2018-й та 2019-й роки Україна житиме за особливим календарем, який де-факто почав свій цикл саме цього літа: на зміну спекотній літній порі прийшла пора не менш гаряча – старт передвиборчих кампаній. Хтось скаже, що з огляду на політичні реалії України ці кампанії стартують відразу після фінішу попередніх, однак основна фаза передвиборчої гонки розпочнеться саме цієї осені.

З твердженням про те, що Україна – країна виборів вже ніхто не сперечається. Окрім циклічних виборів глави держави, нардепів у парламент та місцевих органів влади, українцям з хаотичною періодичністю пропонують вибори дострокові, перевибори, а в теперішніх реаліях обирати доведеться ще й представників громад, їх керівників, тощо.

Питання актуальності виборів у Луцьку постає із стихійною періодичністю. Відразу після смерті Миколи Романюка команди групи «Континіум» та «УКРОПу», які є найвпливовішими на Волині, почергово заявляли про необхідність призначення волевиявлення для обрання «градодержця», але зась…  В силу різних обставин, перераховувати які немає сенсу, місто досі не отримало дату виборів міського голови. Що вже говорити про кандидатів та фаворитів…

Незважаючи на це, з огляду на політичні реалії в обласному центрі Волині, сподіватися на те, що «спадкоємцем трону» стане хтось із «ноунеймів» не доводиться. Тому «Волинська правда» вирішила проаналізувати серед кого лучани обирали б міського голову, якби вибори все ж  відбулися вже найближчим часом.

«УКРОП»: два пани – одні… вибори

Розпочати наш аналіз варто з політичної партії, яка, на перший погляд, вже визначилася з кандидатом на вакантне місце міського голови. Чи не єдиним стовідсотковим претендентом донедавна вважався саме представник цієї політичної сили –  головний «укропівець» Луцькради та радник міського голови Ігор Поліщук. Після смерті Миколи Романюка найбільша фракція міської ради, заручившись підтримкою «Батьківщини», тодішніх «радикалів» та вихідців з «Солідарності», зуміла досить показово усунути з посади попереднього секретаря ради Юлію Вусенко.

На її місце новосформована більшість делегувала свого лідера Ігоря Поліщука. Допоки законність такого рішення переглядалося у судах різних інстанцій, на посаді секретаря, а водночас в.о. міського голови, відбулася ще одна рокіровка. Команда «УКРОПу» грамотно прибрала Поліщука з «лінії вогню» запропонувавши місце де-юре очільника головного органу місцевого самоврядування Григорію Пустовіту. Постмайданівський екс-голова Волинської ОДА, який, без сумніву, не позбавлений політичних амбіцій, пропозицію прийняв, а Ігор Поліщук став радником поки неіснуючого міського голови.

Таким чином команда «УКРОПу» прийняла стратегічно правильне рішення, що дало можливість молодому політику завчасно розпочати передвиборчу кампанію, яка ще офіційно не стартувала. Таке рішення, без сумніву, є тактично вірним. Посада радника, фактично, не передбачає підпису під документацією, контролю і відповідальності за дії посадовців, не потребує трати часу на проведення сесій та виконкомів. Натомість  дає можливість бути публічним, «радити» в завідомо виграшних ситуаціях, вільно брати участь як в офіційних заходах, так і в дійствах організованих фондом Ігоря Палиці «Тільки разом».

Команда «УКРОПу» попрацювала над публічністю свого кандидата. При цьому, попрацювали перш за все над кількісними показниками, різноманітності та полярності яких немає меж: Поліщук випробовував інфраструктуру міста в ролі незрячого, почав ходити на футбольні матчі, грати у баскетбол, а ще – разом з посадовцями міськради інспектує збудовані та реконструйовані об’єкти інфраструктури. Окрім цього, варто зазначити, що лідер «коаліції» став менш емоційним у висловлюваннях, публічно заявляє про готовність брати на себе відповідальність за події в місті.

