Доки в Україні експерти дебатують з приводу нинішнього етапу політичної кризи,називаючи прізвища вірогідних Прем’єра та членів Кабміну,за межами нашої країни намагаються відкоригувати її перспективу. У цьому сенсі – показовий суд в РФ над Надією Савченко,різкі випадки на адресу чинної української влади з боку вашингтонських союзників,попередження Брюсселя й застереження МВФ… А ще політологи заспокоюють,що,незважаючи на зміцнення Кремлем свого наступального збройного «кулака» під Маріуполем,принаймні «російської весни-2016» в Україні не буде.
І все-таки зрідка з уст політичних оракулів найрізноманітнішого розливу несміливо зринає начебто недоречне запитання: виведення російських військ із Сирії може означати введення їх в Україну? Правда,відповідь на це запитання,яким би тривіальним воно не здавалося,знає тільки одна людина. Так,це нинішній господар Кремля. А от про те,яка для України заготовлена чергова пастка (у вигляді енного Б-плану) може мати не тільки відповідну інформацію та інструктаж його кум. Тож недарма Медведчук сказав (вирішив?),хто очолить окупований Донбас. А в Кремлі зробили вигляд,нібито нічого не знають про можливе,узгоджене призначення Юрія Бойка і Ріната Ахметова. «Я залишаю це без коментарів»,- зазначив Пєсков,секретар господаря «Русского мира».
А тим часом,парламентарі у переддень презентації книги Бориса Ложкіна «Четверта республіка» демонстрували поспішну активність,що нагадували мурашині забіги. Тим паче,що Президент перебував за рубежем. Тож,як на своїй сторінці в Facebook писав нардеп від «Народного фронту» Андрій Левус,збиралися підписи під вимогою до СБУ,ГПУ і МВС «арешту Медведчука та заборони його «Антиукраїнського вибору» та закликом: «Знищимо розплідник «русского міра» в серці України!» Хоча експерти,нагадуючи,що Віктор Медведчук бере активну участь у так званому мінському переговорному процесі та ефективно працює над звільненням з полону громадян України,що на сьогодні він близький до чинного Глави держави,висловлювали й версії,начебто збір підписів можна розцінювати і як атаку «яценюківців» на «порошенківців».
Загалом же ситуація все частіше нагадувала про тимчасове затишшя перед бурею. Інше питання,чи ті,хто бере участь у політичному та геополітичному торзі,розуміють,що так завше не буде. Судячи з подій та тенденцій минулого тижня (у тому числі – й з «воскресінням» Шокіна на посаді Генпрокурора),історія начебто її «диригентів» продовжує вчити тому,що майже нічому не вчить.
«Нас чекає чергова катастрофа»
На переконання британського політолога,наукового співробітника Королівського інституту міжнародних відносин Джеймса Шерра (див.«Апостроф»),рішення президента РФ Володимира Путіна почати виведення російського військового контингенту з Сирії розраховане на те,щоб «ще більше розколоти єдність Заходу… Крім того,Москва розраховує,що після такої заяви Захід посилить свій тиск на Україну в плані того,щоб Київ виконував Мінські домовленості в їх кремлівські інтерпретації».
