Ми підходимо до закінчення Великого посту, який розділений на дві частини. Перші шість тижнів ми повинні переосмислити своє життя, постити і не перетворити пост в дієту. Щоб наш пост був духовною молитовною практикою, яка як крила, підносить людину на духовну висоту і дає зрозуміти сенс життя. Про те, що означає кожен день Страсного тижня, розповів намісник Києво-Печерської лаври митрополит Павло, – пише Сьогодні.

ВЕЛИКИЙ ПОНЕДІЛОК

У цей день на літургії згадується Йосип із Старого завіту. У його образі показані прийдешні невинні страждання Спасителя, і євангельська розповідь про проклятої смоковниці – як образі старого Ізраїлю, що не дав плоду. Можна почитати 21-й розділ від Матвія, включаючи притчу про злих виноградарів.

Старозавітний Йосип, син Якова.

ВЕЛИКИЙ ВІВТОРОК

Великий вівторок потрібно також по можливості дотримуватися суворого посту. Можна продовжити забиратися в будинку, важливо закінчити в цей день всю роботу з тканинами і нитками. Вже настав день, коли можна активно закуповувати продукти на Великдень.

ВЕЛИКА СЕРЕДА

День зради. У цей день Юда за 30 срібників зраджує Спасителя, обіцяючи показати Його воїнам, щоб ті могли дізнатися і схопити. “Учні вчинили так, як звелів їм Ісус, і зачали пасхальну трапезу, – пишеться в Євангелії. – І от увечері, сидячи разом з дванадцятьма учнями за трапезою, Він сказав їм: запевняю вас: один із вас видасть Мене. І у великій печалі вони стали питати Його, кожен окремо: чи не я, Господи? Він же сказав у відповідь: той, хто опустив разом зі Мною руку в страву, видасть Мене”. Коли рука Іуди опинилася у страві і той, як і решта запитав: “Чи не я, Господи?” Господь відповів: “Ти сказав. Роби те, що мав намір”. Апостоли не могли зрозуміти, чому так сказав Христос. Вони думали, що Христос просто доручив Іуді зробити пожертвування перед Великоднем – адже він носив завжди з собою ящик з милостиню. І тільки потім дізналися, що це Христос говорив про зраду. На згадку про зраду Христа Юдою ми постимо в середу протягом усього року.

Іуда. Зрадницький поцілунок Іуди трапився трохи пізніше, в четвер. А в середу він отримав свої 30 срібників.

ВЕЛИКИЙ ЧЕТВЕР

Встановлення Таїнства Євхаристії. Коли Юда пішов з таємної вечері, Господь сказав: “І, взявши чашу і подяку, подав їм і сказав: пийте з неї всі, бо це кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів” – це було перше літургійне дію, вчинене ще самим Господом і передане апостолам в знак того, що вони передадуть тіло Христа віруючим церкви Христової.

Після Таємної вечері Христос, показуючи Своє смирення, омив ноги учням, що теж знайшло відображення в богослужбовій практиці Церкви. Чин омивання ніг відбувається архієреєм після літургії, який, подібно до Христа, омиває ноги дванадцяти священнослужителям. Ще у Великий четвер згадують останню бесіду з учнями, Гефсиманське боріння. Вночі – зрада і взяття Христа під варту.

Увечері у Великий четвер здійснюється ранкова Велика п’ятниця – одна з найдовших і найкрасивіших служб в році, відома під назвою “Дванадцять Євангелій”. На ній згадуються Страсті Господні від молитви Спасителя в Гефсиманському саду до покладання Його Тіла під Домовину.

Є марновірство, що в цей день потрібно піти в душ до заходу сонця. Насправді потрібно очищати серце, помисли. Чистий четвер – від того, що людина сповідається і причащається святим тайнам Христовим. Очистившись, але не вмиються. Можна омити руки, як це зробив Пилат, але залишився з скам’янілим серцем. Інша справа – що в народі в цей день приято прибирати будинок, пекти паски та фарбувати і розписувати яйця. Але ось пропускати заради цього службу неприпустимо.

Таємна вечеря. Момент, коли Спаситель як ніколи близький зі своїми учнями і вчить їх смиренню, омиваючи їм ноги.

ВЕЛИКА П’ЯТНИЦЯ

День скорботи. Саме в цей день Ісус Христос упокоївся і був похований. Зауважимо, що зазвичай при розп’ятті людей смерть була довгою і болісною, наступала тільки на наступний день, коли охорона перебивала гомілки. У Христа вона наступила набагато раніше, в четвер увечері. Коли йому на наступний день прокололи списом ребро, то звідти полилася кров і вода. За вченням церкви, кров очищає, а вода втамовує спрагу людського життя.
П’ятниця має таємничий характер. Інокентій Херсонський каже: “У цей день найкраще ридати, розмірковуючи про те, що здійснилося”. І дійсно, немає слів, якими можна було б описати, як людство огрубіло, і підняло руку на свого Творця. Фарисеї боялися чіпати тіло, довго обговорювали, що з ним робити, навіть намагалися підкупити воїнів і рознести брехня про крадіжку тіла Христа. А все це для чого? Щоб заглушити сором своєї совісті.

