На переконання Володимира Огризка,нинішні проблеми Європу та світу зумовлені і тим,що ні «в Україні,ні на Заході не хотіли бачити реальну Росію. Власне,за це ми всі сьогодні розплачуємося. Українці значно більшою ціною – життями найкращих наших синів і дочок,Захід – мільярдами,які він інвестував у Росію і намагався зробити її демократичною. Сталось так тому,що на Заході повірили у вигадану ним же байку,що Росія може бути частиною західного цивілізованого світу. А у нас в Україні багато дуже високих керівників не хотіли бачити її реальну суть,бо просто сиділи на одній тій самій газовій трубі й заробляли такі самі корупційні мільйони та мільярди,як такі ж корупціонери з російського боку».
Він наголошує,що правда однозначна: Росія залишалася увесь цей час незмінною: постсовковою,нереформованою,«ображеною» і «приниженою». А відтак нагадує: вже через кілька днів після розвалу СРСР Єльцин непублічно заявляв,що так чи інакше «ми будемо разом»,і нікуди ви,звертаючись до представників нових держав,від нас не дінетеся.
Огризко,роздумуючи про консервацію суспільного мислення,підкреслює: «Це – справжній соціальний феномен,який треба вивчати. Якщо порівняти те,що говорили в Москві чотири три століття тому,і що говорять тепер,то ви навряд чи знайдете якісь надто серйозні відмінності… Сьогодні Путін повторює те,що вже говорилося кілька століть тому: єдиною правдивою є російська ортодоксальна версія християнства,а все інше – це декадентство,загнивання і тому подібне. Тобто насправді усе це повторюється з інтервалом у сто,двісті,триста років,тільки трохи іншими,осучасненими до ситуації словами та іншими виконавцями. Насправді у цьому полягає трагедія російського суспільства: воно самоізолюється від світу,а окремі короткі періоди відлиги змінюються століттями затворництва і мракобісся».
Нагадавши,що справжня історія Московії не дає Кремлю жодного права претендувати на тисячолітні традиції,які вони приписують собі,Огризко зазначає: «І в Україні,й на Заході гору має взяти стратегічне мислення. Слід чесно визнати,що,виходячи з історичних традицій,ментальності,процесів державотворення тощо,Росія сьогодні не вписується в демократичний альянс країн»
Зважаючи на це,він пропонує за умов,якщо Росія не пристане на форму цивілізованого співіснування,«перейти до політики її тотальної ізоляції та стримування,виходячи з очевидного факту про те,що вона є глобальною загрозою… Треба думати не про те,як виграти наступні парламентські чи президентські вибори,а як врятувати західну цивілізацію від російського варварства».