Ту-160 для Кремля вже понад 40 років залишається найновішим стратегічним бомбардувальником.

Для ударів крилатими ракетами по цивільних будинкам РФ відправляє стратегічні бомбардувальники Ту-160, які здійснюють пуски крилатих ракет Х-101 за тисячі кілометрів від кордону з Україною, з району Каспійського моря.

Ці літаки є останнім, на що спромігся СРСР та залишаються єдиними “найновішими” стратегічної авіації РФ вже як понад 40 років.

Особливості створення Ту-160

Розробку майбутнього Ту-160 почали вести ще наприкінці 60-х, коли у СРСР зрозуміли тотальне відставання у стратегічній авіації, яка за час правління Хрущова перебувала у занепаді. Водночас у США активно йшла розробка експериментального бомбардувальника XB-70 Valkyrie, який розроблявся виходячи з концепції швидкісного прориву протиповітряної оборони та досягав рекордних швидкостей у 3250 км/год.

У СРСР захотіли щось подібне, але вже у 1969 році проект XB-70 Valkyrie закрили як безперспективний і в США перейшли до концепції маловисотного прориву. Але поки про це дізнавались, у Москві у 1972 році одночасно три конструкторських бюро – “Туполева”, “Мясищева” та “Сухого” вже представили свої проекти. Всі побудовані за вже безперспективною концепцією максимальної швидкості, при цьому “Туполев” показав перероблений пасажирський лайнер Ту-144.

Десь у цьому проміжку часу СРСР стає відомо про розробку у США бомбардувальника B-1 з крилом змінною стріловидністю, який вже створювався виходячи з концепції маловисотного прориву ППО противника та здійснив свій перший політ у 1974 році. За “дивним збігом обставин” саме у цьому році у Кремлі формують нове завдання на створення літака, яке, вочевидь, звучало “зробить як у США”.

І всі напрацювання конструкторських бюро передають до КБ “Туполев”, яке починає комбінувати з існуючих рішень, систем та агрегатів від бойових Ту-22М та Ту-95МС, а також пасажирського Ту-144 новий літак.

Наприклад, навігаційно-прицільний комплекс “Обзор” забрали з Ту-95МС. Вся система зміни стриловідності в цілому повторювала за схемою та технічним рішенням Ту-22М. А двигуни НК-32 – модернізовані НК-22 від нього ж. А з пасажирського лайнера запозичили елементи інтегральної аеродинамічної компоновки.

Попри відверте калькування американського B-1 та використання вже розроблених рішень Ту-160 зміг вперше піднятися в небо лише 18 грудня 1981 року. За цей час програму створення B-1 у 1977 році вже встигли закрити та відкрити заново за пів року до першого польоту Ту-160.

Такі американські “гойдалки” пояснюються доволі банально – наприкінці 70-х за президента Картера порахували, що із задачею прориву ППО справляться і далекобійні крилаті ракети. Тим паче, що вартість одного B-1 була еквівалентною 200 ракетам. А головне – почались перші кроки зі створення стелс-бомбардувальника, майбутнього B-2. Але прийшовший до влади Рейган відновив розробку літака у квітні 1981 року, що було його однією з обіцянок у передвиборчій компанії.

І поки СРСР “ставив на крило” Ту-160, а перші два бомбардувальники потрапили у стройову військову частину лише у 1987 році, у США вже завершували виробництво останніх партій зі 100 замовлених B-1, а стелс B-2 вже п’ять років як літав.

За чотири роки до розвалу СРСР зміг зробити лише з два десятки Ту-160, доопрацювання яких тривало вже під час серійного виробництва. Для розуміння, у ході експлуатації “виявилось”, що у літаку, який може з дозаправленням у повітрі знаходитись добу – немає туалету. А катапультні крісла типу К-36 від винищувачів не призначені для настільки довгих польотів. Окремі сюрпризи чекали і на землі, зокрема спочатку підготовка літака до вильоту потребувала до трьох діб, а якщо на землі скласти крила – Ту-160 завалюється на хвіст. Деякі з цих недоліків були вирішені, зокрема встановлено туалет, з іншими – змирились.

Ту-160 в РФ

Після того, як Україна передала у 1999 році вісім Ту-160 “за газ”, та декілька ітерацій “відновлення виробництва”, складання літаків, які вже були на стапелях станом на 1991 рік, Кремль у строю має лише 18 цих стратегічних бомбардувальників.

Спроби модернізувати їх приймались декілька разів, але навіть провести оновлення всіх бортів РФ не змогла. Станом на 2021 рік лише, 5-7 машин отримали новий навігаційно-прицільний комплекс та здатність запускати нові крилаті ракети Х-101.

А анонсоване Кремлем масштабна модернізація всіх Ту-160 до версії М2 та виробництво 50 нових – потонула у російській реальності та скотилась до 10 нових машин до 2027 року. І це ще до введення технологічного ембарго після вторгнення в Україну.

У будь-якому випадку Ту-160 залишається концептуально непотрібним літаком, який не може виконати задачі заради якої створювався – маловисотний прорив ППО. А його єдина перевага над Ту-95, який ще “бачив” Сталіна, лише у кількості крилатих ракет, які він може взяти на борт – 12 проти 6.

Водночас він відіграє величезну роль бездонної діжки, в яку Кремль кидає мільярдні кошти. З відомих цифр, на створення нових десяти Ту-160 Кремль виділив близько трьох мільярдів доларів.

Характеристики Ту-160

• Екіпаж: 4 людини
• Розмах крила максимальний: 55,7 м
• Двигун: 4х25 000 кгс
• Максимальна злітна вага: 275 000 кг
• Максимальна швидкість: 2200 км / год
• Практична стеля: 16 км