Реалії,коли триває і набирає обертів маховик «гібридної» війни Росії проти України,можливо,найсуттєвіший прогноз «закодований» ще в давньому пісенному попередженні Алли Пугачової: «То ли еще будет». Попри начебто переговорний прогрес,Кремль,беручи світ у полон своєю брехливою цинічною інформацією,доволі ефективно відволікає увагу від найсуттєвішого – послідовного втілення в життя стратегії зі знищення України та її поглинання «Русским миром». Серед так званих «відволікаючих маневрів» – і російський гуманітарний конвой з 280 багатотонних «КамАЗів»,нашпигованих не відомо чим. Адже,доки увага приверталася до руху цієї колони,цілком вірогідно,могло розпочатися повномасштабне вторгнення Росії в Україну.

Ще один «відволікаючий маневр» – «переключання уваги» з російського терору,розв’язаного на Донбасі (у тому числі – збитого окупантами малайзійського «Боїнга») на те,як у Мюнхені поглумилися над могилою Степана Бандери. А тим часом через неконтрольовані українськими збройними структурами ділянки кордону постачалася,за повідомленнями ЗМІ,новітня бронетехніка,«Гради»,відбувалася «ротація» бойовиків-найманців. Тож Донбас – це не стільки вже український «сектор Газа»,скільки плацдарм для поширення хаосу на інші регіони.

Тим часом,смерть продовжувала косити кращих і кращих із українських вояків. Не оминуло лихо і наш край. Минулого тижня обласний центр попрощався з 21-річним Артемом Карабаном,відтак – 31-річним Ігорем Філіпчуком. Серед сорока загиблих волинян дев’ятеро – лучани. На жаль,цей трагічний рахунок не остаточний.

Тиждень,що став надбанням історії,дав також відповідь на сакраментальне – чи українська за своєю суттю Українська Православна Церква? Остаточно розвіялися ілюзії і під час інтронізації нового Предстоятеля,і під час зустрічі вже Блаженнішого Митрополита Онуфрія з Президентом України Петром Порошенком. У Кремлі можуть не сумніватися,що воїнство в рясах спробує спрацювати на реалізацію путіно-гундяєвської стратегії «Русского мира» ще ефективніше,ніж озброєні до зубів та вишколені в Німеччині російські «зеленые человечки» та інша непотріб.

Тож тенденції щодо подальшого розвитку ситуації в Україні далекі від однозначного оптимізму (як і фатального песимізму). Спробуймо подумки перегорнути кільки сторінок уже минулого тижня,аби спробувати переконатися в цьому.

«Терористична миротворчість»

Заступник Міністра закордонних справ України Данило Лубківський під час брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі дії Росії щодо України назвав «терористичною миротворчістю» (посилаємося на офіційний сайт МЗС). Він підкреслив,що новітні спроби продовження агресії проти нашої країни Кремль намагається замаскувати під «гуманітарну допомогу».Данило Лубківський констатував,що «ситуація залишається складною. На кордоні накопичуються російські війська. Для психологічного тиску проводяться збройні навчання. Тривають незаконні поставки озброєнь,бронетехніки і найманців. Російські терористи чинять постійні напади на військових і цивільних. По наших позиціях ведеться вогонь з російської сторони».При цьому він наголосив,що «робляться спроби приховати агресію намірами направити в Україну «гуманітарну допомогу»,хоч зрозуміло: «для доставки їжі і ліків не потрібні військові колони,танки та артилерія».

Заступник Міністра закордонних справ України підкреслив: «Терористична миротворчість» – це цинічний і небачений досі винахід за межею будь-яких політичних чи моральних оцінок». А після цього він закликав російських владців: «Якщо ви цінуєте людське життя,припиніть агресію. Припиніть підтримку терористів. Припиніть створювати незаконні структури найманців і злочинців. Відтак,не буде жодної потреби в будь-якій гуманітарній допомозі». Лубківський нагадав,що у звільнених нашими збройними силами містах і селах не проливається кров. Натомість,«мирні мешканці,які є заручниками бандитів,змушені щоденно протистояти прямій загрозі життю і безпеці з боку російських терористів. Бойовики руйнують інфраструктуру,школи,дитячі садки».

