Дискусійне питання про зняття мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення заполонило інформаційний простір України. Прихильники скасування цієї заборони підтримують відкриття ринку обігу земель, противники ж рішуче відстоюють позицію, що мораторій потрібно продовжити, а дехто вважає, що закон потрібно допрацювати, запозичивши досвід розвинених країн.

“Волинська правда” публікує позицію щодо цього питання депутата обласної ради, директора товариства «П’ятидні», члена громадської спілки СПАС Валерія Діброви, яку він озвучив в ефірі ток-шоу «Протилежний погляд LIVE».

ЧОМУ ЗАПРОВАДЖЕНО МОРАТОРІЙ

 Кому сьогодні належить земля сільськогосподарського призначення в Україні?

– Земля належить членам колишніх колективних сільськогосподарських кооперативів (колгоспів), які під час розпаювання отримали свої земельні наділи (паї) та власникам особистих селянських господарств в межах до 2-х гектарів на особу. Окрім того, земля сільськогосподарського призначення перебуває у власності держави. А саме: у категорії резерву, у користуванні науково-дослідних державних підприємств та станцій, інститутів. Ми не можемо стверджувати, що вся земля сьогодні перебуває у приватній власності.

Чи можна сьогодні будь-якому громадянину отримати пай?

– У такому вигляді, як 1994 року після указів Президента «Про прискорення земельної реформи» і «Прийняття механізму паювання земель колишніх КСП», звісно не можна. У кожній сільській раді розмір ділянки відрізнявся. Він залежав від тієї кількості землі, яка перебувала на момент розпаювання в обробітку КСП і кількості членів, які тоді мали право отримати свій земельний пай. Це була справа ситуативна. А якщо говорити про те, чи може громадянин набути права на володіння земельною ділянкою, тоді – так, може. Для цього потрібно звернутися до держгеокадастру із заявою про виділення до двох гектарів землі для ведення особистого селянського господарства, садівництва; до місцевих органів влади під житлове будівництво.

Які умови надання земельного наділу?

– Не потрібно ніяких умов. Існує навіть принцип екстериторіальності. Будь-який громадянин України, з міста чи села, має право звернутися до управління держгеокадастру. Це не пай, а земля, призначена для сільськогосподарського виробництва. Якщо людина бажає вести одноосібне селянське господарство, то будь ласка. Звісно, при наявності вільних ділянок і доказовій аргументації.

Чому виникла ідея запровадити мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення? І чому він у нас діє сьогодні?

– Суть мораторію закладена у первинній редакції Земельного кодексу: у ньому термін введення в обіг земель сільськогосподарського призначення відтерміновувався. А далі послідовно, залежно від політичної ситуації, мораторій на відчуження чи введення в обіг пайової землі продовжувався.

Чи логічно зараз продовжувати мораторій, адже виникає дуже багато суперечок щодо цього питання? 

– Так склалися обставини, я не був присутній на парламентських слуханнях, коли йшлося про скасування мораторію, проте можу сказати, що результат маємо такий: чиновники на вимогу міжнародних фінансових інституцій, як кажуть, «протискають» зняття мораторію. Більшість ( із тих депутатів, хто був на парламентських слуханнях )  виступили за продовження мораторію.  Дуже хотілося б, щоб Закони щодо ринку землі приймалися депутатами у Верховній Раді України голосуванням не одним пакетом і під ранок напівпорожньою сесійною залою, як вже стало традицією приймати Закон про Державний бюджет, а по процедурі: постатейно, виважено, прозоро і професійно кожен закон зокрема.

У 14 статті Конституції України зазначено, що «право власності на землю гарантується», а у статті 41 сказано, що «кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю». На Вашу думку, чи не порушує мораторій на продаж землі конституційну норму на право власності?

– З погляду права, на 100 % порушує. Проте наразі маємо говорити про передумови, коли ми зможемо знімати мораторій: у якому вигляді його знімати, або ж його продовжувати. Потрібно зрозуміти, які саме запровадити обмеження, аби утворити вільний ринок землі сільськогосподарського призначення. Тут я маю на увазі  приватну власність. Якщо йдеться про мораторій на продаж землі сільськогосподарського призначення, то така заборона діє у цілому світі – хіба що  запроваджується у різних моделях.

НА ЯКИХ УМОВАХ І ЗА ЯКУ ЦІНУ ПРОДАВАТИ ЗЕМЛЮ

На думку економіста, члена Експертної ради Українського клубу аграрного бізнесу Олега Нів’євського, насправді суттєвих недоліків у скасуванні мораторію немає. Запрацює ринок купівлі-продажу, а орієнтовну вартість землі після скасування мораторію можна вирахувати, помноживши на 20 нинішню орендну плату за неї.

– Порахуймо: дві чи три тисячі гривень за рік ми сьогодні платимо за оренду одного гектара землі. Множимо на 20-ть й отримаємо 40 чи 60 тисяч гривень. У нашій області така площа не коштуватиме 100 тисяч гривень – не з тією земельною рентою, яку ми маємо на сьогодні. Орієнтовно тисяча доларів – це сьогодні середня вартість нашого волинського гектара. Тому власникам земельних наділів варто добре подумати, чи відразу продавати землю.

