У вітальному ствердженні «Христос воскрес!» – переконання у неминучості Вищої Справедливості,торжества Божого Закону,перемоги добра над злом. Якими б суворими не були реалії,під якими б знаками запитання не поставало прийдешнє,Найвища Правда все одно беззаперечна.
Ці давно відомі істини вкотре виявляють себе і під час Великодня-2016. Але водночас і нагадують,що Дорога Правда проходить крізь пекельні випробування. У тому числі – для Богом береженої України,нашого народу,владної еліти,зрештою – для кожного з нас.
До речі,ці світлі дні давали шанс і для російських окупантів засвідчити приналежність до християнської цивілізації. Але заклик Президента України Петра Порошенка припинити обстріли на окупованих територіях на час святкування Великодня вони не почули. Тож цей тест Росія та її маріонетки так і не склали,адже продовжували сіяти смерть,вести вогонь навіть на Пасху. Цей факт ще раз мав би допомогти навіть найневиліковнішим політичними сліпцям зрозуміти сутність «Русского мира» та тих,хто йому служить в Україні,працюючи на гібридну капітуляцію перед імперією зла.
На жаль,і християнська Європа,яка стало заручником геополітичних ігор,все відчутніше починає грати за правилами Кремля. У цьому сенсі – й минулотижнева інформація,що саміт Україна-ЄС,запланований на 19 травня в Брюсселі,відкладається. А ще – паризький подарунок Москві. Нижня палата парламенту Франції – Національні збори – голосами 55 депутатів висловилася за зняття санкцій проти Російської Федерації,запроваджених Євросоюзом після анексії Криму та ескалації насилля на Сході України.
Подарунками для кремлівського режиму ставали і намагання розхитати ситуацію в Україні (про вірогідність вкрай небезпечних наслідків нагадали зокрема і події в Одесі). Не додавали суспільству впевненості і начебто реформаторські кроки вже нового українського Уряду. Після прийняття Кабінетом міністрів України рішення про підвищення цін на газ для населення з 1 травня до ринкового рівня вартість теплової енергії збільшується на 60% – до 1041 грн/Гкал з 652 грн/Гкал. Щоправда,Прем’єр-міністр Володимир Гройсман устиг ощасливити Україну повідомленням про те,що влада наблизилася до вирішення питання масштабного ремонту та будівництва доріг (на це буде виділено близько 18-19 млрд гривень),принагідно чесно нагадавши: через бездіяльність чиновників Україна не освоює $ 2 млрд Європейського банку реконструкції і розвитку.
Утім,свою політичну еліту творить,принаймні – до певної міри,сама українська політична нація. Тому й,нагадуючи владцям про чергові глухі кути,в які вони заганяють Україну,ми не вправі зняти відповідальності з себе за тих,кому даємо статус вершителів доль. Наступання на ті самі історичні граблі може відгукнутися не просто повторенням вже начебто пройдених трагічних етапів. Про це нагадували і події та тенденції тижня,що вже став минулим.
«Заштовхнути «Лугандонію»,як ракову пухлину,в політичне тіло України»
Кремль докладе всіх зусиль,щоб заблокувати євроінтеграцію Києва. Про це попереджає російський політолог Андрій Піонтковський (див. «Апостроф»). При цьому він зазначає: «Немає більше ніякого «Русского мира». Всі ці божевільні ідеї пішли разом з оглушливим провалом всіх планів,пов`язаних з «Новоросією». Ці фантазії абсолютно не реалізовуються для Путіна. Але Путіну,як і раніше,життєво необхідно заблокувати європейський вектор України». Тому,на переконання політолога,кремлівський зверхник «хоче заштовхнути «Лугандонію»,як ракову пухлину,в політичне тіло України. Частково йому тут підіграють Меркель і Олланд,які будують свій миротворчий імідж на «реалізації Мінських угод». Оскільки ж,підкреслює Піонтковський,«Москва не може піти на військове загострення,Кремль робить ставку на політичний шлях руйнування України». Але,констатує він,«європейський вибір був зроблений ще два роки тому,і він незворотній… Новому уряду України потрібно ефективніше займатися реформами і піднімати якомога швидше економіку країни. Іншого шляху в Європу немає». Що ж стосується так званих Мінських угод,то,вважає аналітик,«усім очевидно,що Путін ніколи не віддасть контроль над кордоном і не виведе війська». На його думку,«після падіння путінського режиму ці території,також,як і Крим повернуться,до складу України». Наразі ж,резюмує Андрій Піонтковський,«Меркель і Олланд треба ввічливо пояснити,що Україна не піде на руйнування свого конституційного ладу і відмову від свого цивілізаційного вибору заради їх «миротворчих» амбіцій».