Заступник міністра закордонних справ України підкреслив,що «будь-який іноземний військовий супровід гуманітарних вантажів виключається. У цій чіткій і ясній позиції Україну повністю підтримує міжнародна спільнота. Світ прагне і шукає способи зупинити агресора».

Він також зазначив,що,коли Кремлем ведеться війна проти українців,«у Росії розпочався наступ на власний народ… Пропаганда виправдовує самоізоляцію країни. Це шлях в нікуди. Самоізоляція і мілітаризація економіки призвели до розпаду Радянського Союзу».

«Членство в НАТО не передбачається»

Захід російську агресію продовжує називати українською кризою. Родрік Бретуейт,колишній посол Великобританії у Москві(1988-1992),роздумує у «The Financial Times» також у цьому стилі. Путін,вважає він,поки не домігся,щоб Україна стала нейтральною країною і належним чином враховувала всі бажання Росії (посилаємося на inopressa.ru). Успіхи Заходу теж не блискучі: «Розвіялися надії на те,що Україна включиться в західний проект як член ЄС і НАТО. Тепер наша так звана політика складається з трьох частин»,- пише автор. Перша: вдихнути нове життя в НАТО і заспокоїти його східних членів. «Друга – за допомогою санкцій примусити Путіна змінити його політику або,можливо,спонукати його приятелів до його повалення». Третя – зробити Україну стабільною,процвітаючою і єдиною.

Бретуейт зауважує,що «сидіти склавши руки,чекаючи капітуляції Путіна» – це не політика. Кінцеве завдання – щоб Україна жила в мирі з самою собою і сусідами. «В осяжному майбутньому її членство в НАТО не передбачається. Крим залишиться російським. Але для початку потрібно домовитися про припинення вогню. Те,що потрібно залагодити шляхом негайного врегулювання: взаємовигідні торговельні зв`язки України з її сусідами,в тому числі з ЄС і Росією; енергійні спроби стабілізації економіки; поліпшені гарантії прав російськомовних,можливо,при певному делегуванні прав,але із збереженням цілісності Української держави; та припинення втручання зовнішніх сил у справи України»,- йдеться в статті. Автор пропонує своє вирішення питання про нейтралітет: записати в конституції,що «Україна залишиться неприєднаною державою,якщо тільки дві третини населення не проголосують за зміни».

«Відновлення старого російського імперіалізму»

Німецьке видання «Die Welt» вважає,що Путін – єдина причина напруженості між Росією і Заходом. Про це йдеться у статті під назвою «Бездоганно ірраціональний»,опублікованій на сайті цієї газети. Її автор колумніст (той,хто одноосібно веде у виданні колонку) Свен Фелікс Келлерхофф зазначає (посилаємося на ТСН),що «вирішальним є повністю ірраціональний момент: самосприйняття Путіна,яке він на підставі свого диктаторського правління нав`язує концернам,партіям і мас-медіа по всій Росії». Він наголошує: «Мова йде про особистий «владний проект» Путіна – Євразійському Союзі. За цією гучною назвою ховається не що інше,як відновлення старого російського імперіалізму,який діяв вже у часи царів і з 1917 по 1991 роки ховався хіба що під марксистсько-ленінською ідеологією Радянського Союзу.Очевидно,що цей проект є для президента Росії настільки важливим,що він готовий опинитися на порозі світової війни заради нього». Після цього газета порівнює Путіна з Гітлером,кажучи про те,що об`єктивних причин для «Євразійського Союзу» немає,як не було потреби і у фантазіях Гітлера про «життєвий простір на Сході». «Економічної необхідності для сьогоднішньої Росії такий союз не має,навпаки: це контрпродуктивно. Багатій ресурсами,але промислово мало розвинутій великій державі потрібні не нові ринки збуту,а технічні ноу-хау,які можна отримати лише в західних країнах»,- пише «Die Welt». Щоб зупинити ірраціонального Путіна,лідери демократичних західних держав повинні бути рішучими і не допускати спроб ослаблення напруженості,в яких російський президент бачить лише слабкість – так само,як у свій час Гітлер реагував на «політику умиротворення».