Незважаючи на, здавалось би, безальтернативність Поліщука існує ще один варіант розвитку подій.  Відповідно до нього Поліщук готується до виборів… в парламент! Якщо вірити такій опції, то очільник «УКРОПу» в міській раді візьме участь у виборчій гонці на одному з мажоритарних округів. Найімовірніше, в одному з округів, що знаходяться неподалік від обласного центру. Щоправда, для такого варіанту повинні вдало «скластися карти». Зокрема, такий варіант можливий якщо по цьому окрузі не балотуватиметься сам Ігор Палиця або ж Ірина Констанкевич.  Якщо вірити такому варіанту розвитку подій, то кандидатом в мери від «УКРОПу» найімовірніше стане перший заступник міського голови Григорій Недопад. Підтверджують таку імовірність і джерела в команді «УКРОПу».

В Недопада, без сумніву, теж є свої козирі. На відміну від інших «заступників-новачків», екс-голова Ківерцівської райради не отримує великої порції критики. Ввічливого та часто усміхненого Недопада городяни сприймають як хорошого господарника. На перший погляд гумористичною, однак цілком реальною перевагою першого «зама» є наявність позначки «одружений» в графі «сімейний стан».  Поле діяльності (а заодно і піару) Недопада – вужче, однак конкретніше: він з’являється лише там, де вирішуються питання життєдіяльності міста. Чи не єдиний недолік, в порівнянні з Поліщуком, – впізнаваність серед городян, однак за допомогою ЗМІ та реклами це неважко виправити.

Незважаючи на солідну партійну «лавку», наявність непоганого кадрового потенціалу, інших кандидатів керівництво місцевого «УКРОПу» найімовірніше не розглядатиме. З огляду на стан справ та розклади на політичній шахівниці кандидата вибиратимуть саме серед перерахованих вище прізвищ.

Команда «УКРОПу» матиме значні дивіденди. Для прикладу, наявність більшості в обласній та міській раді, потужну структуру фонду «Тільки разом» , підтримку лояльних ЗМІ, серед яких – рейтингові «Волинські новини» та «Аверс», а також одіозний сайт «Під прицілом». Перевагою команди «УКРОПу» є й те, що підготовку до мерських виборів «зелені» розпочали раніше від усіх.

В будь-якому випадку команді «УКРОПу» ще є над чим працювати. Наприклад, фінансово вигідні для «коаліції», однак непопулярні і показові рішення про не продовження оренди для книгарень «Освіта» та «Планета», виділення ласої землі на Рівненській та показове загравання з інтересами військових під час голосування за реабілітаційний центр для «атовців» можуть бути використані опонентами під час наступних виборів.

Солідарні, свідомі і безпартійні

Пропрезидентська партія у Луцькраді переживає не найкращі часи: троє представників «Солідарності» вийшли з фракції, ще частина, в силу різних обставин, є не частими гостями на сесійних засіданнях. В таких обставинах лідером фракції де-факто став депутат Андрій Покровський. Його союзники – голова фракції Петро Нестерук, заступник голови Артем Запотоцький та позафракційний Микола Яручик.

Незважаючи на позафракційність та позапартійність, на якій постійно наголошує депутат Яручик, він залишився лояльним до майже «розібраної» команди Миколи Романюка, а наразі наголошує на співпраці із «Свідомими».  Найімовірніше, що саме хтось з тандему Покровський-Яручик стане реальним суперником кандидату від «УКРОПу», заручившись фінансовою та політичною підтримкою групи «Континіум» та «Солідарності». Як і у своїх основних опонентів, остаточного рішення щодо того, хто візьме участь у виборах в цього тандему поки немає. Джерела повідомляють, що станом на сьогоднішній день більш реальним кандидатом є бізнесмен Покровський, хоча  варіанту з кандидатом Яручиком не варто відкидати.

Перевага потенційного кандидата Покровського – частина луцького електорату може розгледіти в ньому риси покійного мера Миколи Романюка, якого не безпідставно вважали хорошим господарником: депутат з командою вдало реалізував проекти відпочинкового комплексу «Сіті парк» та розважального центру «Промінь». Покровський – орієнтується на соціальний фактор, лобіює інтереси так званих «округів без депутатів», відомий своїм меценатством.

