На Волині є землі,за які просто платять і не обробляють
 
– На вибори я йшов від Аграрної партії. Ця політична сила найближча до моїх переконань,бо я – аграрій. Балотувався в райраду з конкретним бажанням сприяти розвитку сільського господарства на Горохівщині. Впевнений,що наразі потрібно підтримувати малі ферми та одноосібників.
 
В нашому районі увага до аграрного сектору відчутна. В районному бюджеті ми передбачили понад 300 тис грн для фермерства. Порівняно з іншими районами ця сума досить суттєва.
 
– А які пріоритети в дотуванні фермерства визначила районна рада?
 
– Генетика,штучне осіменіння корів,підтримка кооперативів. Маємо два молочні кооперативи.
 
Молочні кооперативи – це дуже цікава тема сьогодні. Це стимулюватиме розвиток молочного тваринництва. Ми добиваємося,щоб в людей купували молоко по вищій ціні. Сьогодні їм платять 2,8 грн за літр,а кооператив починає здавати по 3,2 грн. Вони мають холодильне обладнання і в цьому їхня перевага. Саме на це виділялися кошти з районного бюджету при співфінансуванні 50% з обласного. Для виробників молока важливо мати молоковоз та холодильне обладнання,а також продавати свій продукт через велику ферму,бо в неї закупівельна ціна понад 5 грн за літр молока.
 
Ми також стимулюємо виробників сіяти гречку,виплачуючи дотацію в сумі 100 грн на гектар.
 
Розвиваємо ягідництво. У нас в районі є одноосібники,які вже почали вирощувати малину,смородину,ліщину. Люди пробують займатися аґрусом. Але всі ягідники стикнулися з першою проблемою – вони не мають реалізації.
 
– До речі,Тарасе Васильовичу,я й хотіла запити про реалізацію. Якось аж надто активно волиняни “вдарилися” в ягідництво та садівництво. Чи не буде так,як з картоплею: насадять і не матимуть,де подіти?
 
– Зараз всі переконують,що садівництво і ягідництво – новий подих у розвиток села. Адже в цих галузях задіяні багато людей. Якщо закласти сад на 10 га,то мінімум 20-25 людей там працюватиме. Втім дійсно,виникає питання,куди ж ми це все будемо реалізовувати? Наразі не маємо стандартів,щоб можна було експортувати наш продукт в Європу. Я думаю,що ці ринки будуть для нас недоступними ще кілька років. З Росією ми також не працюємо. Треба дбати про внутрішній ринок.
 
Знову ж таки потрібні кооперативи,а біля них має бути заморзка та агрономічний супровід. А ще потрібна структура,через яку буде ситуація на внутрішньому ринку.
 
На мою думку,ми мусимо знати,скільки й чого виробляє кожен район. Якщо будуть працювати заморожувальні цехи,то виробники матимуть хоча би куди подіти ту продукцію. Якщо малину не продати сьогодні на базарі,то завтра вона потече водою. Або ж соки потрібно виробляти,але знову ж таки з гарантією збуту. Я веду до того,що потрібна підтримка малого та середнього бізнесу на селі. Причому зараз маю на увазі Волинь в цілому,а не тільки Горохівський район.
 
В себе в районі ми починаємо бачити досить великі проблеми з холдингами. В одного із них закінчується договір оренди землі. Вони пропонують платити 8% за гектар. Середня нормативна грошова оцінка гектара – 60 тис грн. Тобто,8% становитиме приблизно 4,8 тис грн за гектар оренди (я веду мову про землі запасу та резерву). За паї вони готові давати 5% і це 3 тис грн за гектар. Крім того,вони ж платитимуть податки. Звісно,холдинг з іноземними інвестиціями без проблем витримає таке навантаження. Ви запитаєте в чому проблема? Всі ми знаємо,що колись земля буде продаватися,а великі холдинги тільки й того чекають. Не секрет,що на Волині є землі,за які просто платять і не обробляють. Земля притримується,щоб потім її можна було скупити.
 
– Ви особисто як ставитеся до ідеї продажу сільськогосподарських земель?
 
