Ситуація вкрай складна, тому що ворогові на цій ділянці вдалося створити перевагу у вогневій потужності, він діє за принципом “вогняного валу”, тобто завалює наші позиції бомбами, ракетами, снарядами. І наступає ворог, який став дуже обережним, лише тоді, коли позиції ЗСУ практично знищені, і нашим доводиться організовано відходити.

І раптом я чую від наших напівофіційних коментаторів, що насправді наші війська грали в піддавки, заманювали ворога вглиб Сєвєродонецька, а ось тепер починають його громити.

Блін, ці військові коментатори футболу надивилися, чи що, де гравці захисту катають м’яч по своїй половині поля, виманюючи супротивника, а потім довгим пасом починають стрімку гольову атаку?

Українські воїни виснажили ворога в кровопролитних боях і знайшли в собі сили почати контратакувальні дії, честь їм і слава! І бої знову повернулися до центру Сєвєродонецька, хоча загроза захоплення міста не минула. Але про жодні піддавки, хибні відступи і йтися не може.

Розумію, всі на нервах. Але давайте все ж таки тримати себе в руках, не перетворюватися на російських пропагандонів, які несуть в ефір відверту нісенітницю. І головне — не будемо навіть із найкращими намірами девальвувати безприкладний подвиг наших захисників.