Нинішня ситуація в Україні вкотре підтвердила аксіому,що владна еліта поки що не доросла до рівня свого народу. Як і знову нагадала про горе нації (у політичному сенсі),яка не має Провідника. Так чи інакше,коли в Україні ламали списи про люстрацію,вправлялися в словесах кандидати на пост Президента,в українському регіоні,в Донбасі,Росія спокійнісінько втілювала в життя свій сценарій. Як наслідок – захоплені будівлі адміністрацій,силових структур,озброєні бойовики. Терористи втілювали запрограмоване,Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк закликав до діалогу,в.о. Президента Олександр Турчинов просив сепаратистів скласти зброю…

А у Вербну неділю,«ощаслививши» український народ спільним «телеявленням» із Ростова-на-Дону трьох «богатирів» (Януковича,Пшонки,Захарченка),Путін дав можливість прозріти і найневиліковнішим політичним сліпцям. Для Донбасу ніхто особливого сценарію й не писав,щодо цього регіону (Донецька та Луганська області) достатньо досвіду Криму. Хіба що в донецькому варіанті роль Аксьонова,очевидно,подарують Януковичу. А результати суцільного «одобрямсу» під час так званого донбаського референдуму вже,очевидно,«намальовані» на берегах Москви-ріки. І,до того ж,будьмо відверті,наразі не видно,щоб Київ мав не стільки бажання,скільки можливість хоч якось зупинити «собирателя». За великим рахунком – не те,що зберегти територіальну цілісність,а врятувати українську державність. Тож і відчайдушний заклик польського Прем’єр-міністра Дональда Туска,адресований українцям,почати нарешті захищати свою державу,схоже,залишився непочутим.

Реалії минулого тижня також розвіяли будь-які сумніви щодо геостратегічних планів Кремля,у яких Україна – своєрідний «заспів» до подальшого «принуждения к миру»,як мінімум,усього так званого пострадянського простору. Й навряд чи міжнародна ізоляція Росії зупинить ідеологів та реалізаторів імперських маніакальних планів Путіна. Тим паче,що Захід максимально відверто наголосив: ніякої збройної допомоги для України у жодному разі не надасть.

Подальші перспективи розвитку ситуації в нашій країні чітко окреслив,перебуваючи у Києві,колишній грузинський урядовець Каха Бендукідзе.

«Володимир Путін – російський націоналіст імперського складу,– наголосив експерт («Цензор.НЕТ»). – Він хоче відновити імперію з Україною в складі,зібрати руські землі,а це поняття широке».

Зрештою,реалії виявляються суворішими за будь-які прогнози. По-своєму це засвідчували події та тенденції тижня,що вже став надбанням історії.

«Усе лише починається»

Російський політолог та історик Дмитро Шушарін,роздумуючи у виданні «День» про сутність путінізму,висловлює переконання: в Росії ще ніколи не було такої єдності народу та влади,як зараз. На його думку,саме позиція нинішнього господаря Кремля відображає всі сокровенні прагнення більшості російського народу. Шушарін не сумнівається: якщо б не Путін,то інший лідер втілюватиме месіанську ідею,зневажаючи весь світ і маючи намір принаймні частину його загарбати.«Найшкідливіше для всього світу й для росіян розводити зараз теревені про те,що не всі такі,є росіяни й росіяни,влада сама по собі. І взагалі,російський народ – жертва зомбоящика»,– зазначає Дмитро Шушарін. А відтак пояснює: «По-перше,це брехня. Такої єдності влади й народу,як зараз,схоже,взагалі ніколи не було. Не варто вірити легендам про війну. Червень сорок першого запам’ятався багатьом чергами не біля військкоматів,а біля ощадкас,де люди закривали рахунки». При цьому Шушарін вважає,що «вивести з цього стану націю може лише шок». На його думку,«нема чого церемонитися з цим населенням. Ті,хто підтримує владу,– співучасники її злочинів. У російського народу є лише одна духовна скрипка,вона ж месіанська ідея,вона ж план Путіна: весь світ має стати російським або зникнути». Шушарін вважає,що таке прагнення «маскувалося то під самодержавство,то під комунізм,то під суверенну демократію,то під клерикалізм,то під євразійство,то під окультний патріотизм. Домінування масової культури змело все це лушпиння. Усе лише починається. Не Путін,так інші поведуть Росію до світового панування під захоплене ревіння російського народу,а не вийде – знищать людство. І поки не видно сили,здатної зупинити росіян». Він також наголошує,що «у Путіна руки сверблять натиснути кнопку. І не в нього одного – в усього російського народу».