– Абсолютно впевнений,що для України це буде крахом. Якщо продаватимуть землі сільськогосподарського призначення,то маленькі фермери її не матимуть.
 
Судіть самі,якщо сьогодні за 2 га потрібно заплати десь 7 тис грн. Якщо фермер,скажімо,займається ягідництвом,то та земля йому окупиться десь на 4 чи 5 рік. Це при умові,що він матиме,де реалізувати свою продукцію. Питання дуже серйозне. Землями запасу та резерву сьогодні розпоряджається Держгеокадастр. Органи місцевого самоврядування не знають,хто на ці землі приходить і як ними керують.
 
Фермери вже хочуть бити на сполох. Вони вже сплатили чимало податків державі. А ці ж кошти могли би бути спрямовані на розвиток. Щоб заплатити тільки за оренду йому потрібно продати 3 т зерна,а ще ж є потреба в засобах захисту,виплати зарплат і так далі. Страждають від цього споживачі. Яскравий приклад – сьогоднішня ціна на гречку.
 
На мій погляд,потрібно щось змінювати в законодавстві. Землею повинна розпоряджатися сільська рада.
 
Завдання фермера вчасно виростити та збути свій продукт,а не думати,як його переробити
 
– Я так розумію,що майбутнє сільського господарства Ви бачите за фермерами,а не великими сільськогосподарськими холдингами?
 
– Людина,яка проживає на землі має бути й господарем на ній.
 
Холдинги мають право на існування. Але вони не повинні мати в розпорядженні по 50 тис гектарів земель.
 
От в нас працює такий виробник як Євген Дудка. На День поля я вручав йому грамоту за те,що його господарство сплатило найбільше податків до районного бюджету. На території Звиняченської сільської ради вони мають великий елеватор,насіннєвий завод,працює виробництво. На території кожної сільської ради розвивається виробництво,люди мають роботу,а бюджет – податки.
 
Потрібно підтримувати й одноосібників. Сьогодні люди масово виїздять на роботу за кордон,бо отримують там по 14-15 тис грн в місяць. В результаті маємо проблеми через те,що бракує токарів,фрезерувальників,зварювальників,трактористів,комбайнерів. Вони їдуть на роботу туди,де мають змогу заробити більше.
 
– Проблема реалізації сільськогосподарської продукції могла б вирішуватися завдяки розвитку харчової промисловості. Переробні заводи – це не тільки робочі місця та наповнення бюджету,а й до певної міри гарантія для сільськогосподарських виробників у тому,що їхня продукція не змарнується і вони на ній зароблять. Як у аграрному Горохівському районі сьогодні з цим?
 
– Ми маємо переробний завод у Берестечку. Цим займається фермер,у якого в самого 200 га землі. Він реконструював колишній консервний завод і сьогодні успішно працює. Заготовляє яблука. З наступного року обіцяє купувати в фермерів смородину. Але в нього невеликі об`єми,тому для ягідників залишається актуальним заморожування.
 
Я спілкувався з поляками про заготівельний пункт,який прийматиме не тільки ягоди,а й овочі. Маючи таке овочесховище,інвестори будуть думати,куди подіти продукцію,чи на внутрішньому ринку її продати,чи пустити на експорт. Завдання фермера вчасно виростити та збути свій продукт,а не думати,як його переробити. Він повинен мати можливість реалізувати свій продукт по нормальній ціні,хай навіть з рентабельністю 20-30%,але стабільною.
 
– Як ви як економіст оцінюєте можливості районного бюджету?
 
– Насамперед,почну з того,що ми маємо непогане перевиконання по бюджету – 5 млн грн за підсумками півроку. В нас податкова обов`язково звітує перед депутатами районної ради.
 
Горохівський район – аграрний. Але проблема не в тому,що виробники платять малі податки,а в тому,що дуже багато всього не облікованого. Як,в принципі,і скрізь в державі. Веду мову про землю та майно.
 
