«Москва сльозам не вірить». Навіть наймасштабніші трагедії (так було,зрештою,завше) не зупиняли цинічний,зухвалий,брехливий імперський режим,не навертали до моралі тих,хто живе вірою у нові вбивства під егідою «умиротворения» всіх,хто не Московія. Україною,якій судилося знову стати «полем крові» на початковому етапі «собирания земель» продовжувачем справи «иванов грозных,петров великих,екатерин больших,иосифов сталиных»,світ готовий був відкупитися від геополітичних канібалів. В ілюзорній надії,що,коли не дражнити північного ведмедя,то обійдеться знищенням нашої держави. Ну,можливо,відтак – країн Балтії,Польщі,встановлення «порядку» на всьому пострадянському просторі.

Та після 17 липня мусив би початися новий відлік часу. Кожна секунда хронометра мала б звужувати «шагреневу шкіру» президентського буття чоловічка,який кілька років тому вже збирався на планері у вирій із журавлями. Адже збитий російською системою «Бук М2» малайзійський «Boeing-777» («МН – 17») з 298 особами (з поміж загиблих – громадяни Нідерландів,Австралії,Малайзії,США та ряду інших країн) – це не просто черговий пробний камінь,які досі «проковтувало» світове співтовариство. Зазвичай,коли гинули американці,Вашингтон терміново реагував,надсилаючи каральні корпуси. Тим паче,що не так і давно з Москви звучала обіцянка (хай озвучена сином юриста та росіянки,у якого на язиці те,що в умі безумця-«хазяїна») перетворити США у ядерний попіл.

Ціною скількох мільйонів повинні заплатити «собирателю русских земель» Україна та світ загалом,щоб його зупинити? Відповідь зрозуміла хіба в одному сенсі: доки «колективного путлера» не зупинити,цього ніколи само собою не станеться,територія організованого Кремлем геополітичного армагеддону – пекла лишень розширюватиметься. Тим паче,що,на відміну від Адольфа Алойзовича,Владімір Владіміровіч ходить із валізкою з «ядерною» кнопкою. Не зупинивши господаря «бєсов»,«стрєлков» та іншої нечисті,дозволю собі перефразувати вислів Глави Української держави Петра Порошенка,світ фактично посприяє старту глобальної геополітичної катастрофи.

Наразі поки що нема підстав вважати,що «вєлікій Владімір» допоміг не те що прозріти Заходу,а згадати про інстинкт самозбереження. Квола обіцянка США якось,колись,можливо допомогти Україні як уже союзнику оборонними технологіями прозвучала на фоні загрози з берегів Москви-ріки завдати по нашій державі точкові удари.

Тож,на жаль,попереду – не просто доленосні випробування. Уникнути їх не вдасться вже нікому. В цьому переконував і тиждень,що став надбанням історії. Спробуймо подумки перегорнути кілька його сторінок.

«Це пекло»

Темою,яку не могли оминути всі світові ЗМІ,стала жахлива авіакатастрофа у небі над Донбасом. «Це найгірша катастрофа все дорожчого і жорсткішого конфлікту,який міг і мав би вже давно закінчитися,наголошує «The New York Times» (тут і далі цитуємо українськомовні версії «Тижня»). – Якщо Путін хотів зробити політичну заяву щодо російських інтересів,він зробив би це кілька тижнів тому. Його єдиним,цинічним інтересом зараз є уразити і покарати Україну». Згадуване видання,констатуючи,що «український конфлікт зайшов надто далеко та став надто небезпечним»,резюмує,що,при бажанні,криваву бійню міг би легко зупинити «Владімір Путін,наказавши сепаратистам,яких він підтримував,припинити свої дії та припинивши потік грошей та зброї».

