”Опозиційна платформа – За життя” (ОПЗЖ) як єдина проросійська сила, представлена в парламенті, на тлі кремлівського вторгнення, схоже, йде на дно. Найімовірніше її подальша доля – зникнення з політичної карти України. Втеча голови політради партії, кума президента РФ Віктора Медведчука та скандального нардепа Іллі Ківи говорить сама за себе. Дуже багато питань виникає до групи Юрія Бойка та Сергія Льовочкіна (так званих “газовиків”), які хоч і залишилися у Києві та на словах зайняли патріотичну позицію, але викликають до себе недовіру. Наскільки така позиція допоможе “проукраїнській” частині ОПЗЖ зберегти себе у політиці, читайте у матеріалі “Апострофа”.

“Диверсант” Шуфрич

“Опозиційна платформа – За життя” продовжує “обростати” скандалами. Відомого нардепа від ОПЗЖ Нестора Шуфрича минулої п’ятниці було затримано в Києві загоном територіальної оборони (ТРО) за спробу сфотографувати військовий об’єкт.

“206-й батальйон затримав Шуфрича! Брати за зброєю найкращі! Він (Шуфрич – “Апостроф”) вирішив сфотографувати один з постів нашого батальйону”, – повідомив депутат Київради Олександр Погребиський.

За словами Погребиського, у машині Шуфрич знайшли незаконну зброю зі збитими номерами, тому на місце викликали наряд поліції. Крім зброї у сумці у нардепа було знайдено велику суму грошей у валюті та різні документи.

Після розмови Погребіського з Шуфричем, який проходив на підвищених тонах, народного депутата передали контррозвідці СБУ. Останні відпустили скандального нардепа на волю.

Секретар РНБО Олексій Данилов також відреагував на інцидент із Шуфричем.

“Хотів би звернутися до депутатів ОПЗЖ. Якщо будете шлятися по блокпостах – розстрілюватимемо на місці”, – сказав Олексій Данилов.

Нестор Шуфрич усе заперечував. Він сказав, що робив селфі, щоб показати через соціальні мережі, що знаходиться у Києві. За його словами, поряд не було жодних військових об’єктів, а співробітники поліції, СБУ, а також самі бійці територіальної оборони не знайшли в його знімках нічого “крамольного”.

Скандальний нардеп (спеціально чи ні) “встряв” у чергову історію, створивши зайві проблеми для ОПЗЖ.

“Нестор Шуфрич невчасно висунув голову з окопа. Адже у партії і так вистачає проблем. Зараз члени ОПЗЖ намагаються зберегти себе в українській політиці, зображають патріотизм, роздають постраждалим громадянам продукти. Доводиться підлаштовуватися під обставини. Ситуацію для них ускладнює не лише війна, але відсутність колишньої інформаційної підтримки, телеканалів та сприяння з боку пулу лояльних коментаторів та політичних “експертів”. Вони зараз усі пішли в тінь, затихарилися, дивляться, як надалі розвиватимуться події”, – зазначив у розмові з “Апострофом” політичний експерт, голова соціологічної служби “Український барометр” Віктор Небоженко.

Партія на патріотичних рейках

ОПЗЖ з початку свого існування була поділена на два блоки – “газовики” на чолі з Юрієм Бойком, Сергієм Льовочкіним і “група Медведчука”, до якої входив скандальний кум російського президента, нардеп Вадим Рабинович і депутат Ілля Ківа, який відверто став на бік Кремля.

З початку масштабних бойових дій “група Медведчука” розбіглася. Віктор Медведчук втік від домашнього арешту. Ілля Ківа спочатку виїхав до Іспанії, а звідти – до Москви, де відвідує ефіри кремлівського ТБ. Вадим Рабинович взагалі зник із публічного простору.

Юрій Бойко опинився у непростій ситуації. У першу добу війни він виступав із “примирювальними” заявами, наполягав на якнайшвидших переговорах з Москвою задля припинення кровопролиття. Йому надали можливість виступити в ефірі кремлівського пропагандиста-українофоба Володимира Соловйова, де Юрій Бойко продовжив наполягати на якнайшвидшому початку переговорного процесу.

Мабуть, у Москві очікували, що Юрій Бойко, подібно до Іллі Ківа, критикуватиме Україну, звинувачуватиме Заходу і всіляко зніматиме з Москви відповідальність за війну.

На тлі вбивств мирного населення, бомбардувань, руйнувань будинків та цивільної інфраструктури, вчинених окупантами, риторика “газовиків” почала змінюватися. Іллю Ківу оголосили “провокатором”, що підбурює до війни та вбивств, і заявили про його виключення з фракції ОПЗЖ та партії. Скандальний Ківа у відповідь огризнувся, що вигнати з партії може лише партійний з’їзд, звинувативши Юрія Бойка та його прихильників у спробі всидіти на двох стільцях.

За кілька днів після початку вторгнення “газовики” мало не кричали “Слава Україні!”, закликаючи ЗСУ зберегти себе та країну.