За його версією,подібний крок «може бути частиною стратегічного плану,спрямованого на те,щоб приховати підготовку масштабного наступу на Україну або якийсь інший регіон». У той же час,експерт нагадує,що Путін виводить тільки частину свого контингенту,а «збереження баз в Сирії дозволить РФ дуже швидко розгорнути додаткові сили в регіоні. Крім того,я вважаю,що прямого зв`язку між російськими військами в Сирії і можливою широкомасштабною операцією на Донбасі немає. У зв`язку з цим потрібно думати не тільки про те,що Кремль зробить атаку на сході України,схожу на всі попередні,але також про те,що задіяні можуть бути військово-морські сили РФ,розташовані в Криму. Особливо якщо метою атаки буде захоплення Маріуполя». Відтак він висловив прогноз на подальший розвиток ситуації. «Я вважаю,що потрібно дуже серйозно розглядати можливість ескалації на сході України,- наголосив Шерр. – На мою думку,найнебезпечнішим періодом буде час напередодні виборів в Росії в цьому році (18 вересня 2016 року в РФ відбудеться Єдиний день голосування,- «Апостроф»). Крім того,ескалація можлива одночасно з виборами або ж незадовго після їх проведення. Тому що на вересень і жовтень в Росії вже заплановані масштабні військові навчання різних видів військ. Зазвичай РФ проводить свої наступальні операції якраз під прикриттям таких військових навчань. У питанні часу не потрібно прагнути дати дуже чіткий прогноз. Необхідно зрозуміти,що існуючий статус-кво не збережеться. Про це свідчить ряд політичних факторів».
Аналітик також зазначив: «Якщо Росія дійсно піде в новий наступ на Україну,то було б дуже добре,якби при владі в Україні була хоча б одна людина,якій довіряє Захід. Тому що Порошенко може виступати зі зверненнями,але його можуть не почути. Проблема в людях,які його слухають. Так що якщо ви хочете дізнатися мій прогноз,то я вважаю,що нас чекає чергова катастрофа,в яку всіх затягне з новою силою. Причому вона виникне абсолютно несподівано. Києву потрібно провести попередню роботу,щоб це,як мінімум,не було несподіванкою».
«…тут лобіює і просуває Медведчук»
«А зараз,після того як десятки тисяч людей загинули,Донбас зруйнований,чомусь Ахметов викликав на себе таку ініціативу. Тоді він не захотів розрулювати конфлікт,а зараз,коли ситуація погіршилася в тисячі разів,він викликається. Більш того,у мене є інформація,що Бойко і Ахметов систематично літають до Москви і про щось там домовляються»,- сказав Фірсов. Також він заявив,що у Росії немає планів визнання окупованих територій самостійними державами. На думку парламентарія,РФ не піде на приєднання Донбасу за прикладом Криму,тому що це дуже дорого.
«Завдання Росії зараз – зруйнований,бідний,зазомбований Донбас всучити назад Україні. Щоб це був такий троянський кінь,який би намагався впливати на політику країни,вибирав делегатів до парламенту,легітимних представників в органи влади. Щоб той Донбас,який не контролюється і який ми вважаємо терористичним і чужим,щоб він нас послаблював і був каменем,прив`язаним до ноги України. Я це кажу як людина,яка прожила 25 років в місті Донецьку,у якої там залишилися родичі,друзі,однокласники. І жодним чином на цей російський план ,який тут лобіює і просуває Медведчук,нам не можна вестися»,- вважає політик. Раніше ЗМІ повідомляли,що Президент зацікавився створенням у захоплених бойовиками районах Донеччини та Луганщини адміністрацій,які очолили б Рінат Ахметов і лідер фракції «Опозиційного блоку» Юрій Бойко.
«…до падіння такого роду диктатур»
Як вважає політолог Андрій Піонтковський,виведення збройних підрозділів РФ із Сирії «виглядає,як виведення військ з Афганістану в 88-му. Але Брежнєв-Андропов-Горбачов там 10 років борсалися,а цих вистачило всього на п`ять місяців» (див. «Обозреватель»). А відтак підкреслює,що важко сказати,які саме дуже вагомі причини змусили Путіна і кампанію зробити це зараз. «Асаду ж Путін побажав в телефонній бесіді: «Тримайся,Башар. Ми з тобою!». Але пам`ятайте,що стало з товаришем Наджібулли? Його,зрештою,повісили на стовпі в Кабулі. А можливо,Асад не став чекати подібної долі і сам домовився з опозицією та американцями про збереження своєї влади в алавітському анклаві? А в якості демонстрації своєї здатності домовлятися запропонував Путіну як «легітимний президент» забиратися під три чорти»,- зазначає політолог. На його думку,«в будь-якому випадку це дуже серйозна зовнішньополітична й іміджева поразки режиму. Одна з тих,які ведуть до падіння такого роду диктатур». Піонтковський також закликає: «Українці,за вами черга завдати ще одну поразку,відмовившись від операції по Донбасу і залишивши Путіна з його бандитською Лугандонією на руках».