Натомість німецький канал ZDF відводить удар від Путіна,цитуючи одного з лідерів терористів Бородая,який заявив,що «Україні не вперше збивати пасажирські літаки». Правда,публіцист Штефан Корнеліус у німецькому виданні «Sueddeutsche Zeitung» (назва публікації «Монстр,якого створив Путін») підкреслює: «Нахабство президента Росії Владіміра Путіна зараз просто захоплює дух: незабаром після звістки про катастрофу Путін превентивно скидає вину на українське керівництво; вони призвели до ескалації війни на сході України. При цьому протягом тижнів важка техніка перетинає кордон України: танки,артилерія,боєприпаси». На його думку,«падіння малайзійського літака безумовно рішуче вплине на цю війну. Україні буде потрібна всіляка підтримка для того,щоб закрити та мати можливість охороняти свої кордони». А «The Economist» констатує: «Це не катастрофа. Це пекло». У подібному ракурсі висловлюється журналіст Джеймс Міллер з « The Daily Beast»,після цього зазначаючи,що «ситуація в Україні,і в Москві,набагато,набагато гірша,ніж багато хто побоювався. Обстріл ракетами «Град» і збитий цивільний літак є частиною моделі – останньої відчайдушної спроби порятунку перемоги на сході України будь-якою ціною».

«Захистити прапор,державу,людей»

Президент України Петро Порошенко,проводячи нараду з керівниками силових відомств країни,зазначив,що «проти Збройних сил України було застосовано нову російську систему залпового вогню» (тут і далі посилаємося на прес-службу Глави держави). Він наголосив,що,за інформацією СБУ,активна фаза антитерористичної операції продовжується. Також підтверджуються дані про те,що участь в бойових діях проти українських сил ведуть кадрові російські офіцери. У ході наради Президент зазначив,що планується проведення засідання Ради національної безпеки і оборони України. Він відмітив необхідність деяких змін у тактиці,які б дозволили звузити зону проведення антитерористичної операції,посилити захист кордонів та зробити все для того,щоб забезпечити захист мирного населення. Глава держави поставив перед генеральним директором державного концерну «Укроборонпром» Романом Романовим завдання для підвищення ефективності бойових дій вже за тиждень покращити стан справ із забезпеченням зброєю військових у зоні АТО. Президент України звернув увагу начальника Генерального штабу та Міністра внутрішніх справ на те,що населені пункти,які звільняються від бойовиків,мають негайно отримувати цивільну владу,яка здатна піклуватись про населення,відновлювати інфраструктуру,налагоджувати мирне життя,забезпечувати соціальні виплати. «Головне,чого зараз потребують люди,– це безпека»,– підкреслив Глава держави,додавши,що місцеве населення у звільнених містах допомагає українським військовим. Президент наголосив на відповідальності військових за відновлення мирного життя у звільнених містах. «Якщо взяли владу,важливо не лише підняти прапор,але й захистити прапор,державу,людей»,– заявив Петро Порошенко.

«Це піднімає бойовий дух»

Всесвітньовідомий композитор Вадим Сильвестров переконаний,що «єдина правдива битва – це прожити день достойно» (тут і далі цитуємо «День»). Він зазначає,що «ті люди,які вимушені із зброєю в руках захищати правду,у них є сила». Композитор наголошує: «Наша армія,може,не так озброєна,як ті бандити,але у них є ця перевага,що вони все ж таки борються за істину. І це вже точно і ясно з самого початку,що вони перемагають по цій лінії,бо вони – за добро і правду,а не за підлі цілі. Вони перемагають уже сьогодні».

«Те,що зробив Путін – це очевидна підлість,– констатує Сильвестров. А відтак запитує: – Чому Європа думає про фінанси?» На його думку,«також допомога НАТО має бути більш діяльною. Путін робить усе миттєво,а демократичні країни все ускладнюють договорами і протоколами. Комуністичну партію та усіх,хто підтримував сепаратистів,треба не просто заборонити,а посадити». Сильвестров підкреслює: «Те,що на передовій на сході України перебуває Президент – це піднімає бойовий дух і військових,і місцевих людей… Упевнений,мир буде скоро. Це останні години наших ворогів. АТО треба завершити за місяць,до того все і йде». Він висловлює переконання,що «в Росії люди також незабаром піднімуться. Це не країна ідіотів. Там мільйони освічених людей,а не фашистських «антифашистів».