«Це – професійна нездатність»

Уродженець Волині,перший голова Служби військової контррозвідки України,колишній заступник голови СБУ генерал-лейтенант Олександр Скіпальський,роздумуючи про безкарні захоплень будівель облдержадміністрацій,зауважує: «Силовики (в регіонах,– ред.) могли активніше протидіяти,однак,в останніх подіях прослідковується недоробка центральних органів влади,котрі спокійно спостерігають за зростом сепаратизму на Сході. Це демонстрація того,що силові структури працюють не на випередження» ( тут і далі цитуємо «Український тиждень»). «Влада задовольнилася тим,що посилила збройні формування на кордоні,але абсолютно не достатньо приділяє уваги внутрішньо політичним процесам,які відбуваються в Україні»,– додав він. Як зауважує Скіпальський,нині силові структури починають працювати вже після того,як щось трапиться.«Жодних заходів із посилення охорони чи нейтралізації… Вже після того,як захопили,всі зрушилися з місця. Міліція не діє,а спокійно спостерігає»,– обурюється експерт.«Якщо не хочете захищати,то піднімайте білий прапор і здавайтеся. А якщо хочете – то захищайте»,– додав Скіпальський. На його думку,проблема полягає в непрофесійності керівництва центральних силових органів.«Це – професійна нездатність. Справа в тому,що всі ті,хто побігли по квотному розпорядженню у владу,так би мовити,пливуть за течією і сподіваються виловити хто рибку,хто жабку. А життя показує,що іноді потрібно плисти проти течії,бути підготовленими до надзвичайної ситуації. А вони непідготовлені»,– зазначив Скіпальський.

«Схоже,українська влада готова віддати країну»

Екс-радник Путіна Андрій Ілларіонов прогнозуючи подальший розвиток подій у нашій країні (посилаємося на Gordonua.com),вважає,що «сепаратисти скличуть щось на зразок з`їзду обласних рад,на якому проголосять про створення так званої Південно-Східної або Донецької республіки і виберуть власного президента. Або з Росії їм привезуть Януковича,який призначить нових губернаторів,керівників міліції та СБУ. Сепаратисти приймуть власну Конституцію,захоплять аеропорти,залізничні станції,установи зв`язку,теле- і радіостанції». Експерт зауважує,що «сепаратисти направлять свої загони на українсько-російський кордон,спробують роззброїти українських прикордонників і відкрити пункти пропуску з Росією. Через ці пункти хлинуть додаткові орди професійних спецназівців,тисячі яких вже проникли на територію України в попередні тижні. Мітинги на підтримку єдиної України – це,звичайно,добре,але намагатися за допомогою мирних громадян звільняти адміністративні будівлі та інфраструктурні об’єкти,захоплені переодягненими російськими військовими,безглуздо. Це гарантує жертви. Російський спецназ,який захопив спільно з «донецькими партизанами» будівлі,може просидіти в них в облозі кілька тижнів. За цей час вони гарантовано попросять ввести російські війська,і,точно,будуть розгойдувати політичну ситуацію в країні». А відтак,на його думку,«у той момент,коли київська влада,зрештою,застосую силу,Росія офіційно кине свої війська на Україну». Екс-радник Путіна наголошує,що свого часу українська влада неадекватно відповіла агресору,тому кримський сценарій повторюється в Донецьку і Луганську,а після продовжиться в Херсоні та Одесі. «Більше місяця тому я озвучив,що потрібно було зробити,щоб не допустити втрату Криму (Ілларіонов наполягав: потрібно негайно дати відсіч російським військовим в Криму і продемонструвати,що Україна готова захищатися). Але до мене не прислухалися. Зараз кримський сценарій повторюється в Донецьку і Луганську. Можливо,ще повториться в Херсоні та Одесі. Схоже,українська влада готова віддати країну – шматок за шматком»,– вважає Ілларіонов. «Відсутність адекватної відповіді агресору ще раз показує ,наскільки правий був Михайло Саакашвілі,коли в 2008 році негайно почав опір російському агресору і захистив Грузію від інтервенції»,– нагадав економіст і політик.