«Розгадати «код Гройсмана»
Як зазначає у виданні «Новое время» народний депутат Борислав Береза,«корупція була є і залишається найбільшою проблемою в Україні,і,на моє глибоке переконання,є не менш небезпечним ворогом,ніж армія російських найманців на Сході». А відтак як член Комітету Верховної Ради з протидії та запобігання корупції нагадує,що питання антикорупційної експертизи законопроектів в українському парламенті складне та неоднозначне. У зв’язку з цим,«існує дві ключові схеми саботажу антикорупційної експертизи законопроектів: голосування за законопроект без висновку комітету та закладення розмитих визначень та понять в сам текст документу». Береза пояснює,що «перша схема працює наступним чином: Кабінет міністрів реєструє законопроект у Апараті ВР,комітет ВР швидко перехоплює ініціативу та визнає законопроект корупційним,громадськість,як завжди,має свою думку. Єдину позицію напрацювати не видається можливим через різність підходів до аналізу. На весь цей процес витрачається купа часу,а поки відбувається всім відома ситуація «лебедя,рака і щуки»,законопроект під лозунгом «це потрібно воюючій країні» голосується у першому читанні – без висновків,без експертизи,іноді навіть без ознайомлення з текстом самими голосувальниками». Після першого читання цей законопроект йде в профільний комітет «на доопрацювання до другого читання,де його «дошліфують» лоббісти. Такий простий і такий дієвий механізм «кидалова». Так з’являються нові монополії,пропадають мільйони бюджетних коштів,що спрямовуються невідомо куди,а частіше за все на бізнес проекти пана Іванчука,Мартиненка,Кононенка,Коломойського та інших. В програші залишаються тільки люди,які утримують на свої податки всю цю компанію «державно-приватного партнерства».
Загалом же,висловившись і про другу схему,нардеп зазначає: «В наших реаліях,на жаль,серед депутатів досі поширений популярний вид політичного спорту – «протягни закон та заробляй»,а український досвід закладення корупційних схем через законопроекти може суттєво збагатити практику західноєвропейських юристів». А наостанок він зізнається,що за за рік своєї каденції і так і не зумів «розгадати «код Гройсмана»,відповідно до якого визначають,який законопроект вноситься в зал,а який роками лежить під сукном».
«Шлях до перемоги»
Провідні експерти вважають,що шлях України до перемоги над Путіним – побудова демократії. На цьому,аналізуючи публікації в світовій пресі,звертає увагу «Радіо Свобода». «Чим більше Україна консолідує реформи,тим більше Україна демонструє,що не збирається відмовлятись від свого європейського вибору. І це ускладнює ціль Кремля»,- констатує «PBS Newshour».
У цьому контексті,наголошує професор політології Олександр Мотиль у виданні «World Affairs»,«підступні президенти,підступні прем’єр-міністри,підступні парламентарі – це,зазвичай,такий бізнес». Він вважає,що це небезпечно для України,оскільки у країні немає сталої демократії,демократія розвивається,але загрузла в економічній кризі і війні. Тому її політики не мають права сваритись між собою,а мають «політичне і моральне зобов`язання відділити особисті амбіції,і в національних інтересах – швидко знайти ефективні рішення».
Провина президента Петра Порошенка у спробі здійснювати надмірний контроль над урядом,і хоча конфлікт між Президентом і Прем`єром вбудовується в парламентсько-президентську систему України,але за «мудрий лідер» не довів би до кризи,зауважує автор статті. Мотиль також вважає: колишній Прем`єр-міністр Арсеній Яценюк винний у тому,що до останнього доволі патетично чіплявся за свою посаду,навіть коли він і всі інші знали,що він та очолюваний ним уряд були приречені. Винні також «і лідерка опозиції Юлія Тимошенко,і демагог Олег Ляшко,і Андрій Садовий». Висновок,який зробив Мотиль,– «у цілому всі політичні еліти України не в змозі діяти відповідально».