За землі під сільгоспбудівлями платять тільки добросовісні фермери,а так переважно нічого не платиться. З іншого боку ця плата є дуже високою,згідно з діючим законодавством. Будуть платити,то вийде так,що працюватимуть тільки на сільгоспдвори. Треба вдосконалювати механізми розрахунків нормативно-грошової оцінки земель. В усьому світі сільське господарство дотаційне. Й так дивуюся,які ті фермери виживають в нашій країні: тільки за рахунок хорошої землі та ентузіазму.
 
– Тарасе Васильовичу,от ви ратуєте про зменшення податкового навантаження на фермерів і виступаєте за те,аби їм були створені умови гідної конкуренції з великими агрохолдингами. Виходить дещо парадоксальна ситуація з наповненням бюджету. Адже аграрний сектор – ключова галузь економіки району,яка сама ж і потребує дотації. Якщо фермери платитимуть менше податків,то потерпатиме і ваш бюджет. Чи не так? Якщо зменшити податки для сільськогосподарських виробників,то з чого тоді наповнювати ваші бюджети? За рахунок яких галузей ви можете поліпшити свою фінансову ситуацію?
 
– За рахунок того,про що ми вже з вами говорили. Мусить відкриватися виробництво,та ж переробка сільськогосподарської продукції.
 
Чим більша громада,тим вона ефективніша
 
– Наразі в Україні триває адміністративно-територіальна реформа. В Горохівському районі ще немає жодної офіційно утвореної об`єднаної територіальної громади. Що заважає цьому процесу?
 
– В нас дуже важко з цим питанням,бо люди не бачать перспективи. Хочуть об`єднуватися по два-три села,а фінвідділ прораховує і бачить,що їм не вистачатиме коштів в бюджетах. А треба ж утримувати школи,які є на цих територіях; викручуватися,коли не вистачатиме медичної субвенції.
 
– На скільки відомо,за урядовою методикою,у вас в районі мало би бути 3 об`єднані громади.
 
– Горохівська,Берестечківська та Сенкевичівська.
 
Найгірше в процесі об`єднання це те,що кожен сільський голова бачить себе головою об`єднаної громади. От є Шклінь та Сенкевичівка. У Сенкевичівки майбутнє є,бо там – інфраструктура,плюс – залізниця та елеватор. Але,щоправда,поганий доїзд з центральної траси як до Шкліня,так і до Сенкевичівки. Вони не можуть знайти спільної мови.
 
– А керівники сільськогосподарських підприємств в районі,які пам`ятають ще з радянських часів свої неписані права “князьків”,часом не заважають процесам адмінреформи?
 
– Палки в колеса вони не ставлять,бо багато з них розбираються в ситуації. Гальмують процес окремі сільські голови та неформальні лідери.
 
– Неодноразово чула про бажання створити громаду з центром в Угринові. Там також керівник господарства поза процесом?
 
– Не хочу коментувати цієї теми. Там працює багато людей,є переробний завод. Все працює і платяться непогані податки. Тепер візьмімо до уваги сусідню Шклінську сільську раду: нічого немає. Навіщо Угринову такий тягар? Чому багатша сільська рада має страждати від того,що її об`єднають з бідною?
 
– Скільки громад в ідеалі повинно бути на території Горохівського району?
 
– Три. Ми маємо партнерство з польським Битовом. Я до них неодноразово їздив та спілкувався. Вони переконують,що чим більша громада,тим вона ефективніша. Потрібно мати кваліфікованих спеціалістів,які потягнуть адміністративну роботу.
 
Відповіді,як утримувати лікарню,громада не має,але й закрити її не дасть
 
– Яку потребу в інфраструктурі має сьогодні Горохівський район?
 
– Дякуючи депутатам обласної ради,були виділені кошти на садочок в с. Шклінь. Ми переконували їх,показуючи фотографії. Шклінь – величезне село,а садочок фактично валився. Зараз будівництво йде до завершення,буде створено додаткову групу.
 