Ілларіонов упевнений: мета Росії – не тільки приєднання південного сходу,а повний розвал України. «Чи є захоплення адміністративних будівель самостійною метою або частиною масштабного плану? Як мінімум,це робиться для того,щоб зірвати і президентські,і парламентські вибори в Україні. Але головне,щоб показати всім,що на території України зараз безлад,беззаконня і хаос. Південний схід потрібен не тільки для наступного приєднання входження до складу Росії (принаймні,це відбудеться не відразу). Це робиться,перш за все,для створення ефективного важеля політичної дестабілізації,розпалювання громадянського протистояння та наступного державного розвалу всієї України»,– розтаємничує Ілларіонов наміри колишнього свого шефа.«Чим довше загарбники будуть знаходитися в окупованих ними будівлях,тим довше і ефективніше це працюватиме на розвал країни. Нинішнім українським властям потрібно дати відповідь країні,чи хочуть вони домогтися її розвалу. Або ж вони хочуть домагатися інших цілей»,– підсумував колишній радник Путіна.

«Вирішили зробити таку пожертву»

Екс-народний депутат Тарас Чорновіл у «Газеті по-українськи» зазначає,згадуючи про захоплення сепаратистами адмінбудівель ,що «кінці цих подій треба шукати в минулому. Наприкінці лютого на засіданні РНБО незаконно була присутня Юлія Тимошенко. Тоді,ймовірно,прийняли рішення без бою здати Росії не тільки Крим,а й кілька областей – Харківську,Донецьку та Луганську. Вирішили зробити таку пожертву. Одразу це втілити не вдалося. Бо був серйозний спротив населення,яке виявилося патріотичнішим,аніж думала влада». На його думку,«те,що відбувається,не просто сепаратизм. Зараз одна людина,не будучи у владі,контролює всі її гілки. Я не можу повірити у таку безпорадність української влади,яку вона зараз демонструє. Це узгоджена гра. Бачимо відверту здачу ситуації з боку міліції. До Сходу та Півдня застосовують той же сценарій,що й до Криму: не піддаватися на провокації,понизити рівень бойової готовності,не втручатися. Коли міліція отримує такі вказівки на початку відвертого державного заколоту в певних регіонах,інакше,як державна зрада,це не назвеш». Есперт вважає,що,очевидно,«Юля домовилася зі своїм старим партнером із Москви. Поняття не маю,що вона отримає взамін. Вони живуть,як мафія. У фільмі «Хрещений батько» є такий діалог: «А что я получу взамен? – Мою искреннюю дружбу и уважение». У них такі речі добре конвертуються. Може,допоможуть їй стати нехай не зовсім незалежним президентом України. Бо в інший спосіб вона це зробити не може». Чорновіл нагадує,що Тимошенко розказує,ніби Путін – її особистий ворог. «Але вперше вона про це згадала,коли окупація та агресія тривала чотири тижні,а її почали прямо звинувачувати у співпраці з Кремлем. Це звичайна замазуха»,– переконаний він. А наостанок,зізнаючись,що в цій ситуації не зовсім усвідомлює ролі в нинішній ситуації найбагатшої людини України,Чорновіл наголошує: «в Донецькій області на підприємствах Тарути та Ахметова працюють сотні тисяч людей. Із них кілька тисяч пов`язані зі Службою безпеки,охороною. Якщо їх змобілізувати,вони за 10 хвилин ліквідують будь-який заколот без жодної міліції. Зроблять так,що ніхто й не здогадається,що відбулося. Але ніхто цього не робить. Кажуть,Ахметов літав до Путіна. Таке може бути. Але якщо вони думають,що здадуть Донбас і на тому все закінчиться,то виглядають дуже наївними. Ми можемо втратити набагато більше – вже навіть стоїть питання щодо Києва».