Характеризуючи склад нового українського Уряду,Мотиль зазначає,що у ньому є ефективні управлінці,до яких можна віднести Прем’єр-міністра Володимира Гройсмана (у недалекому минулому – успішного мера міста Вінниця,а потім голову Верховної Ради України) та міністра фінансів Олександра Данилюка,який володіє англійською мовою і працював у Лондоні в компанії McKinsey & Company. Але лише за певний час можна буде зрозуміти,чи зможе новий уряд отримати довіру українців,більшість яких,за даними опитувань,не підтримували діяльність попереднього складу Кабінету міністрів,пише Мотиль.
«Ми хочемо приєднатись до європейської спільноти не тільки декларативно,а і через реальні реформи… Це питання ідентичності – яку державу ти хочеш збудувати і залишити наступним поколінням. І ми вирішили,що хочемо мати демократичну державу,з належною роботою правосуддя і поліції,а не з репресивною машиною,яка працює проти людини»,– каже Заліщук,пояснюючи,чому українці у листопаді 2013 року вийшли на Майдан.
«Тривалий час наша країна перебувала у трансформації,і я вважаю,що це триває і досі»,– додає Лещенко. А Найєм головним завданням українців на сьогодні визначив боротьбу з корупцією: «Коли ви відчуваєте,що корупція і політики старого стилю і старий стиль роблять політику,це стосується вас. Це – великі компроміси для нас. Це було дуже легко – бути героями на Майдані,набагато важче бути героями тут,у парламенті».
«Шлях України до перемоги над Володимиром Путіним – це побудова сучасної демократичної європейської держави. Чим більше Україна консолідує реформи,тим більше Україна демонструє,що не збирається відмовлятись від свого європейського вибору,а також стандартів,цінностей та інституцій,які приходять з цим вибором. І це ускладнює ціль Кремля,щоб спробувати перемогти з військової точки зору»,– наголосив посол США в Україні Джеффрі Пайєтт.
«Інтерес Росії – в тому,щоб Україна зникла як така»
В ефірі «Голосу Америки» голова парламентської фракції політичної партії «Об’єднання «Самопоміч» Олег Березюк зазначив,що РФ наполягає на проведенні виборів на окупованих територіях Донецької і Луганської областей для того,щоб легітимізувати сепаратистів і свою присутність у цьому регіоні. «Більше того,Росія хоче перетворити цю війну,яка досі не визнана війною,і цю окупацію на внутрішній конфлікт в Україні»,- наголосив він. При цьому Березюк зауважив,що «Самопоміч» підтримує Президента у тому,що той свого часу підписав мінські угоди,одним з пунктів який і передбачено проведення виборів. «Президент це зробив,щоб на той момент зупинити знущання і вбивство українських солдатів. Але Америка,Британія та інші країни підписали Будапештський меморандум,який на сьогоднішній день не працює – давайте запитаємо себе,чому він не працює?» – запитав він. Парламентар вважає,що «Мінськ» потрібен для дискусії між Росією,яка є вічним нашим ворогом і вічним нашим сусідом,а також Європейським Союзом,Україною і Америкою щодо того,як далі жити. Але якщо буде імплементований «Мінськ-2»,Україна як суверенна інституція зникне під впливом Росії».
Олег Березюк розповів,що нині з колегами проводить багато зустрічей і має «важкі розмови» у Держдепартаменті США,намагаючись там пояснити,що виконувати певні пункти мінських угод – небезпечно і непотрібно. «Вони нас розуміють,але бачать позицію сьогодні,яка є наслідком потужної дипломатичної і пропагандистської роботи Російської Федерації,в тому числі і в сполучених Штатах Америки. Ми розуміємо Сполучені Штати – їм на сьогодні потрібні відносини з Росією. Але інтереси України,яка має можливість внаслідок розбудови власної інституції держави стати успішною,для нас важливіші»,– наголосив народний депутат.
