Ірина Бекешкіна переконана,що в партій,які продолали 5-відсотковий бар’єр,насправді «жодних реальних програм не було. Програма – це не гасла й обіцянки,а мета,засоби досягнення і кінцеві результати».

На її думку,вибір людей «відштовхувався від іміджів,слоганів та загального враження. Хто покладав сподівання на Порошенка — голосував за «Блок Петра Порошенка»,а хто хотів міністром Яценюка — голосував за «Народний фронт». Ті ж виборці,які забажали побачити в Раді нові обличчя,проголосували за «Самопоміч». І головне — які нові обличчя? Молоді,розумні,енергійні. На телебачення їх постійно запрошували. На додачу це електоральна група Інтернету та соцмереж. А от «Радикальна партія» Олега Ляшка,якби виборча кампанія тривала ще певний час,навпаки — втратила б більше голосів. Тому що крива підтримки Ляшка стрімко опускалась. У липні в нього було 17% підтримки. Але поступово люди розгледіли,що за ним не стоїть нічого,окрім загальних фраз та популістичних обіцянок».

Бекешкіна також переконана,що на сьогоднішній день у формуванні політичних поглядів українців ЗМІ відіграють вирішальну роль. Загалом же,роздумуючи за настрій електорату,вона вважає,що «зараз є певне розчарування». Аналітик вважає,що,попри все,українське суспільство «встигло трансформуватися. З колишнього парламенту,який оновився майже на 60%,у нас залишиться одна «Батьківщина». Україна вже не ділиться на приблизно рівні за підтримкою західний і східний вектор,тому що східний рухнув. Тепер у нас країна і маленька частина під назвою «Донбас». Різко зросла підтримка членства України в НАТО: два роки тому це підтримували лише 13% українців,зараз — аж 44%. І якби був референдум,то вперше за 23 роки незалежності Україна проголосувала б за НАТО».