«Насамперед все залежатиме від України і українців»

Після висловлювань канцлера Ангели Меркель щодо нібито потреби прямих переговорів з донбаськими терористами аналітики почали говорити про Німеччину як фактичну союзницю Росії. Політолог (фахівець із міжнародної політики) і журналіст Анатолій Марциновський у «Газеті по-українськи» наголошує,що «своєрідний альянс або ж співпадіння інтересів Берліна й Москви існує. Питання в тому,тактичне воно чи стратегічне. Поки що чітко простежується тактичний інтерес Німеччини – незапровадження проти Росії реальних економічних санкцій,які б вдарили також і по німецькій економіці. Для цього Меркель та іншим треба не допустити «офіційного» російського вторгнення на територію України. Берлін з готовністю заплющує очі на вторгнення де-факто,коли російська техніка,бойовики вже на території України і продовжують прибувати. Це також цілком влаштовує і Москву». На його думку,«виглядає також,що аби зберегти оцю нібито відсутність «офіційної» агресії Росії Німеччина та деякі інші країни абсолютно спокійно сприйняли б фактичну втрату Донбасу Україною». Правда,експерт зауважує,що анексія Донбасу та перетворення його чи то на Сомалі чи на Придністров`я зовсім не вирішує проблеми російської агресії. Регіон став би потужним плацдармом для подальшого просування на інші області України,потужною військовою базою і джерелом диверсій та сепаратизму. Наступним «Донбасом» стали б Харківщина,Одещина та інші критично важливі для Путіна українські регіони. «Метою Кремля є вся Україна,а не її частина»,– резюмує він. Ключове питання – чи згодні Берлін,Париж та інші саме на такий сценарій. На його думку,тут також можна знайти застосування сумнозвісному західному прагматизму: «Росія поновлює контроль над Україною,Захід позбувається «українського» головного болю». Підкресливши,що «це виглядає цинічним відносно нас та неадекватним»,Марциновський ставить риторичне запитання: «Але ж хіба Захід був колись адекватним стосовно Росії?» Констатуючи,що сьогоднішні кроки Берліна цілком вкладаються в таку алогічну логіку можливих подальших подій,аналітик висловлює переконання: «Звичайно,насамперед все залежатиме від України та українців,і зрештою Путіну не вдасться загарбати нас по-новому».

«…чекатиме соціально-економічний та психологічний шок»

Невідворотний крах режиму Путіна здатний спровокувати розпад Росії. На цьому наголошує історик і політолог Олександр Крамар у статті «Росія та решта. Якими можуть бути контури розпаду РФ» у виданні «Український тиждень». Як вважає аналітик,за сьогоднішніх умов національна безпека нашої країни безпосередньо залежить від припинення існування Росії в її нинішніх кордонах. «Саме з цієї причини Україна вже зараз має докладати всіх зусиль,щоб у міру своїх можливостей сприяти майбутньому розпаду Росії та впливати на його бажані контури»,– наголошує Крамар. Він акцентує увагу на «Ключовому розламі»,пов’язаному з Уральським федеральним округом. А відтак робить висновок,що за умови виходу зі складу РФ «навіть Великої Тюменської області,Комі й Татарстану з Башкортостаном,азійська та європейська частини Російської Федерації будуть розірвані надвоє. Тим часом уже є передумови для аналогічного розриву й самої азійської частини РФ». За версією експерта,на півночі Сибіру й Далекого Сходу вимальовується держава Саха (Якутія). На південь від Великої Якутії можуть виокремитися три національні республіки,корінні народи яких або вже становлять абсолютну більшість мешканців,або їхня частка має позитивну динаміку для досягнення відповідного результату в недалекому майбутньому. Це нинішні республіки Буряад-Орон (Бурятія),Тива та Алтай. На його думку,решта сучасного Сибірського федерального округу,що за таких обставин буде обмежена на заході Великою Тюменською областю (Югрою),а на сході Буряад-Ороном і Сахою (Великою Якутією),мала б шанс стати самостійною державою,цілком зіставною за параметрами зі своїм південним сусідом Казахстаном. Площа такої республіки чи федерації становила б 1,92 млн квадратних кілометрів,а населення на 1 січня 2014 року дорівнювало 16,4 млн осіб (проти 2,7 млн квадратних кілометрів і 17,2 млн мешканців у Казахстані).

