У Луцьку працює нова поліція,новенькі поліцейські авто патрулюють місто. Чому ж так безпечно почуваються водії-нехлюї? Чому ніхто не відповідає про безпеку руху у людних місцях,хоча б біля тих самих шкіл? Побачила нещодавно сюжет одного з центральних телеканалів про американця,який живе у Київській області і працює…світлофором. Щоранку він переводить через автомагістраль з інтенсивним рухом місцевих школяриків до школи. Бо світлофор зіпсувався і це більше нікого не турбує,крім нього. Ні керівництво школи,ні селищну раду. І ось такий наш «пофігізм» сьогодні дивує,обурює,але не більше. Настав час не просто обурюватися,треба вже діяти. У кожному конкретному випадку й ситуації. Інакше жити по-новому ми ніколи не будемо. Бо життя по-новому складається з повсякденних дрібничок,мимо яких ми проходимо байдуже. Дивлюся вранці з вікна своєї кухні і бачу,як чоловік із сусіднього будинку вигулює пса у нашому дворі на клаптикові травички,де люблять гуляти діти. У дворі геть немає місця для дітлахів,все машинами заставлено,але і цей зелений острівок облюбували сусідні пси. Як діяти? Бігти за ним,сваритися,доводити? Але ж у місті діють правила вигулювання собак,і місця встановлені для цього. Хто має стежити за дотриманням цих правил? Раніше ніби муніципальна міліція мала це робити. Але жодного разу не чула,щоб когось із безсовісних собачників оштрафували. Як не бачила,щоб любителі псів носили з собою пакет і совок,щоб прибрати за своїм чотирилапим другом,як роблять це цивілізовані люди у нормальних країнах.
Не доросли ми ще до такої культури. Чому не доросли? Тому що культуру треба прищеплювати і не моралізаторством,а відчутними штрафами. Інших аргументів наш народ,на жаль,вже не зрозуміє. У сусідній Польщі не побачиш,щоб хтось курив на зупинці громадського транспорту,бо штраф за це становить 100 злотих і таблички про заборону куріння встановлені у всіх місцях. І штраф не ефемерний,а реальний. Наші ж курці роблять останню затяжку перед тим,як заскочити в маршрутку,кидаючи недопалок на тротуар. І нічого,ніхто навіть зауваження не зробить. Хоча курити у громадських місцях в Україні теж заборонено. Майже щодня,ідучи з роботи,проходжу біля торгово-розважального центру «Порт-сіті»,де на «задньому дворі» вечорами збирається молодь потусуватися. Пиво,матюки,цигарки — про рівень спілкування мовчу. Прибиральник цього закладу,накульгуючи на ногу,мовчки підмітає недопалки і не встигає відійти,як дівчата з хлопцями кидають на землю нові. Яка культура,яка повага до чужої праці та ще й хворої людини? Кілька разів пробувала зробити молодикам зауваження,у відповідь — нуль. А чому ніяк не реагує на це неподобство адміністрація центру? Адже це теж громадське місце,де не можна палити. А всім плювати. То як,скажіть,виховати повагу до держави,в якій плюють на закони? Спочатку на маленькі,не дуже важливі,а потім і на всі решту.
Тому геть не подивувалася,коли нещодавно,йдучи біля Луцької міської ради,побачила собачі какашки біля… пам’ятника покровителеві нашого міста святому Миколаю. Залишається нагадити прямісінько на сходах мерії,щоб продемонструвати власну нікчемність. І пригадався приклад Сингапуру,який зумів зробити економічне диво й поборов дуже швидко корупцію. Тамтешня влада безуспішно боролася з тими,хто гадив у ліфтах,як роблять це у нас. І знайшла спосіб: встановили відеокамери у всіх ліфтах і записи з камер періодично транслювали по місцевому телебаченню. І пісяти перестали. Може й нам відеокамер скрізь наставити,щоб люди боялися й трохи думали? Десь же є ті камери,якими Янукович обладнував усі виборчі дільниці й на купівлю яких витрачені були шалені мільйони гривень. Чи вже немає? Як нема — заробимо на нові,коли почнуть штрафувати за найменшу неповагу до закону і за плювання на правила громадського співжиття. Треба просто почати себе поважати…