Чи засвідчить літо-2015 здатність української політичної еліти дорости до свого народу? Чи складні реалії допоможуть усвідомити суворі виклики,коли «Все пропало!» (скористаємося відомою крилатою телеімпровізацією Юлії Тимошенко) стане непоправним фактом і ніякі домовленості,пастки,відстріли вже не допоможуть? Не поспішатимемо з песимістичними висновками. При цьому й підстав для відчуття того,що час став нашим союзником,нема. Поки що.

Минулого тижня,коли відбулася інавгурація нового президента Польщі,стало зрозуміло: ця країна не відмовиться від курсу на підтримку України,керуючись власними прагматичними інтересами,добре засвоївши історичний досвід її «визволення» Росією. Тим часом,сам же новітній російський імперський геополітичний проект ЄврАзЕС 6 серпня офіційно поповнився Киргизстаном (досі у цій структурі були РФ,Білорусь,Казахстан,Вірменія).

А 8 серпня,після набуття чинності Закону «Про місцеві вибори» (днем раніше підписав Указ Президент) Україна почала наближатися до свого внутріполітичного переформатування. Наскільки наслідки голосування в останню неділю жовтня засвідчать підтримку суспільством курсу на безповоротну деімперіалізацію,недопущення повернення в російську геополітичну орбіту? Частково симптоматика стане відомою вже під час кампанії,що стартує на початку вересня. З іншого боку,коли свою сутність доводить «уряд камікадзе»,а за колишніх (хай вони й не чинять «ПР» на державу,людей,совість),а вже замаскувалися за ОП чи що завгодно,навряд чи особливо поспішатиме виборець на дільниці. Тож,цілком вірогідно,значна частина електорату «проголосує ногами»,не взявши участь у виборах. Так чи інакше,але,поза сумнівом,на місцях буде в значній мірі оновлена влада,яка поставить на порядок денний і неминучість дочасної зміни вершителів доль під скляним парламентським куполом.

Звичайно ж,не факт,що виборча кампанія не драматизується зовнішніми факторами. У міру наближення до свята Незалежності це побоювання стає все актуальнішим. Зважаючи на російську військову потугу на східному кордоні,на набутий Москвою торішній досвід зі створення для українських добровольчих батальйонів,ЗС і Нацгвардії Іловайського котла. Причин такого тривожного очікування вистачає. У тому числі – й може датися взнаки та,що кремлівський «цар» теж став заручником свого народу,який,в переважній більшості,прагне крові «брата» і готовий вибачити все,що завгодно,аби продовжилося «принуждение к миру».

Тож,проводячи лаконічний екскурс у тиждень,що вже став історією,спробуємо не розминутися й з основними тенденціями подальшого розвитку ситуації.

«…за демократію,свободу,безпеку Європи»

«Путін буде наступати настільки далеко,наскільки ми дозволимо йому це зробити – як Україна,так і весь світ»,- на цьому в інтерв`ю австрійському виданню «Kurier» наголосив Президент України Петро Порошенко. Глава нашої держави,запитавши,«Чи можливо,що він нападе на Фінляндію»,відповів: « Так,можливо. Чи може він атакувати країни Балтики? Так. Держави Причорномор`я? Так». А відтак підкреслив: «Ми боремося на Донбасі не тільки за незалежність нашої країни,а й за демократію,свободу,безпеку Європи». При цьому Президент також зазначив,що бойові дії РФ на Донбасі можуть бути тільки початком російської окупації та існує низка напрямків,за якими Путін може почати наступ.

«Є факти договорняків»