«Приклад абсурдизму»

Провідний науковий співробітник Московського центру Карнегі Лілія Шевцова вважає,що вже другий цьогорічний вояж Путіна до окупованої автономії у супроводі своїх «холопів»,що посідають найвищі владні крісла,- це «ще один жест,який має сказати Росії й світу: «Я не відступлю! Принаймні,не віддам Крим» (тут і далі посилаємося на «День»).Експерт підкреслює,що «посиденьки» в Криму – це демонстрація того,як працює кремлівська уява. Тепер у Криму проводитимуть конкурси,семінари,змагання – і все з метою довести – Крим Наш і ми не відступимо». Відтак вона уточнює: «Порядок денний «посиденьок» може бути різною мірою абсурдним. Приклад абсурдизму – нинішнє обговорення з держдумівцями «практичної партійної роботи в конкурентному середовищі»! Яке в Росії «конкурентне середовище»?! Нікого не хвилює відсутність сенсу – в цьому і є сенс зусиль Кремля довести своє право порушувати світові правила». На думку експерта,«цими заходами в совковому стилі Путін посилає й загальніший месидж: не чекайте від мене визнання поразки! Він не може вийти з військової парадигми й перестати бути військовим президентом».

Шевцова резюмує,що зараз «маємо справу з відчайдушним кремлівським пошуком символів і «смислів» воєнного часу й воєнної «перемоги» для Росії – в ситуації,коли Росія зазнає стратегічної поразки».

«…будуть стерті з лиця землі»

Минулого тижня скандально відомий російський політик Жириновський заявив,що президент Росії Володимир Путін вже вирішив розпочати Третю світову війну і Європа,якщо вона не змінить своєї політики щодо України,може бути спалена,як у Другій світовій війні.У першу чергу,за його словами,постраждають найближчі сусіди Росії,оскільки там базуються військові НАТО. «Доля Прибалтійських держав та Польщі вже визначена. Вони будуть стерті з лиця землі. Нічого там не залишиться»,- заявив він,серед іншого,в інтерв`ю телеканалу «Россия24».

Глава МЗС Польщі Радослав Сікорський в ефірі «Polsat News»,відповідаючи на запитання,чи він ставиться серйозно до того,що сказав лідер ЛДПР,сказав: «Настільки серйозно,що ми запросили до МЗС посла РФ та запитали його про позицію влади. Звичайно,що Жириновський є представником опозиції,але не є звичайним депутатом чи приватною особою. І тому ми були змушені через ці скандальні слова у такій формі висловити наш протест».

«Залежність…від агресивної доктрини «Русского мира»

13 серпня у другому туру під час Собору єпископів 48 голосами владик третім Предстоятелем УПЦ обрано майже 70-річного митрополита Онуфрія (цей ювілей він відзначить восени),а 17 серпня відбулася інавгурація. Попередньо Президент України висловлював побажання,аби наступник Блаженнішого Володимира продовжив справи свого попередника. «Обрання цього ієрарха главою Московського Патріархату в Україні фактично засвідчує залежність більшої частини єпископів цієї Церкви від агресивної доктрини «русского мира»,яка стала ідеологічним підґрунтям нинішньої агресії Кремля проти України,окупації Криму,терору на Донбасі»,- так значиться в коментарі прес-центру Київської Патріархії.

«Попри сподівання на продовження,особливо в нових умовах,справи митрополита Володимира (Сабодана) у проведенні діалогу з Київським Патріархатом для подолання церковного розділення,доводиться констатувати,що обравши своїм очільником послідовного прихильника ідеології «русского мира» та єдності з Москвою,більшість єпископів Московського Патріархату в Україні відкинули цей шлях»,- констатується в цьому тексті. Експерт Петро Нестеренко («УП») також переконаний,що «обрання Онуфрія – це ототожнення з «русским миром» з усіма наслідками,які витікають із цього в ставленні до УПЦ держави та більшості суспільства як до «руки Москви». Релігієзнавець Олександр Саган (РІСУ): «Діалог між Церквами,який так і не розпочався,ніяк і не продовжиться. В тому є певна логіка,оскільки новий Митрополит Онуфрій відкидає ідею автокефалії,чого він давно не приховував і тому багато ініціатив,які мали розвиток за часів Митрополита Володимира,будуть згорнуті».