«Відповідь сама собою напрошується»
Представник України у підгрупі з політичних питань Тристоронньої контактної групи на переговорах у Мінську Роман Безсмертний наголосив (див. «Радіо Свобода»),що «деякі фігуранти навіть переговорного процесу на сьогоднішній день на території ОРДЛО (окремі райони Донецької і Луганської областей,– ред.) мають серйозні вже бізнес-інтереси». Він також висловився про «план Медведчука» – вірогідність призначення керівниками Донецької та Луганської ОДА Ахметова і Бойка. На думку Безсмертного,«не може бути «плану Медведчука». Невже не видно,що якщо є,з одного боку,Путін,а з іншого – Петро Порошенко,то ні про які «плани Медведчука» і «плани Мореля» бути в принципі не може мови?». У той же час,він зазначив,що Україна до певної міри фінансує окуповану РФ територію Донбасу. «Ось вам приклад,- пояснив Безсмертний. – Україна за минулий рік перерахувала у вигляді пенсій і соціальних доплат на цю територію на 34 мільярди гривень допомоги,при цьому перекрила туди постачання товарів. Де ці гроші опинилися? Давайте так,закриємо очі. 500 мільярдів – бюджет країни,а 34 з яких пішло невідомо куди,у «дірку». В кінці кінців ці гроші опинилися де? Вони опинилися у вигляді чого завгодно,товарів,зброї,промислових товарів,продуктів харчування… В Росії. От Вам і відповідь,кого ми профінансували на цей час. От вам якби поле для маневру. З одного боку,стріляють,а з іншого – ми туди «втюхуємо» ресурси. Тобто відповідь сама собою напрошується,що треба робити,як діяти,щоб не підривати себе і у військовому плані,а тим більше в економічному».
«Україна має допомогти собі сама»
66-й держсекретар США Кондоліза Райс наголосила (див. «Європейську правду»),що хоч і в стосунках США та Росії розпочалися дуже складні часи,«але ж водночас є питання,в яких ми з Росією співпрацюємо! Тому я не думаю,що варто розкидатися такими ярликами,як «холодна війна». Так,між США та Росією є фундаментальні протиріччя. Є речі,щодо яких ми ніколи не погодимося – це,зокрема,анексія Криму. США твердо наполягають,що ці дії РФ є порушенням міжнародного права. Та відмінність у тому,що зараз у нас із Росією є сфери як конфлікту,так і співпраці».
При цьому вона підкреслила,що українцям «не варто тривожитися щодо того,що США в якийсь момент «здадуть» свою нинішню позицію щодо України,щоби досягти кращого рівня співпраці з РФ. Я не бачу такої можливості. Вашингтон не працює таким чином. Уряд США,посол в Україні,держсекретар,віце-президент США витрачають чимало часу,щоби допомогти Україні,щоби ваша держава просувалася вперед попри всі складнощі. Але мета цієї підтримки – допомогти вам самим нарешті почати управляти країною. Це – ключове. Не можна постійно жити в кризі!».
Екс-держсекретар США,нагадавши,що в Україні за 25 років відбулося три революції – здобуття незалежності,Помаранчева революція та Майдан 2014 року,запитала: «Може,нарешті треба почати управляти державою?». Відтак вона резюмувала: «Ніхто,крім вас,українців,не зможе управляти вашою державою. Тому вам треба не лише чекати допомоги міжнародної спільноти. Час будувати економіку! Час хвилюватися з приводу того,як працює ваш уряд. І час для громадян робити те,що від них залежить».