«Бачу тільки ворога,яким є «недобитки» з компартії і Партії регіонів. Я їх буду знищувати… Я не просто їх опонент,я ворог цього організованого злочинного угруповання,яке називалося Партія регіонів»,- зізнався Георгій Тука,засновник волонтерського фонду «Народний тил»,а зараз ще й голова Луганської військово-цивільної адміністрації (див. «Українську правду»). Він також розповів,що як наступник Геннадія Москаля «зайнявся організацією проекту зі створення зведених мобільних груп,які були спрямовані на боротьбу з контрабандою». А відтак зізнався,що не щадитиме нікого. «У мене немає своїх і чужих,- зазначив очільник Луганщини. – Сидіти будуть всі». За його даними,технологія відпрацьована. «Спочатку людині дають раз-другий-третій заробити,потім з неї починають висмоктувати секретну інформацію,а потім вона просто опиняється на гачку. І доходить до такого ідіотизму,що наші тупоголові офіцери навіть не розуміють,чим вони ризикують,коли вони оплату за свої послуги отримують частково готівкою,а частково на свої іменні картки»,- констатує Тука. Він пояснює,що «в результаті їм елементарно ставиться ультиматум: «Друг,ось твоя картка з банківською випискою. Або ти вирушаєш на підвал на Володимирську,або ти починаєш з нами працювати». Є факти братання,є факти договорняків – це все вже є». А відтак зазначив,що має дружні стосунки з багатьма співробітниками контррозвідки – молодими хлопцями,яких називає «бультер`єрами». На такі активні дії Туку підштовхує розуміння трагічної перспективи,коли «ми котимося до того,що армія може просто розкластися і втратити свою обороноздатність».

«Логічний «подарунок» від «братньої» Росії»

Аналітик Сергій Климовський вважає (посилаємося на видання «Хвиля»),що загрозу ядерного удару з боку Росії по Україні потрібно розглядати серйозно. Він нагадує про недавнє повідомлення британської «The Times» на першій шпальті,начебто: «ДНР» з російськими вченими виготовляє «брудну ядерну бомбу» з радіоактивних відходів зі сховища в Донецьку». А відтак апелює до ще травневої заяви генерала Брідлава,командувача силами НАТО в Європі,що,можливо,РФ завезла ядерну зброю на Донбас. За даними експерта,Кремль потім виправдовувався,а від імені так званої «ДНР» Едуард Басурін,що іменує себе «заступником командувача штабом ополчення ДНР»,зізнався,ніби бункер з радіоактивними відходами в Донецьку на хімічному заводі дійсно є,але ніхто в нього не заглядав. «Для Кремля більш заманливо нанести від імені «київської хунти» ядерний удар по Донбасу. Це дозволить зам`яти тему трибуналу і виправдати анексію Криму. Мовляв,а Київ-то ядерну зброю не здав»,- зазначає Климовський. А відтак пояснює,що заодно будуть повторені всі мантри про «київських карателів».

Аналітик також висловлює версію,що «в Донецьку атомний теракт Кремль проводити не буде. Донецьк – вітрина «русского мира». Бункер з відходами «русский мир» підірве лише при своєму відході з міста,згідно зі сталінською тактикою випаленої землі».

Однак ядерний вибух,попереджає Сергій Климовський,кремлівський імперіалізм може організувати й раніше. Це потрібно окупантам,щоб заявити,наче вибух влаштовано «київською хунтою». При цьому Кремль спробує відволікти увагу «новою Хіросімою та «дочекатися потрібної рози вітрів і 24 серпня – Дня Незалежності України. Теракт під свято – логічний «подарунок» від «братньої» Росії». Климовський висловлює версію,що ядерний вибух може готуватися в Горлівці,який призведе і «до вибуху та пожежі на хімзаводі «Стирол» і на аміакопроводі Одеса – Горлівка – Тольятті. Ніяка комісія ООН не ризикне їхати в цей «букет» розслідувати вибух».

«Якщо не зупинити Путіна зараз,то…»

Поведінка лідерів сепаратистів свідчить про нервозність Кремля. Про це в «Газеті по-українськи» сказав політолог Володимир Цибулько. За його словами,Москва ніяк не може сформулювати більш-менш зрозумілий сценарій щодо Донбасу. “Їй вже позначають дедлайн,коли питання Донбасу має бути вирішено. Посол США в Україні сказав,що місцеві вибори мають бути за загальноукраїнським календарем та законодавством. Рахунок іде на тижні. Інакше буде запущений на повну четвертий пакет санкцій. Поки Кремль відтягує паузу до останнього,розраховуючи на якесь диво – зміну світової політичної кон`юнктури,коли Москва стане “потрібною”. Але цього не станеться”,- зазначив експерт. Політолог вважає,що Путін потрапив у пастку. «Ціни на нафту та послаблення рубля синхронно тиснуть на російський політичний клас. Плюс часові рамки. Тепер Путін або йде на умови світових лідерів,або нові санкції,які Росія витримати не зможе. Бо йдеться про повне блокування банківської системи та експорту нафти. Захід наважиться на цей крок. Ситуація морально вже визріла. Там розуміють: якщо не зупинити Путіна зараз,то через декілька років буде дуже багато проблем»,- наголосив Цибулько.

