Як повідомляє УНН,за 47 літ свого життя Тарас Шевченко пробув 24 роки у кріпацтві,10 – на засланні,а решту – під наглядом жандармів. Але,попри це,він зміг проявити себе як різнобічно обдарований митець – поет,прозаїк,драматург,художник.

Тарас Шевченко у своїй творчості відобразив саме ті думки і настрої,які були важливими в житті українців його часу. Про те,що його творчість знайшла відгук у серцях людей,свідчить те,що в другій половині XIX і на початку XX ст. чи не єдиною книжкою у більшості сільських хат України був «Кобзар»,вірші з нього вчили напам’ять,за ним училися читати. На той час твори Шевченка об’єднали українській народ.

В історичному розвитку України Шевченко – явище незвичайне як своєю обдарованістю,так і місцем у літературі,мистецтві,культурі. Походженням,становищем та популярністю Шевченко – виняткове явище також у світовій літературі. Революційна творчість Шевченка була одним із головних чинників формування національно-політичної свідомості народних мас України. Впливи Шевченка на різні сторони духовно-національного життя нації відчуваються до сьогодні.

У духовній історії України Шевченко посів і досі беззастережно посідає виняткове місце. Значення його творчої спадщини для української культури важко переоцінити. Його «Кобзар» започаткував новий етап у розвитку української літератури і мови,а його живописна і граверська творчість стала визначним явищем не тільки українського,а й світового мистецтва. Творчість великого поета внесла в українську літературу незнане багатство тем,жанрів і формальних особливостей. Поєднавши у своїх поетичних творах живу розмовну мову з словесно-виразовими засобами книжної мови,Шевченко підніс українську літературну мову на новий,якісно вищий ступінь. У поетичних творах Шевченкова українська мова набула незвичайного багатства барв та відтінків,а також можливостей передачі не тільки найтонших настроїв,почуттів і думок,а й глибоких філософських та політично-суспільних узагальнень. Широко користуючись лексикою різних галузей науки й мистецтва,Шевченко заклав основи термінологізації української лексики,підносячи цим самим українську літературну мову до рівня найрозвиненіших мов світу.