Після 1991-го Донбас тривалий час залишався суто радянською територією. Тобто – покладався на державу. Тим часом – активно,всією громадою розкрадаючи державні підприємства. Вони дуже швидко перейшли до рук місцевих кримінальних авторитетів. Чимало шахт закрилося,шахтарі,залишившись без шматка хліба,стали робити свої індивідуальні шахти – копанки. Місцеві злодії в законі вловили кон’юнктуру і розкупили землі – і шахтарі у копанках почали працювати вже не на себе,а на них. Правова система,формально існуючи,насправді була ліквідована. Українське право цілком і повністю замінили «понятія»,встановлювані новими господарями краю. Радянський лад поступово перейшов у новітній анархо-феодалізм,у якому простий народ перетворився на «лошйо» (множина від слова «лох») – абсолютно безправну і покірну робочу силу.

Ситуацією скористалася Росія – численний плебс і кримінальний елемент узявся за зброю. І відчув смак влади,яку дає зброя. Чому вони воюють проти України,зрозуміло: Україна їм чужа у всіх відношеннях,насамперед – щодо європейських цінностей. Але за що вони воюють? Ніхто з них до пуття не відповість. Бо де-факто воюють вони за те,щоб і надалі залишатися «лошьйом»,кримінальним елементом і бидлом,тільки зі зброєю в руках. Цивілізованих форм свободи вони не усвідомлюють.

Україна в цьому протистоянні,звичайно ж,переможе. Але наша влада повинна розуміти,що ми,отримавши перемогу,можемо водночас потерпіти поразку. Щоб цього не сталося,потрібно ось що.

На законодавчому рівні і фактично ліквідувати фальшиву «автономію» Донбасу,яку він мав досі. Вона полягала в тому,що регіоном керував не президент і не Кабінет Міністрів,а Ринат Ахметов і Олександр Єфремов. Феодалізму потрібно покласти край.

У всіх без винятку східних областях слід ліквідувати все радянське – назви міст,вулиць,символіку,свята і традиції. Вони повинні бути новими і українськими. На науково-освітньому рівні розставити правильні акценти в історії України та Росії.

Рішуче відмовитися від добродушного пацифізму і присікати будь-яку ворожу,антиукраїнську пропаганду. Учасники бандитських формувань,навіть ті,що добровільно здадуться в полон,повинні пройти ретельну перевірку на участь у злочинах. Заплямованих – за ґрати,всіх інших – «на олівець».

Правоохоронні органи люструвати поголовно. Керівниками підрозділів ставити лише перевірених патріотів. В оптимальному варіанті – замінити більшість особового складу. Як можна сприймати міліцію,котра «працює» на території,захопленій ворогом? І при цьому отримує зарплату з українського бюджету! В рамки здорового глузду таке не вкладається.

І нарешті найголовніше. Публічно (навіть на побутовому рівні!) проявлена ненависть до будь-чого українського має підпадати під відповідну статтю Кримінального кодексу. Дитсадки,школи – українські чи українсько-російські,а не винятково російські. Всі держчиновники повинні володіти державною мовою! Жодного права місцевим органам влади надавати російській мові особливий статус! Це суперечить 10-й статті чинної Конституції України. Тим часом у побуті,на вулиці,громадських місцях ніхто не забороняє ні російської,ні інших мов.

Таким чином Донбас повинен почути Україну. І погодитися,що він – українська територія. Нинішню війну на Сході можна кваліфікувати як боротьбу України проти обломка Росії в Україні. Задля міцного миру в майбутньому той обломок слід ліквідувати. Якщо ж ми його,по доброті душевній,лише пригладимо,причешемо,підмарафетимо – він і надалі залишиться обломком Росії в Україні. І згодом ми знову отримаємо те,що маємо сьогодні.