Нагадаємо,що теперішній Предтоятель,донедавна митрополит Чернівецький і Буковинський Онуфрій (Орест Володимирович Березовський) народився 5 листопада 1944 року в селі Коритне Вашковецького,нині Вижницького,району Чернівецької області в родині священика. Церковний вишкіл пройшов у Москві. 1969 року після третього курсу університету був зарахований на другий курс Московської духовної семінарії,яку закінчив у 1972 році. Там же й у 1988 році закінчив МДА з вченим ступенем кандидата богослов`я. 18 березня 1971 року прийняв чернечий постриг. 20 червня того ж року монаха Онуфрія висвятили в сан ієродиякона,а 29 травня 1972 року – в сан ієромонаха. У 1980 році був возведений у сан ігумена.28 серпня 1984 року призначений настоятелем Спасо-Преображенського храму Афонського представництва в селі Лукино (станція «Передєлкіно» Московської області).З 28 червня 1985 року – благочинний Московської Троїце-Сергієвої Лаври. На Різдво 1986 року возведений у сан архімандрита.. З 1988 року – намісник Свято-Успенської Почаївської Лаври,прослужив до листопада 1990 року.

9 грудня 1990 року хіротонісаний в єпископа Чернівецького і Буковинського.

1994 року возведений у сан архієпископа,2000-го – в сан митрополита.

Рішенням Священного Синоду УПЦ від 24 лютого 2014 року обраний Місцеблюстителем Київської митрополичої кафедри.

«Троянський кінь»

«Росія посилає конвой,українці не хочуть пускати. Зрозуміло,чому,- констатує аналітик Олександр Баун на сайті Slon.ru. – Адже якщо,відповідно до загальноприйнятої української концепції,це війна Росії і України,двох держав і двох армій,то це допомога від ворога,а це – абсурд і,як вже відмічено,троянський кінь». Відтак він нагадує,що російські терористи вже створили «Донецьку Газу». Експерт також наголошує,що нині на теренах Україні фактично відбувається війна за континент. Баун підкреслює,що «революція за Європу переросла у війну з Росією за Європу». Тож,на його думку,«пастка з конвоєм може і не спрацювати. Росіяни,на відміну від палестинців,у Європі не дуже асоціюються з пригнобленими і потребують захисту,а ДНР на відміну від Палестини ніяк не визнаний міжнародно. Однак ідея блокованого мільйонного міста,нового Сараєва в Східній Європі і багатьох тисяч біженців і внутрішньо переміщених осіб тут теж не близька. Похвалитися «Як круто ми їх взяли в облогу» не вийде. Вони-то думали,що потрібно придушити силою кілька озброєних іноземних саботажників,а тут он воно що. Довгий білий конвой це «он воно що» вдало і своєчасно обрамляє». Експерт також підкреслює,що під час геополітичної гри «конфлікт в Україні і без сторонніх підказок багатьма там прочитується в бажаному для офіційної російської дипломатії ключі як конфлікт Америки і не-Америки,гегемонізму і антигегемонізму».

«Ситуація насправді ідентична…»

Професор Ягеллонського університету Анджей Новак,радянолог та історик для видання «W Polityce» (Польща) наголошує,що так званий «гуманітарний конвой» – це,можливо,«операція,що прикриває справжній напрям удару,який буде завдано з абсолютно іншого боку,і який вже насправді вплине на хід подій» (тут і далі посилаємося на «Обозреватель»). Він пояснює: «Адже в обстановці,коли весь світ,як і ми,спостерігає,що відбувається з конвоєм,можна вільно підготувати інший важливий крок: як на місці за допомогою потужної агентури впливу,так і в міжнародному масштабі». Експерт підкреслює,що політична мета в господаря Кремля одна – «підпорядкувати собі всю Україну,підкреслюю,цілу,а не частину… Путіну,без всякого сумніву,важливий не конвой і не Донецьк. Ставкою залишається майбутнє всієї України». Польський аналітик висловлює занепокоєння з приводу послідовності політики Заходу щодо Москви. Він зауважує,що «Путін за допомогою інструментів впливу і дипломатії працює над тим,щоб західні держави відмовилися від політики санкцій,прагне до нової «політики заспокоєння». Порівняння Путіна з Гітлером справедливо з цієї єдиної точки зору. Ситуація насправді ідентична 1936-37-38 рокам,коли за черговими актами агресії був черговий словесний осуд,а потім відхід назад задля «збереження миру». Це ідеальний сценарій,який прагне втілити в життя Путін».