“Наша партія робить все, щоб купити все необхідне для обороноздатності нашої країни. У парламенті ми підтримуємо всі ініціативи влади, спрямовані на допомогу нашої армії, зміцнення оборони та на допомогу нашим людям. Ми відкинули політичні розбіжності, бо за умов війни всі мають бути єдині. У нас одна країна – Україна, і ми маємо її захистити!”, – заявив Юрій Бойко у суботу, 5 березня.

ОПЗЖ (точніше, група Бойко-Льовочкіна) разом з рештою парламентських сил голосувала за посилення відповідальності за злочини проти основ національної безпеки України в умовах воєнного стану: мародерство, диверсії, держзрада – довічне ув’язнення з конфіскацією майна. Судячи зі звіту команди Бойко, Нестор Шуфрич також брав участь у цьому голосуванні.

“В ОПЗЖ завжди були дві групи впливу. Юрія Бойка рухали кандидатом у президенти, саме тому, що він був найбільш “усередненим”. Група Медведчука-Рабіновича стояла на виражених проросійських позиціях. Раніше між цими групами були серйозні тертя, але в нинішній ситуації вони остаточно загострилися та зафіксувалися. Цієї партії вже в принципі не існує, але це ніяк не заважає Медведчуку претендувати на звання потенційного (кремлівського – “Апостроф”) гауляйтера України”, – каже “Апострофу” політичний аналітик Олександр Кочетков.

Сценарій №1: ОПЗЖ йде до краху

Незважаючи на всі старання “газовиків”, перспектив у партії практично немає. Агресія Кремля з кожним днем кардинально скорочує соціальну базу для сил, які раніше позиціонували себе як проросійські. Не кажучи вже про те, що в нинішніх умовах “проросійська” автоматично сприймається суспільством як синонім слів “зрадник” або “колабораціоніст”.

Кремлівський ватажок Володимир Путін, який остаточно втратив зв’язок із реальністю, вже не потребує лояльних українських партій. Сам факт того, що Кремль відкрито задіяв проти України армію, говорить про те, що Путін і його найближче оточення поставили хрест на ідеї взяти нашу країну зсередини, використовуючи різні лояльні політики та партії.

Політики та експерти, які роками паслися на проросійському полі і видавали тонни “аналітики”, зручної для Москви, надали Кремлю ведмежу послугу. Вони зміцнили кремлівську верхівку в абсолютно хибній думці, що більшість українців зацікавлена в “союзі” з РФ, а загальну картину псують окремі “націоналістичні угруповання”. Передбачалося, що війська РФ в Україні не зустрінуть серйозного спротиву з боку суспільства. Володимир Путін із подачі цієї публіки досі повторює мантру про те, що населення України нібито перебуває під владою “нацистів”.

“Впливи проросійських сил у країні поступово танули, але основна проблема в тому, що вони створювали абсолютну хибну картинку для російського керівництва. Вони писали звіти, каталися до Москви, розповідаючи там, як їх в Україні чекають, що народ настільки “втомився” від Володимира Зеленського, що звалити владу буде нескладно. Провал російського бліцкригу, у тому числі, став наслідком абсолютно хибної впевненості росіян у тому, що у Харкові та інших містах (крім Львова) війська РФ зустрічатимуть мало не з квітами”, – зазначив у бесіді з “Апострофом” політичний технолог Олексій Голобуцький.

Сценарій №2: ОПЗЖ “перефарбують”

Утім, частина вітчизняних експертів вважає, що “помірковане” крило ОПЗЖ ще має певні політичні перспективи. Задля збереження себе в українській політиці їм доведеться провести низку перетворень, щоб позбавитися токсичного образу політсили, в якій генеральну лінію визначав кум Путіна.

“Не варто прямо зараз списувати ОПЗЖ у політичний брухт. Найменш одіозна частина цієї партії проведе ребрендинг, змінить вивіску, декорації і відродиться, наче птах Фенікс. Їм не звикати. Вони вже проходили таке раніше за Віктора Ющенка, потім за Віктора Януковича, коли ми стали свідками розквіту та краху Партії регіонів. У 2014 році “регіони” розпалися, але відомі члени партії знайшли себе в інших проектах. В тій же ОПЗЖ. Швидше за все, буде так, що партію перейменують на якесь “Відродження” під гаслами “відновлення” України після воєнної розрухи. Як і раніше, новий політичний проект матиме виражений регіональний акцент”, – каже Віктор Небоженко.

Втім, такий сценарій можливий, тільки якщо залишки ОПЗЖ не припустяться серйозних помилок і в найвідповідальніший момент знову не почнуть закликати до сепаратних переговорів із Кремлем. Якщо події розвиватимуться, як і зараз, то у “газовиків” просто немає іншого варіанта, як стати проукраїнською політичною силою, орієнтованою на російськомовні регіони країни. Щоправда, для цього ОПЗЖ доведеться ліквідувати, формально заснувавши нову партію чи політичний блок. Хоча і цього навряд чи вистачить, аби змити з себе проросійський бруд, яким вони себе обляпали з голови до ніг.