Зазначимо,президент України Петро Порошенко нагородив орденом Свободи українського співака Святослава Вакарчука.
Ця нагорода встановлена для відзнаки громадян за видатні заслуги в утвердженні суверенітету та незалежності України,відстоюванні конституційних прав та свобод людини.
Співак розповів ТСН,що не є великим шанувальником нагород,але вирішив не відмовлятися від ордену.
“Як ви знаєте,я не великий шанувальник нагород,але вирішив,що у сьогоднішніх умовах якісь відмови публічні буде сприйнято як демарш,який,на мою думку,зайвий і тільки розхитує човен,в якому ми всі знаходимось”,- сказав Вакарчук.
За словами співака,він скористався нагодою,щоб відверто розповісти президентові про ситуацію в країні.
“Я подякував за орден,але казав,що,нажаль,одними орденами ситуацію в країні не зміниш. Я сказав,що є внутрішній ворог – корупція,тотальна несправедливість,відсутність речей,які реально показали би,що влада змінюється докорінно. Для того,щоб цього внутрішнього ворога перебороти,теж потрібні герої,потрібні “кіборги”,але сьогодні таких героїв у владі,в політиці нема”,- розповів Вакарчук.
Співак сказав Порошенкові,що люди вже не чекають від влади змін і це – найгірше. Але,на думку Вакарчука,сьогодні ще не пізно все змінити.
“Я просто доніс до президента,що справи серйозні,значно серйозніші,ніж це здається в Інтернеті”,- сказав співак.
Промова Вакарчука до Порошенка під час нагороди орденом Свободи (повний текст):
“Шановний пане Президенте!
Дякую за цю нагороду. Для мене честь отримати орден від Держави,яку я завжди вважав,вважаю і буду вважати найріднішою у світі. Так,нагороди – це добре. Але,на жаль,одними нагородами не вирішити завдань,які стоять перед нами.
28 січня ми відзначатимемо річницю бою під Крутами. Що спільного між цими українськими захисниками і тими,хто захищає нашу країну,зі зброєю в руках,на Сході сьогодні? І ті,і інші – Герої. Герої вони тому,що свідомо жертвували найголовнішим,що в них було – своїм життям. Чому агресія ворога захлинулася? Тому що ці молоді хлопці та й старші чоловіки готові були вмирати за свою країну. Вони прекрасно розуміли,який вибір роблять. Ніхто з них не аналізував,не прораховував – вони просто жертвували. Тому вони – Герої.
Ворог,який роз`їдає Україну зсередини – корупція,тотальна несправедливість,невігластво,низький рівень так званої еліти – значно підступніший і небезпечніший,ніж будь-який зовнішній ворог. Щоб перемогти його,теж потрібні герої – герої в українській політиці і владі. На жаль,на сьогоднішній день таких героїв ми не бачимо.
Ми бачимо логічні вчинки. Ми бачимо бажання всидіти на двох чи трьох стільцях. Ми бачимо страх: страх втратити посаду,страх втратити добробут,політичний вплив,поставити під удар себе чи свою сім`ю. Ми бачимо часом розумних,але швидше хитрих та цинічних людей,які завжди находять логічне пояснення,чому в Україні все не так – винна війна,ціни на нафту,політичні опоненти,минула влада. Ми чуємо і бачимо це кожен день. Але ми не бачимо подвигів. Не бачимо справжніх жертв. Нам не потрібні політики – звичайні люди.
Пам`ятаєте захисників Донецького аеропорту – кіборгів? Нам потрібні кіборги в політиці! Сьогодні країну врятують тільки ті,кому будуть ставити пам`ятники після смерті,а не ті,хто будує собі золоті пам`ятники при житті. Чому наші політичні очільники обирають особисте перед державним,спокій і страх за власне майбутнє міняють на політичні компроміси? Де посаджені злочинці? Де реальна зміна правил гри? Взагалі – де зміни в країні?
Я дуже хотів би завершити словами,що країна чекає змін,але правда в тому,що країна від влади вже нічого не чекає. Люди не вірять владі. Не тому,що влада погана. Тому,що влада така як всі. А сьогодні нам потрібні люди,здатні на подвиги,надлюди.
Я розумію,що сьогодні зіпсував комусь настрій на цьому нагородженні. Але я говорю ці слова не з бажання облити когось брудом чи отримати політичні дивіденди. Ні влада,ні політична боротьба мене не цікавлять. Я кажу Вам це тому,що мені не байдуже! Не байдужа Ваша репутація,не байдужа репутація країни та її майбутнє. Це моя країна і мені тут жити. Сприйміть,пане Президенте,ці слова серйозно – вони не направлені персонально проти Вас,в них немає спроби заплямувати Вашу особистість. Ці слова спрямовані до всієї української влади. І це не просто мій приватний голос – це,в прямому сенсі,голос народу України. І сприйміть їх сьогодні,бо завтра вже може бути пізно.
Цей орден буде мені нагадувати,що кожного дня,потрібно робити більше для того,щоб твоя країна була вільною. І нагадуватиме,що я сам ще зробив недостатньо для того,щоб наша країна нарешті стала кращою”.