Райс також зізналася,що «є прихильницею рішення про військову допомогу Україні. Ми маємо допомогти вам захистити себе. В цьому пункті моя пропозиція не має підтримки американського уряду,хоча там також є люди,які вірять,що ми можемо активніше допомагати Україні захистити себе. Але ця допомога також залежить від того,наскільки ефективним є ваш уряд… Тому я можу лише повторити: світ готовий допомогти Україні,але для цього Україна має допомогти собі сама».
«Вже наприкінці 2016 року може бути що завгодно»
Роздумуючи над тим,що за останні 25 років відбулося з пострадянським простором,політолог Лілія Шевцова зазначає: «Російська матриця не зникла. Вона скинула з себе оболонку й відродилася,можливо,у ще небезпечнішому вигляді. Перетворилася на нову персоналістську владу з тими ж основними характеристиками – імперськість,агресивність,експансіонізм,намагання притиснути особистість і підкорити інші світи» (тут і далі посилаємося на «Газету по-українськи»). На її переконання,«стара нежиттєздатна система згасає. Події останніх двох років,російсько-українська війна – це її агонія і намагання вижити. Це може бути дуже драматично».
Лілія Шевцова також висловилася про післяреволюційну Україну,яка має іншу культурологічну основу,ніж РФ. «Україна може сформувати проєвропейську державу. Але цей процес тільки починається,- наголосила політолог. – Він відбувається у дуже складній міжнародній ситуації. Захід ще не вирішив,чи може включити Україну у свій формат. І це – основна проблема». Шевцова вважає,що «анексія Криму паралізувала Захід»,який готовий вирішити свої проблеми за рахунок обмеження суверенітету України.
Водночас міжнародний правовий простір,прогнозує вона,розпадається,оскільки «ООН і Радбез демонструють свою неефективність». Аналітик також не сумнівається,що «нинішні конфлікти продовжуватимуть тліти. Це не лише Україна й Сирія. Є ще Придністров`я,Карабах,Південна Осетія,Абхазія. А також – Лівія,Афганістан,Ірак,Ємен,можливо,Єгипет і Туреччина. В такій суміші навіть іскра може спричинити великі протистояння». Вона спробувала пояснити,якою буде подальша лінія Москви щодо України. «Для Кремля зовнішня політика – головний інструмент вирішення внутрішніх проблем. Ситуація всередині Російської Федерації ускладнюється. Але умовну червону лінію Кремль боятиметься переступити. Він не хоче конфронтації із Заходом і пропонує йому гру. Прагне бути економічно й енергетично всередині Заходу,а з іншого боку – стримувати його. На пострадянському просторі – це боротьба за Україну»,- зауважила експерт.
На переконання Шевцової,Росія може відмовитися від агресивної зовнішньої політики «тільки внаслідок зміни режиму. А це може статися лише через поглиблення кризи й масові протести. Все йде до цього. Вже наприкінці 2016 року може бути що завгодно. У російському суспільстві накопичилося багато вибухонебезпечних речовин. Але де бабахне і як на це реагуватиме боягузлива еліта – передбачити неможливо».
«Масштаб ще катастрофічніший,ніж раніше»
Екс-начальник Генштабу Збройних сил генерал-полковник Володимир Замана стверджує (див. «ГОРДОН»),що в 2014 році все було дуже складно,«але люди,які давно рвалися до влади і отримали її,сіли в свої крісла не для того,щоб захистити і поліпшити Україну. Через два роки,мені здається,вже всі це зрозуміли. Першопричина проблем України не в президенті Росії і Кремлі. Путін всього лише стерв`ятник,який захопив те,що безгосподарно валялося. А валялося саме тому,що ніхто в офіційному Києві не збирався захищати Крим,нова влада з ранку до ночі портфелі ділила. Люди попіарилися на Майдані,прийшли до бюджетного корита,почали дерибан і бійку за міністерські пости. Нікому в голову не прийшло,що треба терміново Кримом займатися,розбиратися з «Беркутом»,проводити розслідування про розстріли в центрі Києва».
