15 лютого (2 за ст.стилем) Православна і Греко-Католицька Церкви відзначають свято Стрітення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа.

В цей день Православна Церква згадує євангельську подію, коли на 40-й день після Різдва Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, його земні батьки – Пресвята Діва Марія та святий праведний Йосип Обручник принесли Богомладенця Ісуса до Єрусалимського храму, аби, згідно з законами Старого Завіту, присвятити його Богові. Адже за законом Мойсея, кожен новонароджений іудейський хлопчик, який є первістком, мав бути присвячений Богові. Цей звичай був встановлений на згадку про події Виходу ізраїльтян з Єгипту коли, під час 10-ї кари ангел умертвив єгипетських первістків, втім єврейські діти були врятовані. Отож за старозавітнім звичаєм, під час обряду посвячення первістка Богу в Єрусалимському храмі батьки приносили і жертву. Пречиста Діва Марія і праведний Йосип Обручник, як люди небагаті, принесли до Храму в якості жертви дві голубки і два голубиних пташеняти.

«І тоді був в Єрусалимі чоловік, на ймення Симеон. Він був муж праведний і благочестивий, який чекав утішення для Ізраїля і Дух Святий був на ньому. І від Духа Святого йому було провіщено, що не побачить смерті, допоки не побачить Христа Господнього», – розповідає євангельський текст, – «і прийшов він до храму. І коли батьки принесли Немовля Ісуса, щоб звершити над ним законний обряд, він взяв Немовля на руки, благословив Бога і сказав: «Нині відпускаєш раба, Владико твого, по слову Твоєму з миром. Бо бачили очі мої спасіння Твоє, що Ти уготовив перед лицем усіх людей. Світ на просвіту народів і славу людей твоїх Ізраїля».

За церковним переказом, святий праведний Симеон-Богоприїмець був одним із 70-ти єврейських книжників, які на початку ІІІ століття до Р.Х. перекладали книги Старого Заповіту із давньоєврейської мови на грецьку, виконуючи наказ єгипетського царя Птолемея ІІ (цей переклад відомий як Септуагінта). Молодий тоді Симеон, перекладаючи слова із книги пророка Ісаї «ось Діва зачне в утробі і породить Сина і дадуть Йому ймення Емануїл, що означає «з нами Бог»», почав сумніватись, що діва може народити. Отож він вирішив виправити «текстову помилку», замінивши слово «діва» на слово «жінка». Тоді Симону з’явився ангел і провістив, що той житиме доти, поки на власні очі не побачить Месію, народженого Непорочною Дівою.

Для того, щоб краще зрозуміти богословське значення свята слід зауважити, що пришестя Месії було передбачено  пророками Старого Заповіту. Отож подія, яка відбулась у Єрусалимському храмі стала свого роду зустріччю Старого і Нового Заповітів. Саме слово «стрітення» є давньослов’янським і перекладається саме як «зустріч». Це також слід розуміти загалом і як зустріч людства, у особі старця Симона, із Богом.

Згідно церковного Уставу свято Стрітення Господа нашого Ісуса Христа належить до богородичних свят, яким Церква прославляє Пресвяту Богородицю, яка, щоб виконати Закон, принесла на 40-й день по народженні Нею Спасителя, Божественне Немовля до Храму.

У нашій Церкві існує благочестивий звичай в день Стрітення Господнього освячувати після святкової Літургії громничі свічки. Ці стрітенські свічі символізують тепло нашої віри і нагадують вірним про те, що Господь наш Ісус Христос є Світлом для світу. Їх також прийнято запалювати під час молитов до Бога про Його милість в час негоди, чому їх і називають «громничими».