«Альтернативою «Мінську» є законне визнання територій Донбасу окупованими територіями,далі – тимчасова ізоляція тимчасово окупованих територій. Для чого? Для того,щоб дати Україні як державі шанс зміцнитися економічно,мілітарно і політично»,– переконаний Олег Березюк. На запитання,як це сприймуть інші підписанти мінських угод – Німеччина і Франція,депутат відповів: «Ми поважаємо Німеччину,Францію. Америка взагалі є другом України. Але ми мусимо дивитися,що на той момент була така ситуація,котра вимагала від України такої позиції через її слабкість: інституційну,економічну,політичну і мілітарну. Сьогодні ми мусимо наполягати на своєму,тому що інтерес Росії – в тому,щоб Україна зникла як така і стала її васалом,як це раніше було».
«Війна за перевибори переходитть у стан стратегічної невизначеності»
Перспектива перевиборів в український парламент залишається реальною. На цьому (див. «РБК-Україна») акцентує увагу Президент Фонду національних стратегій,керівник проекту Free Crimea Тарас Березовець. Передовсім він нагадує,що Україна двічі пережила дострокові парламентські вибори (в 2007 та 2014 роках) і двічі достроково обирала Президента (в 1994 та 2014 роках). В обох випадках їх причиною стали гостра політична та урядова криза. Він політолог констатує: «Якщо в парламенті VII скликання абсолютну більшість мала Партія регіонів і її сателіти,а опозиція в основному була представлена тільки фракцією «Батьківщина»,то сьогодні правонаступники Партії регіонів у вигляді Опозиційного блоку опинилися в абсолютній меншості».
Їх прямі ідеологічні опоненти всі виступали з фактично однаковими гаслами європейської,євроатлантичної інтеграції і якнайшвидшого покарання всіх винних у злочинах часів Віктора Януковича. Якщо в 2014 році значилися 5 фракцій-засновників коаліції (за кандидатуру Аресенія Яценюка як Премєра проголосувало 365 народних депутатів),то «зараз у правлячій більшості залишилися тільки «Народний фронт» і «Блок Петра Порошенка»,які з моменту виборів досить серйозно поступилися в своїх рейтингових позиціях,в першу чергу,тому що взяли на себе основну відповідальність за реформи».
При цьому,наголошує Березовець,можливі перевибори,про які сьогодні говорять офіційно,«Батьківщина» і «Радикальна партія»,які перейшли в опозицію,були пересунуті на невизначений термін. «Коли здавалося,що перспектива цих перевиборів цілком реальна,в останній момент,Володимир Гройсман встиг «перескочити» зі спікерського крісла в крісло Прем`єр-міністра,сформувавши нову коаліцію у складі БПП,«Народного фронту»,а також позафракційних депутатів,які в останній момент увійшли до складу пропрезидентської фракції»,- констатує він. А відтак резюмує,що,таким чином,«Гройсман і співтовариші перенесли перспективу дострокових парламентських виборів як мінімум на рік. За цей час рейтинги партії популістів,таких як радикали,«Батьківщина»,«Опозиційний блок»,а також позапарламентських сил,в першу чергу – ще не створеної партії Михайла Саакашвілі,можуть істотно впасти».
Власне кажучи,в цьому,наголошує політолог,«і полягає основна задумка авторів перезавантаження парламентської коаліції,основними режисерами якої виступили,зокрема,наші американські партнери. Вони до кінця наполягали на збереженні нинішнього парламенту і створення нової коаліції. Зрозуміти інтереси американців досить легко. Вони серйозно вклалися і фінансово,і ресурсно,і іміджево в українські реформи». Тож зараз,зазначає експерт,«війна за перевибори переходить у важкий стан стратегічної невизначеності. Замість відкритої битви,сторони сидять по траншеях. Така траншейна війна триватиме досить довго,і її результат передбачити досить складно». При цьому унікальність нинішньої ситуації полягаєі в тому,що «вперше в українській історії чинний на той момент Прем`єр-міністр Арсеній Яценюк виступив за створення нової коаліції,більше того,він особисто збирав і агітував депутатів вступати в нову коаліцію від імені свого наступника Володимира Гройсмана».
