Роздумуючи над тим,чому підтримка України міжнародним співтовариством суттєво зменшилася,Микола Томенко зазначає: «У владі стратеги й тактики геополітичного та інформаційного просування адекватної позиції держави та позитивного іміджу України у світі складаються переважно з аматорів,заочників і дилетантів». Такий висновок він робить після оприлюднення списку країн,які не підтримали Резолюцію ООН про порушення прав людини в Криму від 15 листопада 2016 року.
 
Аналітик резюмує: «Насправді – це резолюція на підтримку територіальної цілісності України,та найважливіше,що аналогічна резолюція голосувалася в ООН 27 березня 2014 року». А відтак нагадує,що тоді наша країна «мала ПІДТРИМКУ 100 країн,ПРОТИ – 11 країн,утрималось – 58 країн. За більш як два з половиною роки «енергійної і професійної роботи» за аналогічну за змістом Резолюцію ООН маємо ПІДТРИМКУ 73 країн,ПРОТИ – 23 країни,утрималось – 76. Ще одне сумне голосування,яке виявило ширше коло «латентних» прихильників Росії у питанні Криму,стосувалося ініціативи Білорусі взагалі не розглядати цю Резолюцію. І набрала така позиція вже 31 голос відповідних країн».
 
На його думку,«найсумніше,що в категорію прямих союзників Росії у Кримському питанні перейшли Казахстан і Узбекистан. Раніше з країн СНД були лише Білорусь і Вірменія. Також у переліку недружніх у питанні Криму з’явилися такі впливові світові гравці,як Китай,Індія,Іран. Є й перша європейська недружня до нас країна – Сербія».
 
Після такої констатації Томенко робить висновки: «Влада не сформувала та не забезпечила системної діяльності у геополітичній сфері; кадрова дипломатична політика,а часом її повна відсутність,не витримує жодної критики; інформаційна політика держави залишається на рівні декларацій».