«Гітлер не зупинився,і Путін не зупиниться»

Екс-суддя Конституційного суду,перший Генеральний прокурор України Віктор Шишкін,відповідаючи за запитання,чи варто змінювати Конституцію тоді,коли наша держава перебуває в умовах фактичної війни,зазначив: «Це катастрофа для України. Ми відводимо зусилля від злободенних проблем. У нас купа питань економічних,фінансових,проблеми з працевлаштуванням,соціальні недоліки. Зрештою,у нас умови воєнного стану. Фактично йде війна» (тут і далі посилаємося на «ЛІГАБізнесІнформ»). Він також висловився щодо ймовірного закріплення в Основному законі особливого порядку управління в Донбасі. «Це капітуляція перед Путіним,- вважає Шишкін. – І хто б мені там не розповідав,що за цим стоять Меркель,Нуланд або французький президент,- їхнє головне завдання не в тому,щоб врятувати Україну,а в тому,щоб їм спокійно жилося за рахунок України. Чи не вийде так. Європа хоче за рахунок України,кидаючи такі подачки Путіну … Гітлер не зупинився,і Путін не зупиниться». Як вважає колишній Генпрокурор та екс-суддя КС,«є категорія людей шизофренічного складу розуму: Гітлер ставив завдання всесвітнього панування,Путін поставив завдання – Русский мир і стовідсоткове панування як мінімум на європейському континенті,а може,і в усьому світі».

«Але все не так просто»

Нам треба дуже уважно прислухатися до слів Лукашенка. Адже Президент Білорусі озвучує позицію Кремля щодо конфлікту в Україні. На цьому наголошує на порталі «Главное» політолог-міжнародник Віктор Каспрук.

«Лукашенко зробив нове інформаційне вкидання щодо України. Потрібно розуміти,що він – ставленик Кремля. Іноді Лукашенко ллє солодкі для нас мови,щоб здаватися проукраїнським чи хоча б просто справедливим,чесним і незалежним від Москви політиком. Але це блеф. Він економічно і політично зав`язаний на Кремлі. І Росія вже пару раз давала Лукашенку по руках,коли той намагався вести пробілоруську політику»,- пояснив він. На думку Віктора Каспрука,президент Білорусі хоче всидіти на двох стільцях.

«Він намагається і Путіну догодити,і з Європою відносини налагодити. Лукашенко бореться за те,щоб залишитися на своїй посаді. Так що він говорить для Заходу – одне,для своїх громадян – друге,а на пострадянському просторі – третє. За ці роки,коли він намагався лавірувати між Мінськом,Москвою і Брюсселем,він привчився бути хамелеоном і виживати,як може. Він будь-яку ситуацію намагається використати на свою користь»,- вважає експерт.

«Лукашенко сказав,що Україна практично сама підставилась під російську агресію. Тобто,якби ми залишили Януковича,який здавав нашу країну Росії,тоді б Кремль не напав на нас. У цьому є своя логіка. Але все не так просто. Так,Росія б не пішла на такий відвертий напад,але почала би поволі по частинах приєднувати до себе різні українські області. Україну б поділили на кілька федеральних округів Росії. Війни б не було,але результат дій Януковича і Путіна був би набагато більш сумним,ніж ми бачимо зараз. Так що нам треба дуже уважно прислухатися до слів Лукашенка. Він – маріонетка Кремля і,по суті,озвучив те,про що говорять у кабінетах Кремля. А там нас звинувачують у тому,що ми захотіли бути незалежними,вибрали європейський вектор розвитку і сподіваємося на вступ до НАТО. А це все й призвело,на їхню думку,до війни»,- зазначив він.