Крамар також наголошує,що в європейській частині РФ наявний великий потенціал для виходу з її складу. Крім розглянутих вище Башкортостану,Комі,Пермського краю і Татарстану,шансом можуть скористатися також республіки Чаваш (Чувашія) та Марій-Ел,а також північнокавказькі (які,своєю чергою,можуть поділитися на нові у важкопрогнозованих конфігураціях,як-от на теренах сучасного поліетнічного Дагестану). «Водночас прилеглий до них Південний федеральний округ історично розпадається на козацький Дон,до якого свого часу належали майже вся сучасна Ростовська область,велика частина Волгоградської та Кубань (сучасний Краснодарський край та Республіка Адигея),– прогнозує експерт . – Залишаються Хальмг-Тангч (Калмикія) та Астраханська область». Він не сумнівається,що у разі розпаду Російської Федерації та втрати Москвою своїх нафтогазових колоній невідворотним є й вихід із її складу Калінінградської області. «Оточена країнами ЄС,вона інтегрована з ними економічно,має достатні населення (майже 1 млн; для порівняння: в Естонії 1,2 млн) та територію,щоб стати ще однією балтійською самостійною державою під назвою,скажімо,«Пруссія» (за назвою племен,які населяли цю територію до завоювання німцями)»,– зауважує Крамар. Відтак він робить висновок.З огляду на викладене вище,«власне Росія (Московія),що з певними корективами фактично повернеться до кордонів,які Московське царство мало на момент появи у 1547 році,збереже до 2,23 млн квадратних кілометрів території,на якій на початок 2014-го проживало 66 млн осіб. У її складі окремо можна розглядати також прилеглу до України Східну Слобожанщину: 12 південних районів Воронезької та 11 південно-східних районів Бєлгородської областей,де до 1930-х усі переписи населення фіксували абсолютну більшість українського населення. Тож під час розпаду РФ Україна могла б спробувати приєднати цю територію,що за площею та чисельністю населення зіставна з низкою наших областей (36,5 тис. квадратних кілометрів із 920 тис. осіб населення)». Аналітик передбачає,що «Росію (Московію),вочевидь,чекатиме соціально-економічний та психологічний шок,який змусить переоцінити своє місце у світі та регіоні й відмовитися від гегемоністських амбіцій».

«…це дії кремлівського фюрера»

На думку Тараса Чорновола,експерта із міжнародних і політичних питань,«щодо ситуації в Україні,то є всі підстави для поступового покращення. Ми нарешті дійсно боремося з російськими терористами й місцевими сепаратистами,а не граємося в піддавки,як було раніше. Є всі шанси за місяць остаточно вичистити Україну від цієї нечисті» (тут і далі цитуємо «Главред»). У той же час,він наголошує: «Але є річ,яку я не в змозі прорахувати – це дії кремлівського фюрера. Є велика загроза,що він у найближчі дні почне засилати в кілька заходів до України 10-15-тисячну армію без розпізнавальних знаків (знову «зелені чоловічки»). Назвуть це добре вишколене гарматне м`ясо армією південного сходу,й воювати з ними буде значно важче,або й неможливо,якщо наше керівництво не почне застосовувати тактику випаленої землі. Тоді все буде дуже погано й дуже надовго».

Експерт також підкреслив,що й внутрішня ситуація теж не без проблем. «Наші демократи вже навчилися розставляти смотрящих і пиляти бюджет,але тут перспективи до покращення все ж є,але дуже повільного. Тимошенко нам дала спокій ненадовго,– зазначає він. – Десь з осені вона почне створювати зовсім нову команду (можливо й нову партію чи громадський рух) і знов буде каламутити країну. Усе це навіть могло б піти на користь,якби за її спиною не стирчали вуха Медведчука та покровительська усмішка Путіна». Чорновіл також акцентує увагу на необхідності проведення дочасних парламенських виборів. «У цій Верховній Раді вони (нардепи. – «ВП») вже втратили відчуття страху за скоєне і починають знову диктувати умови»,– вважає він. Правда,наголошуючи на специфічній тактиці «слуг народу»,прогнозує,що « вибори 26 жовтня уже точно не відбудуться. Думаю,якщо Порошенко включить певні важелі свого впливу,то вибори таки можуть пройти десь на початку весни».