«…адже наше протистояння найближчим часом з Росією не завершиться»

Волинянин Петро Кралюк,професор,доктор філософії,перший проректор НУ «Острозька академія»,у своїй аналітичній розвідці «Iгри патріотів» (газета «День»),вважає,що завдяки анексії Криму ми,без перебільшення,опинилися в центрі уваги світової спільноти,яка в основному ставиться з розумінням до України. «По-друге,– наголошує він,– анексія Криму значною мірою зруйнувала в нас проросійські ілюзії. Все більше українців починають усвідомлювати,що нашим ворогом №1 є не «гнилий» Захід чи НАТО,а Росія. Нарешті наші війська із заходу перекинуті на схід і стоять на кордоні з Росією. Наша СБУ почала ловити російських шпигунів,а не «героїчно шукати» шпигунів із Заходу. Нарешті в наших кабельних мережах почали відключати російські телеканали,які займаються відвертою антиукраїнською пропагандою». А відтак зазначає,що «це лише перші кроки. Необхідно зробити наступні,адже наше протистояння з Росією найближчим часом не завершиться». Роздумуючи над сакраментальним,що робити,Петро Кралюк попереджає: «Не треба мати ілюзій,ніби Росія залишить нас у спокої…Схоже,зараз Росія спробує вирішити питання федералізації України шляхом дипломатичним. Вона постійно пропонує свій план врегулювання «української кризи». При цьому спеціально розкручуються «рух за федерацію» на сході й півдні». Професор наголошує,що «згаданий план Росії зводиться до таких пунктів: зміна української Конституції й перетворення нашої держави у федерацію,надання російській мові статусу другої державної й недоторканість в Україні православної церкви Московського патріархату,а також збереження Україною позаблокового статусу. Реалізація такого ніби демократичного плану сприятиме подальшій русифікації України,передусім її східних і південних регіонів,зробить її незахищеною перед російською експансією».

На перших порах,зауважує він,російський імперіалізм можне й не федералізувати Україну. Він просто надалі буде « розбудовувати «рускій мір» із допомогою органів місцевої влади та московської церкви,що й робиться в окремих регіонах України». Кралюк не сумнівається,що «деякі нинішні владні очільники фактично підігрують кремлівським планам. Іноді з їхніх уст можна почути,що треба проводити конституційну реформу,розширювати права місцевих органів влади; пропонується ліквідувати держадміністрації,бо це як ніби колишні обкоми та райкоми компартії. А тепер уявімо собі,що значить у нинішніх умовах розгулу сепаратизму в окремих областях ліквідувати держадміністрації,які проводять політику центральної влади. Коли сильні позиції в місцевих органах влади мають сепаратистські сили,то ці органи можна використати для повторення «кримського сценарію». Адже саме в Криму органи центральної влади були ослаблені,натомість місцева влада посилювала свої позиції». Він переконаний,що «необхідно на певний час накласти мораторій на зміни конституційного ладу,повноважень органів влади».

