Серед українців, яких евакуювали з епіцентру спалаху смертельно небезпечної епідемії коронавірусу – китайського містечка Ухань – лучанка Ольга Батура. Дівчина пригадує момент свого прибуття разом з іншими українцями на рідну землю, як сюжет з голівудських бойовиків. Про це повідомляє ІА Волинські новини.

До цього дівчина тривалий час мешкала і працювала в Ухані. Але через загострення ситуації із поширенням коронавірусу вирішила покинути Китай і повернутися в Україну. Як виявилося, зробити це й не так легко.

На евакуацію разом з іншими українцями лучанка очікувала близько двох тижнів.

«Наразі я в нормі. Я вже казала, що готова до будь-яких поворотів у житті. Але так соромно за українців! Зі мною в автобусі їхало багато іноземців. Бачили б ви їхні очі, коли почали кидати каміння! Ото перед ними мені дуже соромно. Я вибачалась за цю «трагікомедію», – після прибуття розповіла Ольга.

Учора пізно ввечері лучанка розповіла, що уже в санаторії, і у неї та в інших евакуйованих, які перебувають на обсервації, все добре.

«Дорогою до санаторію все відбувалось, як в голівудських бойовиках. Соромно перед іноземцями, які їхали зі мною в автобусі. Українці «прославились», – каже лучанка.

Як повідомлялося, у Нових Санжарах місцеві жителі перекривали дорогу, аби евакуйованих із Китаю українців та іноземців не могли доправити до санаторію, де вони мають 14 днів мають перебувати в ізоляції. Вчора ввечері люди підпалили шини, дрова і почали кидати каміння в поліцію. Потому протестувальники закидали камінням автобуси з евакуйованими.

Найближчі два тижні лучанка та інші евакуйовані перебуватимуть в Нових Санжарах на обсервації. Усі вони підписали угоду про нерозголошення інформації, яка пов’язана з обсервацією.

Ольга Батура уже не вперше працює за кордоном, адже раніше протягом тривалого часу вона працювала на круїзних лайнерах.

«Мала змогу поспілкуватись з жителями різних країн. Громадяни інших держав добре відгукуються про нас, кажуть, що ми хороші люди, не щастило нам тільки з політиками. Я завжди пишалась тим, що я українка», – пригадує Ольга.

Вона зізналася, що дуже зраділа, коли 30 січня цього року їй зателефонували з посольства і повідомили, що уряд збирається евакуювати українців з Китаю.

«На початках чомусь була переконана, що наші не будуть цим займатись, бо у нас там багато важливіших проблем. Я пишалась тим, що про нас не забули. Писала в групі, де було багато іноземців, що нас заберуть, в той час, коли росіяни не були впевнені у своєму порятунку.

І от Казахстан полетів 1 лютого, Росія – 4 лютого. Про США і Європу навіть не згадую. Днями громадяни Казахстану мають завершити свій карантин, а ми тільки почали. Ви знаєте, Бангладеш, Папуа Нова Гвінея, Вануату (не знаю навіть, де ця країна) забрали своїх громадян. Так, є країни, які не проводили евакуації. Але вони одразу попередили, що не мають змоги це зробити. Вони хоч не давали марної надії своїм людям. А наші!? Як так можна «лажати»!? Про яку «європейську державу» мова!? Ми на самому дні! Та, попри все це, я все одно пишаюся своєю країною, і вірю, що колись спільними зусиллями ми все ж таки виберемося з «дна»! Все буде Україна!» – писала лучанка раніше.

Однак дівчина ще не знала, який «теплий» прийом влаштують евакуйованим з Китаю українцям вдома.