Активно працює і команда Покровського. Частина «Свідомих» займається залученням широких мас через зустрічі з відомими особистостями. До речі, сигналом про підтвердження версії щодо підтримки Покровського групою «Континіум» є зустріч, організована ГО «Свідомі» за участю Олени Палагути. Активно є і медійна сторона діяльності команди Покровського, яку курують Тарас Шкітер та Андрій Лучик: ток-шоу «Протилежний погляд» та ІА «Конкурент» є  хорошими інформаційними містками між «Свідомими» та громадою Луцька. Відзначимо, появу Андрія Покровського та «Свідомих» на білбордах. Чи є перераховані вище фактори підтвердженням мерських амбіцій Покровського – покаже лише час, однак те, що амбітний депутат налаштований дати гідну відсіч діючій владі, яка неодноразово приймала рішення, що шкодять бізнесу Покровського – факт очевидний.

Небезпідставно потенційним кандидатом в мери вважають і згаданого нами вище Миколу Яручика. Улюбленець виборців свого округу, без сумніву, яскраво виділяється на політичні мапі Луцька. Яручик – особа медійна, впевнено записує відео-звернення, активно йде на контакт зі ЗМІ та популяризує свою діяльність у соціальних мережах. Депутат відомий своїми яскравими виступами під час сесій міськради, хорошим почуттям гумору, а ще – переконує, що всі жителі виборчого округу мають номер його телефону. Для тих же виборців Яручик не шкодує коштів та праці: білить дерева, привозить пісок, облаштовує елементи благоустрою. Зрештою, прикладом успішного керівництва Яручиків є старший брат Миколи Яручика – Сергій, який вдало керує Боратинською ОТГ.

Цілком вірогідно, що до старту виборчої кампанії ситуація може змінитися, однак, на цей момент, саме цих два депутати міськради є найімовірнішими кандидатами від «умовної» «Солідарності», яких можуть підтримати у «Континіумі».

Що ж до самої «Солідарності» то варто згадати про заміну очільника обласного осередку Романа Романюка на екс-чиновника Волинської ОДА Івана Мирку. До ради організації долучилися й тріо екс-заступників міського голови Сергій Григоренко, Тарас Яковлев, Юрій Моклиця, заступник голови ОДА Сергій Кошарук, «самооборонівець» Олександр Ніколайчук.  Контрольно-ревізійну комісію очолив відомий громадський активіст, учасник бойових дій Олексій Кушнєр.  З призначенням  головою ОДА Олександра Савченка зміцнила свої позиції й президентська вертикаль влади. Зауважимо, що, за нашою інформацією, вже найближчими днями буде влагоджено всі офіційні процедури щодо призначення заступником голови ОДА Дениса П’ятигорця.

Основним завданням цієї команди буде підготовка плацдарму для переобрання чинного Президента України Петра Порошенка на другий термін та подальша підготовка до парламентських виборів. Однак, з огляду на політичні реалії області, команда обласного осередку «Солідарності» безперечно спробує допомогти своєму кандидату перемогти на виборах міського голови у Луцьку. Фінансова підтримка «Континіуму», налагоджена президентська вертикаль влади, наявність потужної мережі ЗМІ – аргументи більш, ніж вагомі.

Когорта тих, кого не можна недооцінювати

Серйозним конкурентом для перерахованих вище потенційних кандидатів міг би бути в.о. директора Держлісагенства Володимир Бондар. Після Помаранчевої революції політик не безуспішно очолював Волинську ОДА. Бондар був активним учасником і Революції Гідності, після чого став депутатом обласної ради та першим заступником голови Держлісагенства. Володимир Бондар, без сумніву, міг би бути так званою «третьою силою» у виборах мера. Для цього в екс-губернатора є й все необхідне. Щоправда, політичні амбіції та можливості Володимира Нальковича не обмежуються кріслом градоначальника у кабінеті на вулиці Богдана Хмельницького. Цілком очевидно, що на наступних парламентських виборах в.о. директора Держлісагенства може обратися до Верховної Ради.

 Не варто списувати з рахунків і екс-міського голову Богдана Шибу. З 2006-го по 2010-й рік уродженець Львівщини вже керував містом. Активний учасник громадського життя міста, засновник ГО «Лучани», досвідчений політик продовжує користуватися довірою городян. Керівник державного підприємства «Волиньстандартметрологія» за умов потрібної мотивації та фінансової підтримки може стати одним з кандидатів та «вдруге увійти в ту ж саму річку».

