Сумну звістку про заверешення земного шляху Миколи Кумановського повідомила на своїй сторінці у Facebook Катерина Ганейчук: «Сьогодні пішов з цього життя видатний художник…мої щирі співчуття…мир душі його…».
 
Микола Іванович Кумановський народився 31 серпня 1951 р. в містечку Сатанів на Хмельниччині. У 1970-1975 рр. навчається у Львівському училищі прикладного мистецтва ім. Івана Труша. У 1975-1979 рр. навчається у Львівському державному інституті прикладного та декоративного мистецтва.
 
У 1978-1979 рр. Микола Кумановський працює бутафором Львівського театру ляльок,1982 р. – художником-постановником Волинського театру ляльок,а з 1985 по 1987 рр. обіймає посаду головного художника театру. У 1979-1981 рр. – є першим головою об’єднання Клубу творчої молоді Волині.
 
З кінця 1980-х рр. Микола Кумановський займається лише творчою роботою. У 1988 р. художник виконав проект оформлення вистави за мотивами В. Бикова «Іти і не повернутись» у Волинському обласному музично-драматичному театрі ім. Т Шевченка. Цього ж 1988 р. створив розпис притвору Успенського Собору у Володимирі-Волинському. У 1989 р. розписав храм с. Кулешовка Азовського району Ростовської області.
 
У 1989-1993 рр. Микола Кумановський – художник-постановник Всеукраїнського телевізійного фестивалю авторської пісні та співаної поезії «Оберіг».
 
У 1993 р. – художник став автором мистецького проекту «Лабіринт».
 
У 1991 -1996 рр. Микола Кумановський створює макет пам’ятника Борцям за волю України «Стріляючий ліс». У 1994 р. на запрошення Стейт-коледжу штату Пенсільванія здійснює творчу мандрівку до США,де успішно,майже півроку,проводить заняття на факультеті графіки.
 
У 2001 р. художник стає лауреатом обласної премії ім. Й. Кондзелевича.
 
У 2003-2006 рр. – арт-директор видавництва «Ініціал».
 
У 2004 р. у видавництві «Волинська обласна друкарня» видано збірку верлібрів художника «Слід у слід». У 2010 р. у видавництві «Ініціал» видано подвійну збірку художніх творів з власними ілюстраціями «Книга Кострубізмів» і «Книга для Маркіяна».
 
Виставки:
1988 – виставка «Волинь – традиція і сучасність» (м. Луцьк)
1989 – міжнародне бієнале «Імпреза-89» (м. Івано-Франківськ)
1990 – персональна виставка (м. Луцьк)
1994 – виставка «Суміш стилів» (м. Луцьк)
1995 – персональна виставка (США,Філадельфія)
1996 – персональна виставка «Темна українська ніч» (м. Луцьк)
2007 – виставка «Портрети і автопортрети» (м. Луцьк)
2008 – персональна виставка «Умовні українці» (м. Луцьк)
В 2010 р. ця виставка побувала в Києві (галерея «Коло»),Хмельницькому (Художній музей),Тернополі (Художній музей),Чернівцях (Художній музей),Львові (Національний художній музей).
У 2010 р. Микола Кумановський створив меморіальну дошку,присвячену гетьману України Івану Виговському (Художній музей у Луцьку),а також макет меморіальної дошки з присвятою українському поету-лицарю Данилу Братковському.
 
Як зазначав президент Українського ПЕН-клубу Микола Рябчук,«коротко (й спрощено) розвиток творчості М. Кумановського,її внутрішню динаміку й драматичну фабулу можна схарактеризувати як руйнування одних міфів і творення інших,а точніше – викриття міфів фальшивих і осмислення й розгортання міфів одвічних,переломлених крізь призму буття національного й індивідуального. Звідси – висока,часом майже біблійна патетика його творів і водночас – саркастичний гротеск,чорний гумор,уїдлива карикатура.
 
Все це,зрештою,продовження старої традиції – від Брeйгeля й Босха до Сальвадора Далі й Рене Магрітта,от тільки соцреалістична дійсність виявилась куди гротескнішою й апокаліптичнішою від найпонурішого сюрреалізму; абсурдність,здасться,проймає всі твори М. Кумановського – цукрові буряки у найнесподіваніших і найбезглуздіших місцях,козаки-мамаї у номенклатурних краватках (як це схоже на останнє оповідання В. Діброви з циклу «Про Пельце»!),пустельні пейзажі з понівеченою,воістину «безплідною» землею,крихітні вавілонські вежі й велетенські лінії електропередач,козацькі клейноди,поточені мурашвою й самі обернені на мурашву».
 
Відхід Миколи Кумановського – непоправна втрата. Мир світлій пам’яті Митця,шлях до повноцінного пізнання творчості якого насправді ще не розпочинався.
 
«Волинська правда» сумує з привиду смерті Миколи Кумановського та висловлює щире співчуття Наталії,Вірі,Луці,Іванні та всій родині Митця.