При цьому він висловлює версію,що,можливо,навіть ввівши військовий стан,ми б все одно Крим не змогли втримати. «Але абсолютно точно знаю: якби українська влада захистила Крим,не було б війни на сході. Військовий конфлікт на Донбасі – прямий наслідок бездіяльності офіційного Києва в Криму»,- переконаний Замана. На його думку,оприлюднення секретного засідання РНБО – «це пряма загроза національній безпеці… Якщо у владі внутрішньополітичні розбірки важливіші захисту національної безпеки – це не держава,не суб`єкт,а аморфне тіло. У всьому світі,в тому числі в Україні,секретні документи дозволено розкривати тільки через 25-50 років! Упевнений,за оприлюднення стенограми закритого засідання РНБО рано чи пізно комусь обов`язково доведеться нести відповідальність». А відтак генерал робить висновок,що «все керівництво України повинно бути переобране. У державі,як і раніше функціонує жорстка піраміда управління,яка була при Януковичі,коли надходить команда зверху і йде не тільки розсекречення важливих документів,але і рейдерські захоплення».
Генерал також зізнається,що не бачить,аби «хтось в українській владі реально хотів закінчити війну. Армією по-справжньому ніхто не займається,на фронт кидають людей приречених… Як би цинічно не звучало,але відволікання уваги суспільства на можливий широкомасштабний наступ РФ рятує ситуацію у всіх владних кабінетах Києва. Занадто багатьом в Україні невигідно закінчення війни на Донбасі». Замана також зазначає: «Не вірю,що система зміниться демократичним шляхом. Наближається велика приватизація,ця влада точно добровільно не піде,буде відстоювати особисті інтереси. Керівництво України знову доводить народ до точки. Люди виснажені,роздратовані,нікому не вірять. Зараз долар знову підскочить,комунальні тарифи знову піднімуться. Думаєте,ми не бачимо,що нагорі ще більше крадуть? Ось ви впевнені,що народ не вийде на вулиці?».
За його версією,якщо в країні все буде тривати так,як зараз,«Україна розвалиться. Поспілкуйтеся з простими людьми не тільки в АТО,але по всій країні. Багато впали духом,втомилися,розчаровані,кажуть: нам вже все одно. У США і Європі на нас плюнули,тому що немає реформ,йде розкладання і деморалізація армії,вимивання професіоналів з силових відомств. Масштаб ще катастрофічніший,ніж раніше».
«Дуже непростий і нелегкий шлях»
На переконання політолога Павла Казаріна (див. intersectionproject.eu) головне питання,яким всі задаються,- що відбувається з Україною? Чи спостерігаємо ми ренесанс 2005-го року,коли сварки між «проєвропейськими» силами привели до реваншу «проросійських» структур? Чи є сенс для Заходу і далі підтримувати Київ,чи варто зосередитися на інших східноєвропейських країнах? Чи може Україна вирватися з пострадянського замкнутого кола і стати частиною однієї з далеких орбіт Євросоюзу? Він зазначає,що «всі ці питання абсолютно закономірні. Тим більше,що парламентська криза,перспективи дострокових виборів,невміння знаходити компроміси,посилення популістської риторики – це та українська реальність,яка дана в відчуттях. Але особливість української ситуації саме в тому,що нинішній етап був абсолютно неминучий. Настільки,наскільки неминучий перехідний період у підлітка».
Роздумуючи про перспективу розвитку ситуації в нашій країні,Казарін зауважує: «Сучасна Україна – це велика країна,проєвропейські настрої якої стали причиною агресії з боку Росії. При цьому сама Росія вважає Україну полем бою з Заходом. Завдання Москви – максимально дестабілізувати українську владу,щоб перетворити сусідню країну в таке східноєвропейське «Сомалі». Це потрібно Москві для того,щоб домогтися скасування санкцій,«обнулити» анексію Криму і війну на Донбасі».
