Зараз Український центр Міжнародного ПЕН-Клубу очолює уродженець Луцька Микола Рябчук. Свого часу президентом цієї структури,що в нашій країні об’єднує кілька десятків літераторів,був видатний волинян Євген Сверстюк. Членами Українського ПЕН-клубу були також двоє письменників-лучан – Андрій Криштальський та Василь Слапчук (зараз їхні прізвища на сайті Українського центру Міжнародного ПЕН-клубу).
На сьогодні професійні літератори України належать передовсім до Національної спілки письменників України (у Волинській організації НСПУ,яку очолює Петро Коробчук,- майже 50 прозаїків,поетів,драматургів,публіцистів) та Асоціації українських письменників. Оскільки вони вкрай критично сприймають розповіді про свої дивацтва,нагадаємо про «чудасії» (з посиланням на starylev.com) видатних майстрів слова зарубіжжя.
Кожен мав свої звички,і вони допомагали їм писати ті твори,які сьогодні вважають класикою світової літератури. Але у декого ці звички були ну дуже вже дивними.
Так,Йоганн-Фрідріх Шиллер не міг писати,якщо під його столом не було коробки гнилих яблук. А ще він працював ночами,щоб уникнути перерв у творчому процесі.
Англійська поетеса Едіт Сітвелл мала звичку щоранку кілька хвилин лежати у відкритій труні,а вже тоді бралася до нового твору. Також Едіт клала записничок у кожному кутку свого маєтку (а це близько 300 записників),куди записувала усі ідеї,які у неї раптово з`являлися.
Віктор Гюго писав голим. Але таку поведінку можна легко пояснити: він знімав і ховав свій одяг,щоб обмежити собі можливість виходу на вулицю. Так він міг зосередитись на роботі і закінчити твір у чітко визначені терміни.
Вільям Фолкнер любив друкувати пальцями ніг,одягнувши взуття на руки. Також він говорив: «Читайте,читайте,читайте. Читайте все: непотріб,класику,хороші й погані тексти,і слідкуйте,як автори їх творять. Так само,як тесляр,який працює в якості учня і вивчає майстра. Читайте!»
А от американська письменниця Карсон Маккалерс вірила в удачу. Вона зробила собі «щасливий светр» з кролячими лапками і писала тільки у ньому.