На території району є чимало таких об`єктів. Багато чого намагаємося робити своїми силами. В Журавниках закінчуємо реконструкцію будинку культури. Так само закінчуємо роботи у Мирківському клубі. На кожен з цих об`єктів пішло десь по 400 тис грн з районного бюджету. Дбаємо і про маленькі об`єкти,міняємо вікна в комунальних закладах,здійснюємо невеличкі ремонти в амбулаторіях та ФАПах. Сьогодні виділено біля 700 тис грн на заміну вікон в Берестечківській школі,яка в перспективі має бути опорною. З районного бюджету виділили кошти на два шкільні автобуси.
 
Маємо в планах навести лад у Сенкевичівській амбулаторії. Там треба полагодити дах. Село в перспективі буде центром об`єднаної громади. Потрібен ремонт в амбулаторії с. Звиняче.
 
Намагаємося працювати по всьому району,незалежно від партійних впливів чи політичних поглядів. Для мене всі голови сільських рад рівні.
 
– Вам доводиться займатися питанням оптимізації шкіл. Непроста і непопулярна тема. Районні ради приймають остаточне рішення щодо закриття школи чи зниження її ступеня. Як справляєтеся з цим непростим завданням?
 
– Ми розглядали питання стосовно 8 шкіл. З них 6 закриватимуться,а удвох відбудеться реорганізація. Ситуація дійсно дуже важка. Нам з депутатами потрібно приймати й непопулярні рішення. Люди живуть стереотипами: закривається школа – ніякого розвитку села. Але ж рішення потрібно приймати. Ми усвідомлюємо,що з 1 вересня не буде фінансування на малокомплектні школи,де навчається менше 25 учнів.
 
А от в нас є село Хмельницьке,де навчалося тільки 6 діток. В минулому році на школу пішло 86 тис грн з сільського бюджету. Це при тому,що зарплата вчителю виплачувалася за рахунок державних субвенцій. Сільський голова каже: “У мене є ще село Галичани і громада не хоче,щоб 86 тис грн спрямовувалося на утримання школи в Хмельницькому,тоді як маємо величезну гарну школу в Галичанах”. От і вирішили,що тих шестеро діток будемо довозити в Галичани,а на зекономлені кошти зробимо хороший спортзал. Відстань від одного села до другого невелика.
 
– А що буде з приміщеннями закритих шкіл?
 
– Ми однозначно будемо їх використовувати. Десь буде музей,десь – спортзал,або ж садочок. З заробітними платами людей,які там працюватимуть,також розберемося.
 
В тих селах,де закривалися школи,ми провели співбесіди з батьками та дітьми. 95% дітей кажуть,що не хочуть повертатися до попередніх умов навчання. Та й яке може бути навчання,коли один вчитель на чотири класи.
 
Сам вчився в сільських школах. В мене так вийшло в житті,що змінив аж три школи,а вже в сьомий клас пішов Горохівську школу. Тобто про рівень різних закладів знаю за власним досвідом.
 
Від оптимізації шкіл ми нікуди не дінемося.
 
– Покійний губернатор Борис Клімчук пропонував закрити освітній заклад обласної комунальної власності – Сенкевичівську школу-інтернат. Районна рада,звісно,не вирішує долю цього закладу,втім він на території району і,у випадку,якщо до цієї теми керівництво області захоче повернутися,то ви не зможете оминути увагою це питання. Чи потрібен в Сенкевичівці інтернат,на вашу думку?
 
– Я вважаю,що ця школа потрібна для дітей,які там навчаються.
 
– Ще одна проблема,вирішення якої припало на ваше скликання – роздержавлення преси. У вас є газета “Горохівський вісник”. Вона ще в комунальній власності?
 
– З нового року газету відпускаємо у вільне плавання. Наразі підтримуємо її матеріально. В приміщенні редакції зроблений ремонт за кошти районного бюджету. Даємо кошти на заробітну плату,а як далі вони будуть виживати – побачимо. Ініціатива про роздержавлення поступила від редакції.
 
– Ваше ставлення до процесів медичної реформи в районі.
 
