «Зеленому коридорі» поблизу Іловайська.
Військові переконують,що Олександр вмів лікувати не лише тілесні рани,а й душевні. Бійці розповідали,що одного разу сепаратисти розпочали штурм,підкріплюючи свій наступ криками «Укропи,здавайтеся». В момент,коли лунали звуки пострілів та канонад,Олександр Сивий на прізвисько «Док» затягнув народну пісню «Лента за лентою набої подавай»,вселивши у побратимів відчуття віри у власні сили.
Церемонію освячення меморіальної дошки провели священики Української православної церкви Київського патріархату на чолі із настоятелем Братської Хрестовоздвиженської церкви отцем Василем. Після цього слово надали директору Луцького базового медичного коледжу Алісі Хмільковій. «Під час навчання побачити Героя в Сашкові було неможливо,але з великої кількості наших випускників,які були в АТО,загинув Сашко. Це велика несправедливість. Ми були настільки приголомшені,що не могли розмовляти»,- зізналася педагог.
До студентів коледжу та молодого покоління звернувся радник голови Волинської ОДА Борис Кондратюк. «Цей меморіальний знак буде хорошою згадкою про подвиг Олександра Сивого. Ще не одне покоління буде виховуватися на його мужності,на його подвигу»,- заявив чиновник.
Слова подяки рідним Героя висловив тимчасово виконуючий обов’язки начальника Головного управління Національної поліції у Волинській області Петро Шпига. За словами полісмена,найважчим випробовуванням в його житті було подивитися в очі матерям загиблих хлопців,зокрема матері Олександра. «Я пережив тоді найважчий період в своєму керівництві і в своєму житті»,- розповів Петро Шпига.
Бойові побратими та командир Героя згадували його як людину із загостреним почуттям справедливості. Старші за віком та званням воїни шкодують,що не вберегли хлопця та запевняють,що віддали б життя за Олександра.
Теплими словами військового фельдшера характеризували і його одногрупники та друзі юності. Меморіальна дошка Олександру Сивому висітиме поряд із пам’яткою про двох героїв-воїнів УПА,що теж загинули у боротьбі із російськими окупантами.