Роздумуючи про політичну перспективу Яценюка,політолог зазначає: «Нинішні 4% підтримки «Народного фронту» нікого не повинні бентежити. В українських виборців дуже коротка електоральна пам`ять,і вже дуже скоро,пішовши фактично в опозицію (формально залишаючись у складі коаліції),Арсеній Яценюк стане гібридним опозиціонером. Він досить швидко зможе відновити свої рейтингові позиції,і повернути популярність «Народного фронту». Ще один сюрприз від майбутніх перевиборів,які в будь-якому випадку неминучі,може запропонувати чинний Прем`єр-міністр Володимир Гройсман. Він тривалий час відмовлявся вступати в президентську партію «Солідарність»,а його політична партія «Європейська Україна» зайняла перше місце на виборах у Вінницькій міськраді». До того ж,підкреслює він,«велика кадрова вага,а також ресурсні можливості,які дає прем`єрське крісло,дадуть Гройсману хороші можливості для особистого партійного проекту. А,наскільки ми знаємо,українські прем`єри рано чи пізно починали будувати політичні партії під себе». Тому,наголошує Березовець,«в політичній палітрі України до моменту дострокових парламентських виборів може з`явитися ще одна партія-важковаговик,створена особисто під Володимира Гройсмана».
«…до соціальних збурень із непередбачуваними наслідками»
Чинна українська влада,дотримуючись принципів правлячих корпоративно- номенклатурних кланів,фактично підштовхує державу та суспільство до соціальних збурень із непередбачуваними наслідками. Так вважає (див. «День») політолог Віктор Каспрук. Він зокрема зазначає: «Біда України в тому,що у країні політична боротьба відбувається не так,як у цивілізованих країнах – між впливовими політичними партіями,а між територіально-регіональними кланами всередині єдиної «партії влади». З регіонів замість професіоналів масово кооптуються віддані кадри,і при цьому чомусь мало звертають уваги на їхній професіоналізм і фахову підготовку. За такої політичної ситуації говорити про стабілізацію соціальної системи в Україні дуже важко». Політолог констатує,що в нашій державі середній клас,котрий є основою будь-якого цивілізованого суспільства,дуже нечисленний,тому не може дієво впливати ні на політичне,ні на економічне життя в країні,не здатний на адекватну відповідь нагальним завданням сучасного кризового часу.
Детальний аналіз соціального розшарування суспільства,за версією Каспрука,свідчить,що «винищується або витісняється найбільш дієздатна і освічена частина населення,котра власне і формує історію сьогодення та майбутнього українського народу. А оскільки соціальні ліфти наглухо заблоковані,то потенційну суспільну еліту української нації витісняють у більш грубі і неперспективні сфери соціального функціонування». А відтак резюмує: «Ця політика,фактично є офіційною політикою правлячих корпоративно-номенклатурних кланів». Каспрук попереджає,що «нерозуміння нинішньою «командою влади» всієї важливості фактору якнайшвидшої стабілізації соціальної системи в Україні може прогнозовано призвести до соціальних збурень з непередбачуваними наслідками».
«…у глухий кут»
Війна на Донбасі є не лише великою бідою для України,а й ставить в досить незручне становище наших союзників – як Європу так і США. На цьому наголошує аналітик Валентин Торба (див. «День»),підкреслюючи,що зараз «Барак Обама посилає до нас своїх представників,щоб примусити виконати взяті в Мінську зобов’язання. Останні,до речі,були явно продиктовані в Москві. І те,що Україні фактично понад рік нав’язують волю Кремля,не міг не помічати ні Вашингтон,ні Брюссель». На його переконання,«візит заступника державного секретаря США з питань Європи та Євразії Вікторії Нуланд до України поставив головне питання в ЗМІ – пані Вікторія приїхала перевіряти хід наших реформ,чи зрештою вмовити піти нашу владу на вибори на окупованій території,щоб «закрити» болюче питання?»