Навряд чи варто демонізувати нинішнього господаря Кремля,який все-таки успішно втілює в життя сокровенні мрії безпробудних російських шовіністів. Однак не слід і сподіватися,що вдасться впродовж найближчих місяців чи років вирватися зі створеного Москвою донбаського «пекла». Адже випалений і винищений український регіон,як і анексований Кримський півострів,- це переконливе нагадування,що Росія не збирається зупинятися.

Інше питання,чи світ укотре знову ж наступить на ті самі «історичні граблі»,сподіваючись на якийсь час відкутися Україною,в згодом Польщею,Балтією,Молдовою. Однозначно відповісти на це питання,коли наша країна фактично наодинці намагається протистояти імперії зла,неможливо. На цьому також по-своєму акцентували увагу і ЗМІ: «У гуманітарному вантажі РФ сховано радіомаяки для наведення вогню систем «Град» – активіст (УНІАН),«Де українська православна церква?» («УТ»),«Філарет: діалог з Онуфрієм про об`єднання православ`я в Україні може бути безплідним» (УНІАН),«Тимчук: терористи контратакують за кількома напрямками» («Тиждень»),«Батальйон «Донбас»: 46 чеченців здалися в полон у Горлівці» («ЛБ»),«Путін,Лукашенко і Назарбаєв готові зустрітися з Порошенком» («Радіо Свобода»),«Радник Авакова у прямому ефірі порадив Путіну застрелитися» («Обозреватель»),«НАТО поки що не збирається втручатися в україно-російську війну» («Хвиля»),«У Луцьку поховали «легенду Айдару» («День»),«Прямого зіткнення України та Росії потрібно уникнути будь-якою ціною – глава МЗС Німеччини» («Кореспондент»)…

Тим часом,незважаючи на те,що російські терористи застосовували надсучасну зброю,зокрема – систему залпового вогню «Ураган» (калібр 220 мм,тоді як у «Граду» – 122 мм),український патріотизм виявлявся сильнішим. Наша країна,крок за кроком,завдяки героїзму воїнів,відновлювала контроль над окупованими містами й селами Донбасу. Правда,імперська Росія ні на йоту не одужувала від невиліковної хвороби шовінізму та продовждувала «грати м’язами» не тільки в Україні,але й на Далекому Сході,на кордоні з Латвією.

За цих реалій аналітик Юрій Касьянов («Обозреватель») констатував сувору правду: «Зніжена хронічним благополуччям Європа,так само,як і наша плутократія,не можуть усвідомити одне – найважливіше: з Путіним не можна домовитися,тому що його не цікавлять гроші. Тільки влада. Імперія. Панування. Він призупинить війну,якщо тільки відкусить шматок України. Під знаком федералізації або прапором автономії. Щоб мати плацдарм для подальшої експансії в регіоні …Найважче в цій ситуації нашому Президентові. Він – не Путін. Йому належить дізнатися,чи погодиться з поразкою народ».

Та,схоже,алгоритм діянь Глави Української держави виключає поняття поразки. Це ж стосується переважної більшості української політичної нації,яка вже переможно постала. «Я пишаюся тим,як український народ поводить себе у ці тяжкі часи,як він об’єднується,наскільки він зараз є патріотичним,любить Батьківщину,є згуртованим. І з честю долає ці випробування»,- сказав Президент України під час спілкування з новообраним Предстоятетелем УПЦ. І ще не факт,що останній,попри відому риторику,не почув Главу своєї держави.

Загалом же,попереду,нас усіх очікують суворі випробування. Ці іспити,безумовно,складемо,якщо зуміємо бути разом. Будьмо!