«… закінчиться це погано»

У Києві відбулася неофіційна зустріч колишніх і нинішніх олігархів. За даними Сергія Лещенка (посилаємося на «Українську правду»),неформальний «зліт» представників великого бізнесу проходив у готелі «Хаятт». На зустрічі,зазначає він,«були присутні Ринат Ахметов,Сергій Тарута,Віктор Пінчук,Василь Хмельницький,Юрій Косюк». Костянтин Жеваго,як і Євген Уткін,начебто делегував свою довірену особу. Валерій Хорошковський був на телефонному зв`язку з одним з ініціаторів зустрічі. За словами джерел (цитуємо Лещенка),”всі були солідарні в оцінці,що «в країні йде щось не так». Головна дискусія йшла про те,як реагувати на події. Частина виступила з ініціативою створення нової партії,яка б відстоювала інтереси присутніх. Серед лобістів цієї ідеї називають Таруту». У той же час,інші (Пінчук,Хмельницький) говорили про неефективність цього підходу,про те,що за допомогою партій неможливо нічого добитися,а впливати на владу треба з боку громадянського суспільства. На думку Лещенка,зустріч представників олігархату – «черговий тривожний сигнал для президента Порошенко і прем`єра Яценюка. Одна справа,якби невдоволення олігархів росло на тлі ефективних заходів в боротьбі з ними. Якби рахунки Казначейства тріщали від грошей бажаючих укласти податковий компроміс,а західні інвестори тіснили українських з ринку. Однак тривога олігархів заснована на нездатності заробляти як раніше – і появою інших,які стали пакуватися з подвоєною швидкістю. При цьому залишивши на сухому пайку частину «старих олігархів». І зруйнувавши ілюзії тих,хто вірив в «життя по-новому» (кінець цитати). Він вважає,що нинішні реалії,- це «половинчасті реформи,зволікання,несміливість,саботаж і корупція приведуть до гнітючих наслідків. І анонсована «деолігархізація» виллється в банальний перерозподіл власності і «неоолігархізацію». Або це будуть «старі олігархи»,які сконцентруються навколо нового проекту і відновлять свій вплив. Або «нові олігархи»,декларуючи боротьбу зі «старими»,щільно наповнять кишені,а потім,рятуючись від розплати,почнуть захищати свої завоювання через політику. У кожному разі,закінчиться це погано».

«Інакше – програють усі»

Політолог Андрій Золотарьов роздумує,наскільки симптоматичні вибори дочасні в Чернігові. Він нагадує (посилаємось на «Хвилю»),що «команда Президента отримала депутатський мандат для С.Березенка. Але говорити про те,що ця команда здобула перемогу,не доводиться. Вибори стали потужним ударом як по репутації двох головних суб`єктів кампанії – Банкової і групи «Приват»,так і по всьому політичному класу». Зважаючи на те,що явка зафіксована на рівні 35,32%,він робить висновок: «Виборець «проголосував ногами». Якби обидві команди не використали витратні технології залучення виборців на дільниці,явка була б ще нижчою».

За версією політолога,обидві сторони показали себе не з кращого боку. «Влада використовувала адмінресурс,Корбан – силовий тиск на опонентів,- зазначає Золотарьов. У Березенка були хоча б ідея «регіонального розвитку»,міф молодого політика і розуміння «культурних кодів» регіону. У Корбана – тільки гречка,гроші,адвокати,Фейсбук Філатова… Найсильнішим напрямком роботи штабу Корбана були провокації,спрямовані на «мінусування» опонента».

Він також вважає,що вибори в Чернігові дали підстави для констатації: «Приват» в політиці – це бик на льоду. Великий,небезпечний,але нездатний використовувати свої переваги в незвичних умовах. Ця команда показала,що вона не вміє розвивати власні політичні успіхи,не вміє конвертувати популярність в політичний вплив,їй не вистачає гнучкості та вміння йти на компроміси. З перемог «Приват» не вміє робити правильні висновки. На черзі питання: чи вміє група робити висновки з поразок». На переконання політолога,досвід кампанії в 205-му окрузі повчальний. Він вважає,що «зараз люди набагато менш пасіонарні,ніж рік тому. Вони втомилися від війни,тарифів,скорочення доходів. Вони розчаровані політиками. Але вони дуже далекі від того,щоб «продатися за гречку». Золотарьов вважає,що після виборів у 205-му окрузі «головний висновок для всього політикуму – яким би жорстким не було передвиборне протистояння,суперникам слід хоча б частково керуватися принципом корпоративної солідарності. Інакше – програють усі. Мандат ціною втрати політичної перспективи – сумнівний приз».