Експерт зазначає,що фактично Україна потрапила в пастку після підписання «Мінська-2». На переконання Торби,«насправді в лютому 2015 року нами було підписано гібридну,як і вся ця війна,«капітуляцію». Питання — на яких підставах? Невже приводом став Дебальцевський котел? А може,існував якісь інший безпосередній вплив на учасників перемовин…». Він висловлює версію,що ці угоди « готували заздалегідь в Москві,й алгоритм їхній буквально заганяв нас у глухий кут. Зараз ми чіпляємось лише за той факт,що російські бандити так і не відвели озброєння належним чином і не припиняють вогонь. Якщо на Донбас потрапить,скажімо,поліцейська місія ОБСЄ,яка довела свою підозрілу лояльність до РФ,то це означатиме формальну можливість проведення таких виборів – а значить,амністії бойовиків і їхньої легалізації». Торба резюмує: «Ми самі обрали шлях гібридної «капітуляції»,починаючи з ігнорування реалій (наприклад,не введено воєнний стан),торгівлі за посади під час анексії Криму,перемовин Леоніда Кучми з ватажками,один з яких взяв у полон Надію Савченко,та,зрештою,намаганням перекроїти свої закони і себе як державу на поталу російським бандитам. Тепер до прірви,шлях до якої ми обрали самі,нас женуть».
«Ми повинні формувати власний порядок денний»
Протоієрей Георгій Коваленко – колишній прес-секретар Української православної церкви Московського патріархату,один із найближчих соратників покійного Блаженнішого Митрополита Володимира (Сабодана) зазначає: «Я не належу до Московського Патріархату – я належу до Української православної церкви. Така моя самосвідомість,самоідентифікація,моє бачення того,до якої релігійної спільноти я належу. Саме так нас виховував Блаженніший митрополит Володимир і ми це свідчимо» (див.«День»). На його переконання,«Московський Патріархат – це церква Радянського Союзу. Сьогодні в Україні ми якраз і маємо війну між СРСР,який намагається відродитися,і Україною,яка намагається зберегти свою незалежність. Патріотів міфічного Радянського Союзу в нас в Україні вистачає і без церкви. Так само в церкві є різні люди. І питання в тому,на що ми звертаємо свою увагу,і що ми висвітлюємо. Безперечно,очевидна певна неадекватність частини духовенства МП в Україні щодо нинішньої ситуації,відчувається певна орієнтація на чужий політичний центр,де церква фактично виступає «підпоркою» новітньої імперії. Але,з іншого боку,існує інша частина церкви,де священики,прихожани є патріотами своєї країни і вірними своєї Церкви».
Душпастир нагадує,що «коли почалася зовнішня агресія,церква всередині країни перестала бути авторитетом… Більше того,її почали використовувати як інструмент,в тому числі того,що ми називаємо пропагандою чи «гібридною війною»… Як і суспільство,церква складається з різних людей,тому нам потрібно підтримувати такий формат єдності,який би допомагав відстоювати незалежність країни,а не призводити до конфліктів і протистоянь». Він також висловив свою думку з приводу повідомлень у ЗМІ,що до українських церков та монастирів прибудуть служити 1450 російських священиків та 700 семінаристів. «Щодо їх приїзду треба задавати питання до Міграційної служби,Міністества культури,СБУ,- сказав о. Георгій. – І як громадянин я вважаю,що все має відбуватися за законом. І якщо ці люди приїздять виконувати не релігійні функції,а вести підривну діяльність,то ними мають займатися служби,які існують за наші податки».
Роздумуючи про ситуацію в нинішній УМЦ МП,протоієрей Ковеленко підкреслює: «На противагу «русскому миру»,нам самим варто бути києвоцентричними,не дивитись весь час у бік імперії – про що вона говорить і який задає порядок денний. Ми повинні формувати власний порядок денний і ніколи не маємо відрікатися від свого першородства,бо Русь – саме тут». Він наголошує,що «людям,які працюють на києвоцентричну модель,потрібно об’єднуватися і підтримувати проекти одне одного. І відкривати суспільству те,що було приховано від нас протягом багатьох років імперською,радянською і російською пропагандою. Нам варто знати,хто ми,звідки,яка у нас історія,хто наші князі і де центр нашої країни і церкви».
«Громадянське суспільство далеко попереду політиків»
Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав в ефірі телеканалу «112 Україна» відзначив позитивні зміни в українському суспільстві,які відбулися за останні роки. За його словами,«ми стали свідками народження нового поняття українського народу. Хтось говорить про народження нової політичної нації в Україні. І дуже важливо,що це поняття «політична нація» не ексклюзивне,мовляв,ось ті етнічні українці сьогодні є його основою. Абсолютно ні. Сьогодні почуваються українськими патріотами всі громадяни вільної незалежної України».