Це день суворого посту, деякі віруючі навіть не розмовляють, проводячи день в молитві. Пекти паски та фарбувати яйця в цей день не можна. Сам день Великої п’ятниці починається рано вранці, коли під час служби читаються Євангелія страстей Господніх. У середині дня (зазвичай – близько двох годин пополудні) здійснюється вечірня з виносом плащаниці.

Страстна п’ятниця. Майже дві тисячі років тому сама смерть раділа, думала, що вона перемогла Бога.

ВЕЛИКА СУБОТА

Зішестя Христа в пекло і руйнування пекла. З тропарів церковних ми дізнаємося: Спаситель, як Цар слави, входить до затворів пекла і забирає звідти всіх старозавітних праведників. Одна з віршів свідчить, що шукаючи Адама і не знайшовши його на землі, Ісус спускається в пекло землі, там знаходить Адама і забирає разом з ним Єву і всіх праведників. Є й апокрифи про те, що коли Господь спустився в пекло, то побачив Юду, що сидить на руках у Денниці (першого ангела, який відвернувся від Бога і став дияволом). Господь чекав, що Юда впаде в ноги і попросить вибачення, але у відповідь той лише сказав: “А мені тут добре”. Господь прийшов не за праведниками, він прийшов за грішниками. Якщо ті покаються і попросять у Бога прощення. З Іудою цього не сталося.

Увечері в парафіяльних храмах здійснюється ранкова Великої суботи з поховання плащаниці – довга і світла служба навколо багато прикрашеної квітами Плащаниці. У самому повітрі вже відчувається наближення Великодня. Цей день іменується ще й Тихою суботою: Христос вже воскрес, але люди поки не знають про це. На літургії Великої суботи духівництво переодягнеться з чорних риз у білі. Починається Пасхальна утреня – перша служба Світлого Христового Воскресіння. Після літургії в цей день відбувається перше освячення пасхального частування – пасок. Прийнято освячувати їжу не тільки для себе, а й залишати частину в храмі – духовенству, алтарникам, співочим – і жертвувати бідним.

Пригадуються притчі Спасителя про Його друге пришестя (Христос учив в єрусалимському храмі, а первосвященики, чуючи його притчі, вирішили схопити і вбити Його), про десять дів і про таланти.

У цьому році велика суботоа збіглася зі святом Благовіщення Пресвятої Богородиці (завжди – 7 квітня). Благовіщення з грецької – “Євангеліє, блага вість”. Блага звістка полягає в тому, що архангел Гавриїл сповістив Марії про майбутнє народження Ісуса.

Часто запитують, чому саме архангел Гавриїл? Ієрархія ангелів дуже сувора, у кожного – своя місія. Гавриїл сповіщає волю Божу для людини, особливо в рятівних місіях роду людського. Чи варто чекати благу звістку в цей день? Думаю, варто. Тільки треба розрізняти. Якщо звістку стосується руйнування душі – наприклад, гулянь, п’янок, розваг – це звістка від диявола. Якщо звістка пов’язана з примиренням, причастям, подякою Богу і прагненні змінити своє життя – це блага вість. Вона рятує душу.

Не дивлячись на те, що всі вважали, що Христос помер, він продовжував трудитися.

ВЕЛИКДЕНЬ

Радісний вигук “Христос воскрес!” – “Воістину воскрес!”, пасхальне привітання (ще називають христосування) – звичай, поширений серед православних християн вітати один одного в перший день Пасхи. Спати в пасхальну ніч не прийнято. У неділю вранці після святкової служби священик освячує все, що парафіяни принесли в кошиках. Потім розходяться по домівках і їдять освячену їжу. Починають з яєць і шматочка паски, а продовжують трапезу вже за багато накритим столом.

В цей день потрібно відпочивати – спілкуватися з рідними та друзями. Працювати в пасхальну неділю небажано, виняток становить тільки догляд за тваринами і навчання дітей.

Христос воскрес, перемігши і смерть, і пекло.

СЕНС ОСТАННЬОГО ТИЖНЯ ПОСТУ, І ЩО ГОТУВАЛИ НА СТАРОЗАВІТНЮ ПАСХУ

“До останнього тижня посту – увага особлива, – каже владика Павло. – Вона має таємний сенс, прихований в кожному з семи днів перед Великоднем. Страсна седмиця містить в собі всю повноту розуміння життя. Суть цього розуміння в тому, що пророчі послання виконуються, причому не просто уривками з Священного писання, а виконуються повністю. Останній тиждень перед Великоднем присвячена останньому тижню земного життя Ісуса Христа і спогадам про його страждання і смерть. Кожен з цих днів вважається великим.

До речі, часто запитують, як відбувався спогад Пасхи старозавітньої? За єврейським звичаєм, готувався агнець, причому запікається так, щоб не була переламана жодна кісточка (на знак пророцтва про те, що “не зламається жодна кістка”). Сім’я їла запечене ягня, а якщо щось залишалося – потрібно було роздати бідним. Головне, щоб на ранок цієї їжі в будинку не залишалося”.