Звичайно,згадувані вибори – це лише «пробний камінь». Оскільки суспільство висловило здатність не закривати очі на всі «благодіяння»,ким би вони не нав’язувалися,можна сподіватися,що шанс на «беспрєдєл» під час осінньої виборчої кампанії не настільки вже й істотний. До того,експерти майже в один голос попереджають можливість розгортання воєнних дій із боку Росії.

Зокрема московський політолог Дмитро Шушарін у виданні «День» навіть звернув увагу на вірогідність спроби Росії привести до влади в Україні вже начебто відпрацьованих персон-політичних маріонеток. З цього приводу він висловив декілька версій: «То чому слід вважати неможливим приїзд Азарова і його комітету до Києва на російському танку? Або проголошення Донецька тимчасовою столицею України? І перехід восьми областей,що створюють Новоросію,під владу цього комітету? А ще в Москві можуть пригадати комбінацію з перенесенням столиці України до Харкова».

Поза сумнівом,«русский мир» не збирається зупинятися. З цього приводу в “Российской газете” досить прозоро висловилася навіть путінський раб з посадою спікера Держдуми РФ. «Серпень лише розпочався,але його події не дарма мають запах глибокої політичної осені. Судячи з усього,загострення готується»,- заявив Наришкін,додавши і про початок Першої світової,і про радянсько-японський конфлікт у 1938 році,й про ядерні бомбардування Хіросіми і Нагасакі,а також збройні конфлікти у Дагестані,Південній Осетії і Абхазії 2008 року.

Та не треба бути імперським чиновником чи політичним «оракулом»,аби розуміти сумну констатацію Вакарчука: «Веселі,брате,часи настали». Як і те,що попередження Пугачової «То ли еще будет» не втратило своєї актуальності. Про суворі реалії та ще суворіші виклики намагалися висловиться і ЗМІ: «Касьянов: Російській владі потрібен дух мобілізації,щоб утримувати населення під контролем» («УП»),«Україна та Польща планують разом моніторити кордон» («Газета по-українськи»),«Найбільшою загрозою майбутньому людства є зміна клімату – Обама» (УНІАН),«Кримські татари просять світову спільноту визнати дії Росії проти татар геноцидом» («УМ»),«Путін обговорив із Лукашенком тему поневолення світу» («Апостроф»),«РФ змусить жителів «ЛНР» – «ДНР» змінити громадянство – політолог» («Газета по-українськи»),«Гра в імітацію: журналіст переконаний,що Путін інсценізує деескалацію війни» («Обозреватель»),«Зброя масового ураження: пропаганда війни замість свободи» («УП»),«Польща – Румунія – Україна: трикутник стратегічної співпраці,створений Путіним» («ЄП»),«До осені жити в Україні стане ще дорожче» («Страйк»),«Політолог: другий фронт Україні зараз дійсно не потрібен» («Главное»)…

Безумовно,серпень по-своєму знаковий для нашої країни. Серед підтверджень цього – й подія вже з 24- річною історією,коли парламент ще УРСР сказав «так» відновленню української державності. Але цей гарячий місяць промовистий і в трагічному ракурсі однорічної давності.

Яким виявиться для України серпень-2015,навряд чи можна остаточно спрогнозувати за умов,коли вже триває велика геополітична гра. Однак,якими б не виявлялися реалії,ми ще не втратили шансу на те,що не залишимося на узбіччі історії. Адже,як засвідчує Інститут Горшеніна,Україна входить в число десяти країн із найвищим рівнем грамотності,займає 7 місце за кількістю населення в Європі,навіть при нинішньому рівні розвитку сільського господарства України здатна забезпечити продовольством близько 400 мільйонів чоловік… Зрештою,ми маємо досвід стількох поразок,які мусять стати складовою нашої Перемоги. Будьмо!