При цьому,пояснює він,вірогідний «крах України зовсім не означає,що політика Росії зміниться». Навпаки,наголошує експерт,він тільки спровокує зростання апетитів кремлівського режиму. «Україна проходить дуже непростий і нелегкий шлях,- констатує Казарін. – Вона зараз намагається домовитися з самою собою про саму себе. Це країна,в якій громадянське суспільство намагається приватизувати державу і складається в жорсткій конкуренції зі старими елітами. До того ж в історії України не було довгого досвіду державності,що робить її ситуацію несхожою на країни Балтії або Польщі,в яких процес реформ пройшов набагато швидше. І тим не менше,у Євросоюзу просто немає іншого вибору,окрім як підтримувати українське громадянське суспільство. Тому що якщо втома переможе,і Брюссель і Захід відвернуться від України – історія не закінчиться. Москва влаштує продовження. І це продовження навряд чи комусь сподобається».
Факт,що зараз терени України стали територією масштабної цивілізаційної битви,навряд чи піддається сумніву. Як і те,що поки що,незважаючи на економічні санкції,апетити Кремля тільки зростають. Тим паче,що відмова Москвою від імперської стратегії стала б рівнозначною краху нинішнього владного режиму,якому зазомбований електорат не вибачить такої «слабкості».
Чи спробує Захід «відкупитися» Україною,аби виграти час та тимчасово «зав’язати» РФ на процес поглинання пострадянського простору? Запитання навряд чи має сенс,оскільки ситуація динамічна,а в структурах ЄС вистачає п’ятих колон,які – зовсім не на голодному кремлівському пайку. Та й внутріукраїнські реалії далекі від того,щоб їх назвати прогнозованими. На цьому акцентували увагу й ЗМІ: «В Україні триває імітація політичного процесу» («Газета по-українськи»),«Під Маріуполем зафіксували морську піхоту Балтійського флоту» («Подробности»),«ЗМІ розкрили план Б України щодо Донбасу: позбавлення бойовиків громадянства і референдум з ОРДО/ОРЛО» (УНІАН),«Луценко: у БПП уже є кандидатура нового Прем’єра» («ГОРДОН»),«Обама – Путіну: на Донбасі воюють «об’єднані сили Росії й терористів» («Обозреватель»),«Протягом найближчих двох років провести вибори на Донбасі неможливо – заступник голови ЦВК» («5 канал»),«Залягти на дно в Дніпропетровську. Як АП домовилася з оточенням Корбана» («УП»),«Коломойському можуть «пробачити» 15 мільярдів боргів «Укрнафти» – ЗМІ» («Економічна правда»),«ФСБ РФ займається формуванням «антитерористичного спецназу ДНР» – ІС «(«ДТ»),«Українська церква – територія війни» («Обозреватель»)…
Скільки б не говорилося про гуманні принципи в політиці та геополітиці,це не змінює суворої сутності,коли насправді діє неписаний закон – право сили. Тут не може бути жодних ілюзій. У тому числі – щодо імперського ядерного монстра,який поки що залишається безкарним.
Тож і Президент Петро Порошенко,ввівши у дію своїм Указом рішення РНБО «Про Концепцію розвитку сектору безпеки і оборони України»,не сумнівається,що найактуальнішими викликами у середньостроковій перспективі залишатимуться загроза агресивних дій Росії для виснаження української економіки і підриву суспільно-політичної стабільності з метою знищення України та захоплення її території. Як і подальше застосування воєнної сили,а також технологій гібридної війни; наступні дії щодо дестабілізації обстановки у Балто-Чорноморсько-Каспійському регіоні.
Ситуація може суттєво драматизуватися і,як уже наголошувалося,завдяки внутріукраїнським факторам. У тому числі – наслідками матеріального «опускання» переважної більшості громадян,нагнітання протестних настроїв,планів облаштування Донбасу,політичним іграм та ігрищам. Тому й скучати нікому не доведеться. Будьмо!