Якої  позиції дотримуєтеся Ви щодо ринку продажу земель сільськогосподарського призначення?

– За ринок землі ми говоримо і його слід упроваджувати, однак потрібно знайти механізми, за допомогою яких він діятиме проти олігархізації, латифундії, корупціонерів. Однак виникає питання : чи не такий ринок землі хочуть олігархи від політики, щоб стати одноосібними власниками землі? Адже вони мають все: гроші, політичні та державні важелі. І ми зі своїми тракторами, плугами стоятимемо осторонь, а вони –  накопичуватимуть капітал. Або ж хтось, можливо, купить пай за тисячу доларів, а коли відкриють ринок іноземцям, продасть їм за дві чи три тисячі.

Який, на Вашу думку, має діяти механізм, щоб дозволив купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення в Україні?

– Потрібно вивчити досвід пострадянських країн, де працює ринок землі. Також досвід розвинених європейських країн для того, аби допрацювали закони, котрі  прийматимуться щодо зняття мораторію. Слід прийняти закон і про заставу землі банками. Ринок, звісно, потрібен. Інше питання: як розробити запобіжні важелі, врахувати усі фактори, для того, аби не сталося так, як, наприклад, у Болгарії, Румунії. У Болгарії продаж земель був дозволений повністю. Хто їх скупив? Німці, румуни, іспанці. І водночас у Німеччині фермер може продати вільно лише один гектар землі, а решту він продає лише з дозволу держави. У Республіці Польщі продаж землі дозволений лише «агенціям ринку рольного», лише вони мають право скуповувати землю і продавати її. Вони виконують функцію так званого державного земельного банку.

НАЙКРАЩИЙ ІНВЕСТОР – ІНВЕСТОР ВНУТРІШНІЙ

Як ви ставитеся до того, аби продавати землю іноземцям?

– Дуже негативно. Приймаючи закон про обіг земель, слід передбачити певні обмеження. Сусідня Республіка Польща по різних воєводствах забороняла іноземцям на період від 5 до 10 років  купувати землі. Австрія – економічно розвинута країна; там, для того, аби продати землю площею понад два гектари, потрібно звернутися до органів місцевого самоврядування, які регулюють купівлю-продаж земельних ділянок. Це досвід. Чому ми не хочемо впровадити його в Україні? У будь-якій державі не існує вільного ринку продажу земель, адже запроваджено обмеження. Мораторій встановлено практично всюди – в  іншій формі, вигляді.

Ви пов’язуєте процес продажу землі іноземним інвесторам з тим, що це вимога, прописана у меморандумі МВФ?

– Звісно. Це одна з її частин.

Якою, на Вашу думку, буде реакція у МВФ, якщо депутати відмовляться знімати мораторій?

– Не робитиму невтішних прогнозів. Однак згодом потрібно виконувати умови для фінансування тих мільярдів, не безкоштовно, а під високі відсотки. Наприклад: підняти тарифи, збільшити пенсійний вік. Я готовий попросити наших українських бізнесменів й особисто готовий надати кошти, щоб скластися, аби замінити ці два мільярди власними інвестиціями. Проте такий варіант неприйнятний при такому високому рівні корупції, яка,на жаль, існує у нашій країні,  адже не відомо, як ті гроші згодом використають.

Які ризики Ви вбачаєте у появі іноземних інвесторів? Багато хто вважає, що вони впровадять новітні технології.

– Моє кредо: найкращий інвестор – це інвестор внутрішній. Той, хто заробляє гроші у рідній країні і не виводить їх у офшори. А чим наші технології відрізняються? Якщо наше господарство «П’ятидні» може отримувати 100-120 центнерів пшениці з гектара, 700-800 центнерів цукрового буряка і платити чималі податки, то якого інвестора ще нам треба? А таких господарств у нас багато. Їм потрібно не заважати і виробити стабільні «правила гри».

Чи вважаєте Ви, що політики спекулюють темою мораторію продажу землі? Можливо, цим питанням варто займатися експертам?

– Земля – це економічна і соціальна категорія. Економічний аспект: земля є основним засобом виробництва у сільському господарстві. Без землі жоден селянин, жоден бізнес нічого не вартий. Соціальний аспект: потрібно розвивати бізнес на селі, адже сьогодні він утримує сільські території, підтримує населення, соціально-культурні заклади. Чимала кількість агрохолдингів і великих підприємств орієнтуються на соціально відповідальний бізнес і він стає реаліями в Україні. Наше підприємство виділило до 300 тисяч гривень на святкування Дня Перемоги для тих сіл, де ми працюємо. Ці кошти виділено для ветеранів, частково – учасникам АТО, адже ми дбаємо про наших працівників. Значні кошти  виділяються постійно і на інші цілі.

Не політикам потрібно займатися питанням мораторію на продаж землі, а людям, які безпосередньо пов’язані із ним: це фермери, власники аграрного бізнесу, представники селянських громадських організацій та експерти. Тоді знаходити узгоджені рішення, подавати їх для законодавчої ініціативи або профільним міністерствам. Політики не мають втручатися у цей процес.