Георгій Тука переконаний,що «військового шляху повернення Донбасу не існує». А відтак пояснює: «Якщо уявити,що можемо знищити російські частини на окупованій території,понесемо значні втрати – військові й цивільні. Зруйнуємо житло,школи,дитсадки,мережу енергопостачання. У підсумку повернемо напівзруйновану пустелю з озлобленим населенням. Не впевнений,чи варто втрачати так багато співгромадян,аби отримати руїни».
 
На його думку,«єдиний розумний шлях – військово-політичний. Маємо розбудовувати власну боєздатну армію. Не поділяю бравурних рапортів,що в нас сучасна армія,озброєна до зубів. Це має стати метою. Сусід-ворог переслідуватиме нас багато років. Мусимо бути готові давати відсіч».
 
Роздумуючи про впливових осіб,Тука зізнався: «Мені імпонує Шарль де Голль (французький генерал,перший президент П’ятої республіки у 1958—1969 роках. — ГПУ). Можливо,й Августо Піночет (президент Чилі у 1974–1990,диктатор. — ГПУ). Подобається воля до змін у країні і здатність іти проти течії. Намагаюся не здаватися. Ніколи не прагнув комусь сподобатися,добитися рейтингу. Кажу не те,що хочуть чути,а в що вірю. Інша річ,чи вдається мені когось переконати». На його думку,за нинішніх умов,коли триває війна,«головне,щоб ми як нація винесли уроки. Тоді всі жертви будуть недаремні. Якщо ні – залишимося не українцями,а хохлами чи малоросами. Це прикро. В Україні немає національної ідеї,яку щоденно підтримували б усі. Навіть через анексію Криму та окупацію Донбасу. Ще далеко до того,аби ми сформувалися як нація. Як би цинічно це не звучало,можливо,ми понесли ще мало втрат,аби зрозуміти власну цінність». Георгій Тука наголошує,що причини цієї війни,яка зараз триває,«глибинні.
 
Доки Росія існуватиме як держава з імперським мисленням,прагнутиме нас поглинути. Не воєнним шляхом,так економічним,політичним. Не вірю,що найближчими роками стосунки між нами зміняться. Проблема не в Путіні.
 
Персона може коригувати дії,а не радикально змінювати настрої багатомільйонного народу. Хоча є такі приклади в історії. Гітлер скористався кризою й запропонував німцям прості шляхи її подолання. Ситуації в тодішній Німеччині й нинішній Росії – подібні. Після Першої світової Німеччина відчувала страшну образу – поразка,втрата територій,заборона мати армію.
 
Шалена економічна криза. Росія,яку отримав Путін,нагадує її. Люди вважають,що втратили великі території – Україну,Білорусь,Казахстан. І людина заграє з цими настроями. Не знайшла кращого за ідеологію повернення до імперського мислення. Це – відповідь на запитання,коли зупиниться Путін».