-В нас сьогодні дві лікарні: у Горохові та Берестечку. Є комунальна стоматполіклініка. До кінця року медпрацівникам не вистачає 4,8 млн грн на зарплату. Від держави не бачу ніяких зрушень в цьому плані. Очікую,що за деякий час люди прийдуть вирішувати свою проблему до голови райради та очільника РДА.
 
Який вихід? Неминуче якесь об`єднання. Ну не може в цій галузі працювати 10 бухгалтерів та два головні лікарі. Держава не витримає такого навантаження.
 
-А потрібні в районі дві лікарні?
 
– Ми мали зустріч з людьми в Берестечку. Громада категорично проти будь-якого скорочення,в тому числі й скорочення ліжкомісць. Відповіді,як утримувати лікарню,громада не має,але й закрити її не дасть.
 
– Саме місто Берестечко має багате історичне минуле,але на сьогодні на цьому не заробляє. Чи є перспективи розвитку цього міста завдяки туризму?
 
– Однозначно така перспектива є. Ми стараємося приділяти увагу Берестечку. Хочемо відремонтувати приміщення кінотеатру. Там можна зробити ще й культурно-історичний центр. З обласного бюджету вже вкладено в цей проект 700 тис грн. Але це тільки третина від потреби. Знаю,що є певні наміри й міського голови щодо розвитку Берестечка. Там можна проводити фестивалі і використовувати рекреаційну зону коло річки.
 
– Крім Берестечка Горохівський район має чим привабити туристів?
 
– Зелений туризм та рибальство – це два напрямки,які можуть зацікавити людей приїхати до нас на відпочинок.
 
На території району можна розвивати кінний спорт. В Борочичах колись розводили племінних коней. Там був іподром. Це все можна відновлювати,але є потреба у великих капіталовкладеннях. Наразі земельна ділянка,на якій був іподром,не перебуває у приватній власності,але знаходиться за межами населеного пункту.
 
Колишні регіонали є в багатьох політичних силах
 
– Чи безболісно у вашому районі проходить процес декомунізації?
 
– В нас відбулося перейменування вулиць. Назв населених пунктів не було потреби змінювати.
 
– Тарасе Васильовичу,політична сила,яку Ви представляєте,має чимале представництво колишніх членів Партії регіонів. У вашій районній раді з 40 депутатів – 9 представників від Аграрної партії. В чому причина такої підтримки цієї політичної сили,зважаючи на представництво в ній колишніх регіоналів?
 
– Найперше скажу,що колишні регіонали є в багатьох політичних силах. Чому Горохівський район так суттєво підтримав на виборах нашу партію? Можливо через людей,які балотувалися в районну раду. Як би там не було,але в нас,повторюю,аграрний район.
 
– Скільки політичних сил представлено в Горохівській райраді і чи вдається вам знайти компроміс?
 
– Маємо 7 політичних сил (Аграрна партія,Радикальна партія Олега Ляшка,ВО “Батьківщина”,”Солідарність”,УКРОП,ВО “Свобода” та “Наш край”). Нічого незаконного ми не робимо,а всі зусилля спрямовуємо для громади. Іноді дискутуємо.
 
– Є такі партії,які Ви вважаєте опозиційними,чи самі вони себе так вважають відносно голови райради?
 
– Ми сьогодні зі всіма знаходимо спільну мову.
 
– Свого часу у вашому районі досить суттєві ролі грала Катерина Ващук. Нині вона на політичній пенсії. А чи зараз відчувається в районі її вплив?
 
– Ні,в жодних процесах вона участі не бере. Вплив відчувався в період її парламентської діяльності.
 
– Моє останнє питання до вас традиційне для цієї серії інтерв`ю. За яких умов Україна стане успішною державою?
 
– Потрібні жорсткі правила гри у земельному законодавстві. Не треба торгувати землями сільськогосподарського призначення,а створювати для людей нормальний діловий клімат для розвитку. Потрібно переглянути податкову політику. Навантаження на бізнес занадто велике. Чимало питань до бюджетних видатків. На нашу долю випало приймати непопулярні рішення,але вороття назад немає.
 
Автор публікації – Оксана ЛУКАШУК