Ще один потенційний кандидат з серйозним досвідом роботи в Луцькраді – Святослав Кравчук. Маститий політик, досвідчений посадовець міг декілька раз стати членом команди «УКРОП», однак цього не сталось. У підсумку, депутату обласної ради Кравчуку залишилось лише спостерігати за тим, як в раді (не без «допомоги» «УКРОПу») розпалася його фракція «Наш Край». Опосередковано Кравчук може сприйматися виборцями з політичною пам’яттю як умовний член команди Миколи Романюка, адже Кравчук свого часу був першим заступником покійного мера.

З огляду на союз «Громадської позиції» та «Народного контролю» реальним претендентом на мерське крісло може бути і представник цих політичних сил. Найімовірніше, що ним стане Павло Данильчук або Сергій Чуріков. Перший – активний учасник Революції Гідності, досвідчений громадський діяч та депутат. Данильчук має досвід виборів на посаду Луцького міського голови та навіть балотувався в парламент. «Контролівець» є впізнаваним в місті, амбіційним політиком, сприймається городянами як один з найактивніших опозиціонерів до чинної влади міста.

Сергій Чуріков – підприємець, юрист, активний член Революції Гідності, член «Самооборони Волині». З літа 2015-го року він очолив обласний осередок «Громадянської позиції» на Волині. Чуріков – успішно взяв участь в проекті «Нові лідери» з ідеєю легального ввезення вживаних авто з ЄС. Молодий політик має авторитет серед активістів та молоді міста. Відзначимо співпрацю Чурікова з Антоном Бугайчуком та «Lihtar.agency», що, без сумніву, може допомогти на майбутніх виборах.

Для  «Батьківщини»  першочерговим завданням буде успіх на президентських та парламентських виборах. Якщо ж політична сила вирішить взяти участь у мерських перегонах, то кандидатом може стати Андрій Козюра, який має досвід подібних кампанії: у 2010-му році молодий політик фінішував з непоганим показником у понад 6 %. Козюра – самобутній юрист, бізнесмен, як депутат міськради користується повагою жителів свого округу. З огляду на «коаліцію» «УКРОПу» та «Батьківщини» амбітного політика може не задовольнити ситуація, коли свої виборців потрібно буде агітувати підтримати «потрібного» кандидата у другому турі. Тому Козюра може зосередитися на наступних парламентських виборах або готувати плацдарм для виборів в обласну раду. Ще два впливові «батьківщинівці» Валерій Бондарук та Григорій Пустовіт брати участь у виборах не планують. Малоймовірною є й участь у виборах міського голови когось з депутатів обласної ради на кшталт Василя Столяра чи Андрія Турака.

Свої голоси на виборах можуть отримати й інші лояльні до «УКРОПу» депутати, на кшталт, екс-членів «Солідарності» Євгена Ткачука та Олександра Козлюка, «екс-радикалів» Сергія Були та Костянтина Петрочука. Незважаючи на низку суперечливих голосувань в міськраді, ці депутати мають значний вплив на своїх округах і матимуть свої відсотки на виборах. Питання участі їх у виборах міського голови залежатиме від стратегії на вибори представників «УКРОПу».

Ще одним кандидатом на мерське крісло є Юлія Вусенко. Представниця «Самопомочі» запам’яталася городянам умінням згуртувати навколо себе заступників покійного мера Романюка та впертою опозицією проти новосформованої більшості. Юлія Вусенко – амбітний політик, що може спиратися на підтримку місцевих однопартійців та впливового лідера політсили Андрія Садового. Депутатка користувалася довірою в Миколи Романюка, а міський голова Луцька вірив в її політичне майбутнє.

Взяти участь у виборах може і колега Вусенко по фракції –  Микола Собуцький. Молодий депутат запам’ятався лучанам одним з місцевих лідерів Революції Гідності. Після цього було депутатство в Луцькраді, волонтерство та участь в бойових діях на сході країни. Микола Собуцький має авторитет серед військовослужбовців, захищає їх інтереси в міськраді. Користується молодий депутат і повагою серед активістів.

