14 січня (1 січня за ст. стилем) Православна і Греко-Католицька Церкви відзначають свято Обрізання Господнього та пам’ять святителя Василія Великого.

Свято Обрізання Господнього належить до великих свят церковного року. Відзначаючи його, Церква згадує, як над Богомладенцем Христом на 8-й день по Народженні був здійснений, як і над кожним новонародженим єврейським хлопчиком, обряд обрізання. «На престолі огневидному на небі з Отцем Безпочатковим  і Божественним Твоїм Духом пробуваючи,  благозволив Ти родитися на землі від Діви,  безмужньої Твоєї Матері,  Ісусе, тому ж і обрізаний був Ти,  як людина восьмиденна», – співає Церква у тропарі свята, згадуючи про те що Богомладенець Христос, як кожен єврейський хлопчик мусив бути обрізаний, виконавши тим самим закон Старого Заповіту. За тлумаченням Отців Церкви, таким чином Господь, Творець закону дав приклад того як людям слід виконувати Божественні настанови.

Святитель Василій Великий, архієпископ Кесарії Каппадокійської ( 329 – 379) є одним із найшанованіших у Православній Церкві Отців Церкви. Під час богослужінь його згадують разом із святителями Григорієм Богословом та Іоанном Златоустом як одного з «великих вселенських учителів і святителів». Народившись у малоазійській країні Каппадокія у побожній родині, він отримав високу освіту у Афінах, втім повернувшись на батьківщину обрав не світську кар’єру, а шлях чернечого життя. Згодом Василій був висвячений у пресвітери і зробився радником єпископа Кесарії Каппадокійської Євсевія. Строге і аскетичне життя Василія не припала до душі Евсевію, і перший вважав за краще піти в свою пустелю, де став налагоджувати чернече життя.

У цей час Церкву турбувала так звана «аріанська смута», коли прихильники засудженої на І Вселенському соборі у 325 році єресі Арія (який відкидав Божество Спасителя) намагались взяти своєрдний «реванш» часто прибігаючи до підтримки світської влади. Прихід до влади аріанського імператора Валента і зростаючі утиски православних спонукали єпископа Євсевія шукати допомоги діяльного й старанного Василя. У 365 році останній повернувся до Кесарії і взяв керування єпархією в свої руки. Незважаючи на протидію деяких єпископів, по смерті Євсевія в 370 році Василь заступив на місце митрополита Каппадокійського і ревно взявся за викорінення аріанства в Малій Азії. Зокрема він написав три книги проти аріанства, а також проповідував догматичне пояснення тайни Святої Трійці як «Одна Сутність і Три Іпостасі». Окрім цього святитель залишив після себе тлумачення Святого Письма, зокрема відомим є його  «Бесіди на Шестоднів» – екзегетичний коментар опису творіння Богом світу у книзі Буття, а також правила для ченців та збірку канонічних правил.

Упорядкував святитель і чин Божественної Літургії (текст молитов анафори – Євхаристійного канону), яка, відповідно, носить його імя і відправляється у Православній Церкві 10 разів впродовж року, зокрема, і в день пам’яті святителя Василія Великого.

Оскільки Українська Церква дотримується юліанського календарю, то це день є також початком Нового року, і у храмах звершуються новорічні Молебні. В народі це свято відоме як «старий Новий рік».