Сергій був мешканцем міста Нововолинська Волинської області. Він любив своє місто і був патріотом України. Однією з останніх цитат на сторінці “ВКонтакті” він написав слова Левка Лук’яненка: “Нація,яка не готова посилати синів на смерть,не виживе…”. Навчався у Нововолинській школі № 12,потім – в університеті «Україна» в Луцьку. Неодружений. Працював на магістральних нафтопроводах «Дружба»,- інформує «БУГ».
 
Часто приїздив на Майдан,востаннє приїхав 20 лютого. Того ж дня загинув від пострілу в груди на вулиці Інститутській. 22 лютого рідні,друзі,чиновники та тисячі небайдужих людей прощалися з Сергієм. Чин відспівування відбувся у Верхньому храмі Свято-Троїцького собору міста Луцька. Після чого траурною ходою Героя провели до окраїни міста,співаючи Гімн України та скандуючи: “Слава Україні!” – “Героям слава!”,“Слава нації!” – “Смерть ворогам!”,“Сергій – Герой України!”. Особливо щеміло серце від велелюдного: “Слава батькам!”. Навряд чи хотіли вони такої слави. Та батьки,як ніхто,мають пишатися своїм сином,який віддав життя за звільнення країни з бандитського ярма. Люди,які зустрічалися дорогою,не стримували сліз,багато з них приєднувалися до ходи. У своєму листі його кохана дівчина,яка проводжала його на барикади,крізь сльози написала: “Він мріяв про свою сім`ю і був би гарним батьком. Не встиг… Він багато чого не встиг. На барикадах пробув лише кілька годин… Ніколи не думала,що людина може так покохати. Про таке кохання можна лише мріяти – і просити про це Бога! … ВІН став моїм життям… Але,прагнучи зробити його кращим,ВІН мене його позбавив. Позбавив віри,надії і любові… Самого життя,оскільки був ним САМ! Я маю все,і водночас уже нічого: я не маю КОХАНОГО ЙОГО — СЕНСУ І ОПОРИ МОГО ЖИТТЯ… Життя продовжується,але наразі в ньому я лише існую! Неможливо забути людину,яка стала сенсом твого життя. І час ран не лікує – він відтягує процес загоєння,який може ніколи не закінчитися”.
 
Тіло Сергія Байдовського заховали в землі села Менчичі Іваничівського району. Люди дивилися вслід і щиро скандували: “Герой!”,“Герой!”.
 
Байдовському Сергію було 23 роки… Нагороди та відзнаки
Золота Зірка Героя України
 За громадянську мужність,патріотизм,героїчне відстоювання конституційних засад демократії,прав і свобод людини,самовіддане служіння Українському народу,виявлені під час Революції гідності,Указом Президента України № 890/2014 від 21 листопада 2014 року Сергію Байдовському було присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена “Золота Зірка” (посмертно).
Медаль за жертовність і любов до України.
5 липня 2015 року патріарх УПЦ КП Філарет нагородив Героя почесною медаллю “За жертовність і любов до України” (посмертно).
Грамотою Верховного архієпископа Києво-Галицького Святослава.
 8 травня 2016 року,під час Служби Божої в соборі Святого Юра у Львові,подвиг Героя було відзначено Грамотою Верховного архієпископа Києво-Галицького Святослава (посмертно).