«Його ціль – захопити всю Україну»

10 квітня на конференції у Варшаві,під час обговорення теми європейського лідерства у нових реаліях,Олександр Квасневський підкреслив (цитуємо УНІАН): «Переконаний,що ціллю Путіна є не лише забрати Крим чи отримати вплив на Схід України,а його ціль – захопити всю Україну та включити її до складу Євроазійської спільноти,що має поставити Путіна серед найбільших лідерів його держави як Петро Перший та Катерина Друга та поверне Росії статус супердержави».Він зазначив,що очікується довготривалої кризи в Україні. А відтак зауважив: Європейський союз та НАТО мусять готувати відповідь на можливий розвиток подій.«Ми повинні бути готові до того,що це не справа,яка згасне за кілька тижнів чи закінчиться після 25 травня,коли відбудуться президентські вибори в Україні,а буде тривати далі»,- сказав екс-Президент Польщі. Він також висловив надію,що події в України приведуть до ще більшої інтеграції членів Європейського союзу,зокрема,у сфері створення спільної енергетичної політики та спільної політики безпеки,а також сприятиме активізації співробітництва зі США. Він також закликав західні держави ретельніше виконувати озвучувані заяви. «У багатьох країнах світу – не лише у Росії – є переконання,що західний світ є чемпіонами слова,але не є таким добрим під час реалізації відповідних декларацій. Мусимо це змінити»,– сказав Кваснєвський. Він також відзначив,що майбутнє Європейського на найближчі десятки років будуть визначати дві найважливіші справи: фінансова криза,котра,за його словами,вже минає,та так звана «українська криза».

«Російський генштаб намалював на картах переможний марш бронетанкових колон»

Політолог,історик і філософ Сергій Грабовський в аналітичній статті «Путін прагне помити чоботи у Ла-Манші?» («День»),констатує,що «нещодавно Верховний головнокомандувач,він же «національний лідер» Російської Федерації,віддав наказ Генштабу Збройних Сил розробити плани воєнних операцій на західному і південно-західному (якщо дивитися на світ з Білокам’яної) напрямках». Він також наголошує,що «окупація Криму – це тільки одна з подібних розробок,тоді як існує ще низка аналогічних розробок щодо Донбасу,Причорномор’я,Таврії,Чернігівщини і стольного Києва». А після цього висловлюється «про плани Кремля вивести за сприятливих обставин своїх «зелених чоловічків» на польський кордон,зайнявши Львів та Луцьк». За версією Грабовського,серед планів гіпотетичних воєнних операцій – «повна або часткова окупація Латвії й Естонії – «захист російськомовного населення» – та пробивання «коридору» до Калінінградської області через територію Литви. І,ясна річ,окупація Молдови,а заодно й Румунії,якщо ті кривдитимуть «російськомовних» у Придністров’ї та Гагаузії. Ну,а далі починає миготіти від назв європейських столиць… Одне слово,російський Генштаб намалював на картах переможний марш бронетанкових колон за підтримки ударних десантних з’єднань аж до Босфору та Ла-Маншу».

Відтак аналітик,нагадавши про зізнянння провідного пропагандиста Дмитрія Кисельова,що «Росія – єдина країна,яка може перетворити США на радіоактивний попіл»,висловлює здивування певною нерішучістю та млявістю у діях західних лідерів. При цьому він наголошує й на такому чиннику,як наявність на Заході достатньо потужних сил,які підтримують у явній чи неявній формах войовничий путінізм. Зокрема «йдеться про полум’яних пацифістів,які виступають проти найменших спроб власних урядів зміцнити обороноздатність,про досі існуючих західних неосталіністів,які традиційно моляться на Москву,про куплених за гроші «Газпрому» політиків,інтелектуалів та журналістів». У цьому контексті він згадує і про сталінську мрію сорокових років про всеєвропейське радянське панування,і заяви нинішньої путінської еліти щодо незаконності розпаду радянської імперії. Грабовський також підкреслює,що отримана ним із Москви інформація та політичні тенденції останнього часу підтверджують висновок Дмитра Шушаріна: «Зараз йдеться не про локальний конфлікт на задвірках європейського континенту,а про збереження європейської ідентичності,європейських принципів,європейських цінностей,європейської історії».

