Коли і за яких умов може відбутися третій Майдан? Хто і як повинен об’єднати Україну? Що треба пообіцяти українцю, щоб перемогти на виборах? Які є парадокси в наших головах та сценарії розвитку країни найближчим часом?  З цього приводу у виданні  «Українська правда» розмірковує  соціолог Ірина Бекешкіна,  очільник  фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва.

Роздумуючи з приводу протестних  настроїв, вона констатує: «Підбурювачів завжди вистачає. Але зазвичай їм вдається або мобілізувати невелику групу людей, або просто найняти мітингувальників… «Дно» було в 1998 році – тоді люди роками не отримували зарплату, довіра до Президента була 10%, до Верховної Ради і уряду – 7%. Готовність особисто брати участь у протестах в опитуванні висловили 35%, а 37% вважали, що протести можливі…Здавалося б, усі показники волають: ситуація критична, от-от вибухнуть протести. Але масових протестів не було – лише локальні. Час від часу люди вимагали виплат зарплат. Та оце й усе. Масових протестів не було».

Натомість, пригадує Бекешкіна, перед  Помаранчевою революцією «протестні настрої у порівнянні з іншими роками не на вищому рівні: припускали можливість протестів 22%, а 28% висловили готовність брати участь. Індекс дестабілізаційного протестного потенціалу впав у 1,5 рази і становив 2,6 бали. Індекс соціального самопочуття істотно піднявся. Економіка йшла вгору. А революція була». Те ж саме, підкреслює вона, « відбувалося у 2013 році. Протестні настрої були на найнижчому рівні – 20% припускали можливість протестів і 22% були готові взяти у них участь. Начебто ніщо не передвіщало революції».

Соціолог пояснила, чи варто очікувати на черговий Майдан. Вона зазначила: «Поки що я таких передумов для Майдану-3 не бачу. Справді, рейтинги влади дуже низькі. Але протестні настрої – не найвищі. Ми заміряли – вже стабільних для України 22%.Також я не бачу імовірних лідерів. Довіра до лідерів опозиції теж дуже низька. Якщо не буде якоїсь надзвичайної і непередбачуваної події, то нового Майдану не буде». Однак, попереджає вона, «якщо буде новий Майдан, він вже не буде таким карнавальним, як Помаранчевий, і таким вимушено-стриманим, як Євромайдан. Кажуть, зброя таки була, але її було заборонено навіть показувати. А зараз навіть уявити важко, що це буде. Тому люди і бояться, тому і не хочуть Майдану».

Бекешкіна висловилася  і про український менталітет. На її думку, якщо Росія більше схильна до монархії, то Україна – до анархії. Соціолог наголосила:  «Я не знаю країни, де б на кожних виборах змінювалася влада. У нас завжди, за винятком 1999 року, коли вдруге переміг Кучма, перемагала опозиція – і на президентських виборах, і на парламентських за партійними списками. Чому?У нас кожні вибори – це аукціон обіцянок».

За її  версією, зараз  боротьба у зв’язку з децентралізацією значною мірою перейшла  на місцевий рівень.  При цьому, підкреслила вона, «є небезпека перетворення місцевої влади на феодальчиків, князьків і феоди, коли відбувається спайка бізнесу, влади і криміналу.А якщо в цьому спрутику ще і правоохоронні органи, то це все».

Аналізуючи сучасні політичні реалії, соціолог наголосила: «На жаль, вже зараз ми бачимо справжній розгул популізму, коли обіцяють усе на світі, змагаючись один з одним у фантастичності обіцяного.Ще ніколи майбутній результат виборів не був настільки непередбачуваним». Вона припускає, що «через вибори наступний рік буде дуже складним». А відтак зізнається: «Дуже боюся ще одного невід’ємного компоненту наших виборчих кампаній – це безмежна критика всіх і всього. У нас і так «всепропальські» настрої зашкалюють…Насправді, такий суцільний песимізм значною мірою є наслідком недалекоглядної політики наших ЗМІ, в першу чергу – телеканалів.Ми таки рухаємося вперед. Нещодавно один з експертів порівняв рух України вперед з черепашим ходом. Згодна тільки щодо темпів просування, але рухи зовсім не схожі».