За дотриманням карантину в ТЦ стежитимуть камери. Про це в інтерв’ю Liga.net заявив головний санлікар Ігор Кузів.

«Будуть встановлені спеціальні камери у торгівельних центрах на рівні областей країни, які дозволять побачити, скільки людей не використовують маски, чи дотримуються соціальних дистанцій», – зазначив пан Кузів.

Наміри МОЗ щодо «шпигунства за безмасочниками»  одразу ж занепокоїли Уповноважену з прав людини Людмилу Денісову.

«Наголошую на необхідності дотримання володільцями та розпорядниками у публічному та приватному секторах вимог законодавства у сфері захисту персональних даних під час встановлення систем відеоспостереження. (…) Варто пам’ятати, що чим більше передбачається втручання у приватність внаслідок запровадження таких заходів, тим вагомішими мають бути підстави для його обґрунтування», – наголосила омбудсмен.

Дискусії на цю тему почали точитися і в соцмережах. Наприклад ті, кому ідея МОЗ щодо встановлення спецкамер в ТЦ не до душі – почали згадувати і про роман-антиутопію Джорджа Орвелла «1984», і про Китай з його масовим стеженням за власним населенням, ба, навіть про те, що це є калькуванням РФ, де із 2020 року безуспішно намагаються взяти на відео-контроль дотримання маскового режиму. Втім, найбільше дорікань – з приводу втручання в приватне життя, а саме: «Так, камер в ТЦ завжди було багато, але раніше це були камери самого ТЦ, до яких мала доступ тільки його внутрішня охорона. А її – охорону – цікавило, як максимум, чи ти чогось раптом не поцупив, поки продавець відвернувся. А тепер… Держава зібралася за мої податки будувати собі мережу всеохопного відеонагляду за мною?»

Інші ж пишуть, що саме в таких місцях, як ТЦ, частенько забувають про маски. А тому заява головного санлікаря виглядає для них, скажемо так, симпатичною: «Обома руками підтримую ініціативу. А що стосується втручання в приватність… Пардон, а хіба безмасочники не втручаються в моє (ваше) приватне життя? В тому ж супермаркеті, коли стоїш у черзі на касу, нерідко таких зустрінеш. Просиш по-людськи – не реагують, грубіянять, лізуть з кулаками. Зрештою, не всі касири «зустрічають» в масочках. Тому я за спецкамери. А якщо комусь щось не подобається – ділюсь крутою ідеєю: відкрийте такий ТЦ, в якому для всіх антиваксів, для всіх масконенависників попри ковід буде all inclusive, тобто жодні карантинні обмеження не діятимуть. Не варіант? Ну, то носіть маски, зберігайте дистанцію… Тоді й потреба в камерах відпаде».

Очевидно, що в аргументах як противників, так і прихильників є певне зерно для роздумів. Втім, цікавить в даному разі нас лише одне: чи дійсно встановлення МОЗ камер в торговельних центрах – це втручання в особисте життя, зрештою, що про це каже законодавство?

В коментарі Укрінформу адвокат АО «Діксі Лекс» Віталій Міхліченко заявив, що наразі використання систем відеоспостереження в публічних місцях, в тому числі торгово-розважальних центрах, жодним чином не порушує прав людини та не є втручанням в особисте життя.

«Відповідні вимоги законодавства та біль-менш стала судова практика з цього питання дозволяє стверджувати, що відеозйомка в ТРЦ є абсолютно законною, оскільки останні є публічними місцями», – каже він.

Звичайно, такий процес повинен відповідати вимогам Цивільного кодексу України, зокрема ст. 307. Простіше кажучи, запис має відбуватися відкрито, відеокамери не можуть розміщуватися в примірочних, роздягальнях, туалетах.

«Тепер спробуємо розібратися, що саме мав увазі головний санітарний лікар країни. Зауважимо, що така заява озвучена в контексті його ж слів про запуск найближчим часом Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ) пілотного проекту про деперсоналізований моніторинг ситуації з дотриманням протиепідеміологічних вимог. Отже, з самих слів санлікаря вбачається, що метою таких нововведень є збір і аналіз статистичної, знеособленої інформації. Тобто, ідентифікація відвідувачів ТРЦ не здійснюватиметься, так само як і притягнення до відповідальності відвідувачів-порушників карантинних заходів», – наголошує пан Міхліченко.