«Попри позірну параноїдальність»

Політолог Самійло Ворс в аналітичній розвідці «Чи є в України м’язи?» («Тиждень») роздумує про спроможність нашої країни зупинити подальшу агресію. При цьому,згадуючи про кримські уроки,він висловлює версію,що «незастосування зброї українськими вояками в Криму було обумовлено на дипломатичному рівні – нібито після настання гарячої фази конфлікту подальша підтримка України Заходом була б ускладнена,враховуючи поточну зовнішньополітичну кон’юнктуру. Мовляв,як у парламентах і урядах,так і в міжнародних організаціях нині простіше відстоювати беззахисну жертву нападу,ніж сторону збройного конфлікту». А відтак намагається відповісти на запитання,«чи здатні Збройні сили України на ті дії,яких від них очікують». Водночас Ворс попереджає про вплив уже нинішніх реалій на подальший перебіг подій. При цьому він наголошує,що «максимальна концентрація зусиль,приведення принаймні окремих боєздатних частин Збройних сил у бойову готовність із передислокуванням їх на потенційний театр воєнних дій,паралельно нейтралізація диверсій на Сході,рішуче перекриття кордону для антимайданних гастролерів,широке застосування нового закону про відповідальність за посягання на територіальну цілісність та недоторканність України,а також за державну зраду» – це фактори,які б допомогли зупинити процес національної катастрофи. Нагадавши,що ніякої реальної військової допомоги від НАТО чи однієї окремої країни-члена Альянсу чекати не випадає,попередив про «ескалацію активності сепаратистів у Харкові,Донецьку,Луганську,що сягне апогею на «травневі свята»,після чого знову реалізується кримський варіант». На його думку,після цього кремлівські стратеги спробують «додати до «проблемних» регіонів Запорізьку,Херсонську,Миколаївську,Одеську області,щоби сягнути Придністров’я. Таким чином буде створено дугу,яка відріже Україну від Чорного моря й виведе Росію на кордон зі «справжньою» Європою. Попри позірну параноїдальність останнього синопсису,виключати його (цей план,– «ВП») зовсім не варто,адже захоплення Криму донедавна теж розглядали як ненаукову фантастику.

Навряд чи ситуація впродовж найближчого часу,означеного очікуванням Восресіння Христового,стане оптимістичнішою. Своєї хресної дороги Україні вже,поза жодним сумнівом,не уникнути. Попри рятівну соломинку у вигляді очікуваної чотиристоронньої зустрічі міністрів закордонних справ України,ЄС,США і Росії. «Путін зупиниться лише тоді,коли Україна перестане існувати як незалежна держава,– наголошує юрист і політик Іван Крулько («УП»). – Це треба сприймати як аксіому й із цього виходити,вибудовуючи відносини із Кремлем».

Про суворі виклики реалій у міру своїх можливостей намагалися висловитися,аби догукатися до сучасників,і ЗМІ: «Харків,Донецьк,Луганськ,Луганськ. Продовження анексії за путінським сценарієм» (nbnews.com.ua),«Путін загрожує Європі поверненням «пекла» ХХ століття – МЗС Польщі» (УНІАН),«США відмовилися надати Україні військову допомогу у випадку нападу Росії» (facenews.ua),«Нелегітимна Донецька народна рада просить Путіна ввести війська» («ЛБ»),«Події на сході України ініціювала Росія – держдеп США» (Interfax.com.ua),«Кримські «туристи Путіна» вже проникли у східні області України» («УТ»),«Плата за сепаратизм» (УНІАН),«Freedom House: В Україні немає екстремізму,яким лякає російська пропаганда» («УТ»),«Росія хоче зірвати вибори,розпалюючи ситуацію на сході України – Бала» («Газета по-українськи»),«Політика Росії обернеться кровопролиттям,– Більдт» (24tv.ua),«Представник США в ООН звинуватила РФ у проведенні «військової операції» на сході України» («Український тиждень»)…

Так чи інакше,попереду не тільки – тотальний пресинг (політичних,економічний,емоційний) та зростання масштабів «української» діяльності «собирателя русских земель». Адже це й суворий іспит для кожного з нас,шанс гідно його скласти. Тим паче,що,попри всі випробування,немає підстав для сумніву в неминучості торжества справедливості. Інше питання,що для цього може не вистачити життя. Тому – будьмо!