Учасниками виборів стануть політсили націоналістичного спрямування. Серед них варто відзначати «Свободу», яка має стабільну підтримку серед городян, злагоджену партійну структуру та дієву мережу активістів. У місцевої «Свободи»  є багато харизматичних політиків на кшталт Олександра Пирожика або ж Анатолія Вітіва.  Станом на сьогоднішній день, амбіції цих політиків не направлені в сторону Луцькради.

В таких умовах кандидатом від політсили може стати не менш харизматичний лідер фракції в міськраді Микола Федік. Молодий політик обізнаний в соціальній та комунальній проблематиці, відзначається ораторськими здібностями та схожістю риторики із лідером політ сили Олегом Тягнибоком. Підтримкою для «свободівця» можуть стати й інтернет-ресурси «Волинь.ua»  та «Вголос».

Ще одним кандидатом від націоналістичних сил може стати лідер «Національного Корпусу» Андрій  Дяченко, відомий активіст та учасник бойових дій.  Представники «корпусу» є учасниками «Національних дружин», що допомагають правоохоронцям стежити за громадським порядком. Луцькі члени «Національного корпусу» часто відвідують сесійні засідання міськради, позиціонують себе опозиційно до чинної влади міста. Андрія Дяченка може підтримати значна кількість молоді та електорату з націоналістичними симпатіями.

Ігор Алєксєєв, Сергій Адамчук, Андрій Осіпов, Роман Бондарук, Олена Голєва… Список потенційних кандидатів можна продовжувати.  Зрештою, остаточно його сформує лише офіційний початок виборчої кампанії. До цього часу імовірно з’являться нові претенденти, а дехто з перерахованих з тих чи інших причин не візьме участь в перегонах.

Після оголошення дати виборів та старту передвиборчої гонки кандидати акцентуватимуть свої спічі на популярних серед електорату речах, на кшталт тарифів, зарплат та економічних показників. З огляду на місцеві реальності принципово для потенційних мерів буде й акцентувати передвиборчу риторику на темі об’єднання з навколишніми селами, вирішення питання з блокуванням рахунків ДКП «Луцьктепло», знешкодження смороду в місті, тощо.

Незважаючи на меседжі з парламенту про те, що вже найближчим часом Верховна Рада розгляне питання виборів у Луцьку, є імовірність того, що позачергових виборів мера в обласному центрі Волині не буде, а «градодержця» городяни обиратимуть на чергових виборах. В такому варіанті розвитку подій може бути зацікавлені як «УКРОП», так і «Континіум», які не захочуть витрачати значну кількість коштів на зайву виборчу кампанію. У будь-якому разі всі публічно заявлятимуть про необхідність виборів, адже запит лучан на такий посил від політиків є значним.

Не до Луцька й Верховні Раді, в якій повним ходом розпочалася іміджево-показова боротьба за електорат. Політики намагаються заробити собі дивіденди, шукаючи корупціонерів та вішаючи безповоротне підняття ціни на газ на опонентів.

Чи не стануть лучани заручниками політичної ситуації в країні, коли в період виборів глави держави та обрання представників у головний законодавчий орган Луцьк, як би це страшно не звучало, може стати розмінною монетою на великій політичній шахівниці. Зрештою, не можна відкидати і варіант з примиренням «УКРОПу» та «Континіуму». Співрозмовники «Волинської правди» в обох таборах не виключають такий варіант і з обережністю констатують тимчасове (а може й нетимчасове) затишшя. Тоді політична ситуація в області та Луцьку може змінитися і замість великої «війни» волиняни отримають  наслідки політичних та бізнесових домовленостей.

Найважливіше для лучан,  аби за цими «Іграми престолів» політики не забули про інтереси міста, бо тоді стануть актуальними слова Ліни Костенко, що так яскраво характеризують вибори в Україні: «І як це ми обираємо — може, колода мічена? Ті ж самі тузи і ті ж самі шістки. Тусуються, тасуються. Ділять портфелі, сплять на засіданнях, давлять кнопки».

Андрій Мошкун

В матеріалі використано фото з мережі інтернет