Тож, якщо аналізувати озвучену ініціативу, то, продовжує адвокат, жодних загроз втручання в особисте життя громадян не вбачається. І за умови реалізації такого проекту з дотриманням вимог Цивільного кодексу України, зокрема щодо місць розміщення таких камер і їх відкритості, жодних порушень законодавства бути не може.

Що ж до заяв і рекомендацій Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини відмітимо наступне. Дійсно Законом України «Про захист персональних даних» закріплено принципи захисту, обробки персональних даних, а сам Закон спрямований на захист основоположних прав і свобод людини, в тому числі права на невтручання в особисте життя, у зв’язку з обробкою персональних даних. «Рекомендації секретаріату Уповноваженого ВРУ з прав людини розроблені саме в контексті дотримання вимог згаданого Закону. Звернімось до самого терміну «персональні дані», які визначаються як «відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована». В контексті озвученого санлікарем, зокрема про деперсоналізований моніторинг, вважаємо, що побоювання з приводу втручання в особисте життя, у зв’язку з такими ініціативами МОЗу є необґрунтованими», – стверджує Віталій Міхліченко.

«Чи дійсно відеоспостереження – це втручання в особисте життя? Це дійсно так і є. Питання лише в тому, що будь-яке втручання чи обмеження прав – допустиме, але (!) за умови, що воно пройде відповідний фільтр», – каже юрист, експерт з конституційного права Богдан Бондаренко.

На питання, про який фільтр ідеться, він відповів: «По-перше, все це має бути встановлено/запроваджено не постановою Кабміну, а саме на рівні закону. По-друге, має переслідуватися легітимна мета. Тобто, якщо Держава втручається або щось обмежує, то не тому, що їй, бачте, просто так захотілося, а тому, що це для чогось треба. По-третє, це пропорційність. Тепер коротко по кожному… Чи легітимна мета? Так, легітимна – це боротьба з ковідом. Тут питань найменше. Щодо закону, спрямованого на реалізацію озвучених ініціатив, – такого документа ще немає. Ну, і чи пропорційно все це?»

Щодо останнього, тут є певні нюанси, адже поки що достеменно не відомо, що насправді нам пропонують.

«Розмістити спецкамери для того, щоб побачити, скільки людей не використовують маски? Цього мало. Ключове питання: що буде з інформацією, як вона буде використовуватися? Якщо інформація буде знеособленою (деперсоналізованою), якщо дані використовуватимуться, приміром, для статистики – думаю, це пропорційно. Якщо ж фіксуватимуться окремі особи, до яких в результаті застосовуватимуться певні санкції, то ситуація кардинально змінюється», – акцентує пан Бондаренко.

Юрист, керівник практики ІТ-права Андрій Шульгін також наголосив на тому, що наразі жодним законом не регламентована можливість збирати інформацію про осіб, які дотримуються масочного режиму через камери ТРЦ: «Але підстави для прийняття такого закону є, адже збір такої інформації можна зумовити інтересом держави у захисті прав людей».

З іншої сторони, каже він, порушення прав може і не бути, оскільки стаття 11 ЗУ «Про інформацію» визначає, що персональними даними є дані за якими можна ідентифікувати особу.

«Що робити із тими, хто все ж таки порушують масочний режим? Питання залишається відкритим, як і те, навіщо здійснювати збір такої інформації? З метою статистики чи встановлення правопорушників? Якщо перше, то це одне діло. Фактично у ТЦ і так стоять відеокамери, а в більшості магазинах на вході стоять датчики, які фіксують кількість покупців, що зайшли та вийшли з магазину. Тут така ж аналогія. Втім, якщо все це обернеться встановленням порушників, незаконною передачею інформації державним органам, то вважаю такі заходи невиправдними та такими, що порушують конституційні права громадян», – підсумував Андрій Шульгін.