Блаженніший Святослав також зазначив,що «сьогодні значна частина тих,хто вмирає за вільну і незалежну Україну,є російськомовними. Ми завдячуємо першим героям,які віддали своє життя на Майдані,які не були за етнічним походженням українцями. Тому сьогодні поняття нового українського суспільства є інклюзивне. Усі ті люди,які не хочуть регресу в радянські часи,почуваються українськими патріотами. Гадаю,це дуже позитивна зміна».
Він також звертає увагу на другий важливий момент – «сьогодні громадянське суспільство далеко попереду політиків і державних чиновників. Якщо ми сьогодні зіставимо спосіб мислення і діяльності волонтерів,активістів і навіть релігійних діячів,ми побачимо,що наша політична еліта,яка ще є елітою під знаком запитання,відстає на покоління. А державний механізм виглядає як якісь викопні рештки з попередньої епохи радянської системи». Глава УГК Церкви вважає,що «ми ще до сьогодні шукаємо справжньої народної української еліти. Але я оптиміст».
Ця візія непереможного оптимізму,попри неминучість майбутніх суворих випробувань,по-особливому промовиста в ці Пасхальні дні,коли єднає нас,як зазначив Глава Української держави Петро Порошенко,«Воскресіння Христове – свято свят». Тож і наша Україна,підкреслив Президент,«неначе воскресає. І як переможна хода віри Христової розпочалася після його воскресіння,так і впевнений поступ України в майбутнє розгортається на наших з вами очах».
Однак саме тоді,коли зникають сумніви у нашій спільній перемозі,на порядок денний виходять найсуворіші випробування. На цьому акцентували увагу і ЗМІ: «Оборона «Мінська» («ДТ»),«Справжній камікадзе. Навіщо Гройман підвищив тарифи на газ і тепло» («Ліга. Бізнес»),«Після Шокіна. Як Луценко готується стати новим Генпрокурором» («УП»),«Живий труп коаліції» (УНІАН),«Контргра. Влада,активісти,реваншисти і Захід. Хто кого» («Тиждень»),«Кінець Росії. Як руйнуються держави» («Новое время»),«У Росії звинуватили «Правий сектор» у спробах здійснити держпереворот» (ТСН),«Гібридне милосердя українського уряду» (УНІАН),«Правий сектор» спростував звинувачення генпрокурора РФ» («УП»),«Знову – «примус» до миру» («День»),«Чуркін проговорився про бажання Росії захопити Одесу» («Новый регіон»),«Президент Казахстану порадив не брати приклад з України» («Сегодня»)…
Хто б і чого б не радив нам,не підлягає сумніву істина: коли Бог та Україна – понад усе,жоден лиховісний,безбожний (хай навіть прикривається іменем Господа) «русский мир» не спроможний втілити в життя свої пекельні плани. Про це автору цих рядків думалося після того,коли вечері,30 квітня,в терміналі «Д» «Борисполя» звучали прадавні молитовні українські піснеспіви у виконанні кобзаря Тараса Компаніченка з «Хореї козацької». А відтак,коли життєдайно-радісний владика Михаїл,митрополит Луцький і Волинський,прямо в аеропорту,привітавши всіх присутніх бадьорим «Христос воскрес»,по-братньому ділився привезеним із єрусалимському храму Гробу Господнього благодатним вогнем.
Вогонь у лампадках,свічках нагадував про силу Світла,яку не спроможна подолати жодна ніч. Цю віру несли в своїх серцях і погляді тисяч і тисяч співвітчизників уздовж усього нічого шляху останнього рейсу «Вояжу» у Київській,Житомирській,Рівненській і Волинській областях. Таки направду,як пророче мовив батько Тарас,«не вмирає душа наша».
Безумовно,світло Великодня,єднаючи всю Україну,осяватиме нас і в дні,які не можна буде назвати святковими. Але оскільки на привітальне «Христос Воскрес!»,відповідаємо,не сумніваючись,і «Воістину Воскрес!»,й «Воскресне Україна!»,попереду – теж свято. Нашої спільної,здобутої надзвичайно дорогою ціною,перемоги. Будьмо!
Віктор Вербич