28 травня у неділю на 50-й день по Великодні православна і греко-Католицька Церкви святкують П’ятидесятницю – День зішестя Святого Духа на апостолів, відзначаючи також і урочистість на честь Святої Трійці.

Цього дня згадується фактично подія «народження» Християнської Церкви, коли після зішестя Святого Духа на апостолів, вони почали проповідувати Євангеліє, розпочинаючи від Єрусалиму, і завершуючи тими територіями Римської імперії та суміжних держав, куди вони встигли прибути впродовж свого життя. Також у цей день Церква згадує й істину того, що Бог є Триєдиним – «Отцем і Сином і Святим Духом – Трійцею Єдиносущною і Неподільною».

Подія зішестя святого Духа на апостолів – учнів Христа, відбулась, згідно новозавітної книги Діянь апостолів, в день іудейського свята П’ятидесятниці. Це був 50-й день після свята Пасхи, і, згідно з єврейським календарем, дата цього свята припадає на 6 день місяця Сівана. У свято П’ятидесятниці (Шавуот) іудеї згадують дарування Богом Мойсею Закону на горі Синай. Згідно Євангелія, події Страждань, Смерті і Воскресіння Христа – Спасителя відбулися якраз у пасхальні дні, отож і подія зішестя Святого Духа на апостолів відбулася якраз в часі свята П’ятидесятниці. Таким чином, згідно з християнською традицією, П’ятидесятницю відзначають у неділю за сім тижнів після новозаповітньої Пасхи – свята Воскресіння Христового.

Христос – Спаситель обіцяв своїм учням, що після Його вознесіння на Небеса, Бог-Отець зішле на них Святого Духа. «Не відлучайтесь від Єрусалиму. А чекайте обіцяного від Отця. Бо Іоанн (Хреститель) хрестив водою, а ви через кілька днів будете хрещені Духом Святим»,– сказав Христос апостолам перед своїм Вознесінням. Отож, після цієї події, згідно книги Діянь Апостолів, Дух Святий зійшов на них в момент, коли в день П’ятидесятниці вони всі разом перебували в сіонський горниці в Єрусалимі. «І раптом стався шум, ніби від вітру, і він наповнив дім, де вони знаходились. І з’явились вогненні язики і почили на кожному з них. І наповнились вони Духом Святим, і почали говорити іншими мовами, на яких Дух давав їм провіщати»,– пишеться у книзі Діянь. Отож, колишні галилейські рибалки почали проповідувати благу звістку про Христа-Месію так, що їх розуміли усі прочани, які в той день перебували в Єрусалимиі з нагоди свята П’ятидесятниці.

Згідно з віровченням Православної і Католицької Церков після зішестя Святого Духа апостоли почали передавати благодать Священства своїм наступникам – першим християнським єпископам. А вони – пресвітерам (священикам) і дияконам, яких вони рукопокладали. Отож Трійцю можна сміливо назвати «днем народженням» Церкви як Божественної установи, і водночас, суспільного інституту. Адже, згідно православного віровчення Церква поділяється на Небесну і Земну. Про це говорить і тропар свята – «Благословенний ти, Христе Боже наш,що рибаків премудрими явив,пославши їм Духа Святого і тим весь світ уловив, Чоловіколюбче,слава Тобі».

У цей день також особливо згадується й істина того, Бог є Єдиним у Святій Трійці. Так, за християнським вченням, Бог-Син предвічно народжується від Бога Отця, а Дух святий – предвічно сходить від Бога-Отця, і при тому Свята Трійця і є Єдиносущним і Неподільним Богом. А Бог-Син, в свою чергу і є Христом-Спасителем, Який заради спасіння світу став Богочоловіком.

Цю таємницю Святої Трійці Отці Церкви ІVстоліття, зокрема, святителі Василій Великий та Григорій Богослов пояснили як те, що Бог має одну Божественну Сутність, але є Єдиним у трьох Іпостасях – Особах. Тобто «одна Сутність і три Іпостасі».

Традиція відзначати день Трійці із нагоди зішестя Святого Духа на апостолів склалась тому, що саме в цей день остаточно була явлена Троїчність Бога. «Бог-Отець творить світ, Бог-Син викупає його від рабства дияволу, а Бог-Дух Святий освячує його через створення Церкви»,– говорять Отці Церкви.

Понеділок, другий день свята, згідно церковної традиції називається Днем Святого Духа.

У православній іконографії дуже поширеним є образ Святої Трійці у вигляді трьох Ангелів. Цим згадується старозавітня подія, описана у книзі Буття, коли Бог, у вигляді трьох Ангелів, відвідав праотця Авраама у дубраві Мамре поблизу міста Хеврон у Палестині. Тоді Господь прорік, що дружина Авраама Сара народить йому сина Ісаака.

В Українській Церкві, як і загалом в усіх Церквах візантійського обряду, святкування Трійці відзначається особливою урочистістю. Після святкової Літургії відразу відправляється вечірнє богослужіння, під час якого священик чи єпископ читає особливі молитви за Церкву, спасіння всіх живих і померлих вірних. Під час цих молитов усі присутні в храмі священнослужителі і вірні стоять на колінах. Автором цих молитов є святитель Василій Великий, архієпископ Кесарії Каппадокійської. У них віруючі сповідують перед Богом-Отцем свої гріхи і просять простити їх заради великої Жертви Христа–Спасителя, просять також Господа нашого Ісуса Христа дарувати Божественного Духа, а також моляться за вже спочилих отців і братів, щоб Господь упокоїв їх душі і дарував їм Царство Небесне.

Існує звичай прикрашати в ці дні церкви і домівки зеленню (зазвичай це аїр, або лепеха).

В українській традиції Трійцю та тиждень після неї називають також «зеленими святами». До слова, за церковною традицією, під час святкових богослужінь у ці дні священно- і церковнослужителі носять облачення зеленого кольору.