Тарас Чорновіл вважає доречним введення воєнного стану на обмеженій території південної Луганщини і північної Донеччини. «Часто чую аргументи,чому цього робити не слід,але для мене вони всі непереконливі. Найсмішніше виглядає аргумент,що під час воєнного стану не можна проводити вибори,а нам же ж слід переобирати Раду. Коли ще ті перевибори будуть,– говорить він. – Виправити ситуацію можна однією короткою зміною до відповідного закону – передбачити,що у випадку дії воєнного чи надзвичайного стану вибори не проводяться виключно на територіях,де такий стан введений».

«Це нам послано як випробування,як іспит на самоствердження»

Почесний громадянин Волині Євген Сверстюк (відомий український громадський діяч,учасник ініціативи «Першого грудня»,філософ,колишній радянський дисидент,в’язень сумління) роздумує про небезпеки,які таїть у собі нинішній етап розвитку України,коли триває російська агресія. Наголошуючи,що після Революції Гідності «національне і релігійне пробудження стало фантастичним» (тут і далі цитуємо «Голос Америки»),він говорить про інтервенцію проти України як деструктивне начало. «У даному разі,окрім всього іншого,це сила віджилої епохи,це маніяки з цвинтаря совєтської імперії,– вважає почесний громадянин Волині. – Всі їхні методи як дві краплі води нагадують те,що вони робили під час завоювання Західної України,Балтики й інших країн. І ті методи,та брутальність,і той принцип насильства,і та ж безвідповідальність. Ясно,що це багатьох людей жахає,і ясно,що воно діє усіма силами залякування». На його думку,«це нам послано як випробування,як іспит на самоствердження. І це самоствердження відбувається на всіх рівнях. Не випадково при поганому озброєнні,при поганій підготовці дух наших захисників дуже високий». Водночас Сверстюк звертає увагу й на прикрий момент,коли «зброя дезінформації,зброя позавчорашня,зужита,загнила все ж пускається в хід,і,очевидно,це її останній шанс. Не може брехня,нанизана на брехню,створити щось. Чи є тут щось нове? Якщо підійти аналітично до зброї Путіна і зброї Сталіна – то це одне й те ж саме». При цьому він критикує журналістів за демонізацію господаря Кремля.

«Чи може Путін розв’язати світову війну,чи ще більшу війну – це є питання для психіатра,– зазначає почесний громадянин Волині. – Звичайно,тут можна прикинути різні варіанти розвитку такої незрівноваженої психіки… Справа у тому,що він вже виклав усі козирі. Але є ще один,атомний козир,і він дрімає у чорному ящику. І цей шизофренік вирішив і ним також пограти».

«Ми обов’язково переможемо»

Президент України Петро Порошенко,звертаючись до співвітчизників із нагоди 24-ї річниці проголошення Декларації про державний суверенітет України (цитуємо прес-службу Глави нашої держави),зазначив: «Ухвалення цього документа стало потужним поштовхом до відродження української незалежності,засвідчило наше споконвічне прагнення бути господарями на своїй землі та чітко окреслило історичний вибір українців – творення самостійної демократичної правової держави». Він наголосив,що більшість положень Декларації є визначальними для розвитку новітньої України і покладені в основу її Конституції. «Сила національного духу та єдність у визначальні історичні моменти допомагали нам здолати всі труднощі на шляху розбудови і зміцнення державності»,– підкреслює Президент. Згадавши про суворі випробування,які наразі переживає наша країна,він висловлює переконання: «Український народ дасть гідну відповідь на всі виклики сьогодення. Ми обов’язково переможемо. Суверенна і соборна Україна стане сучасною європейською державою – заможною і сильною».

Безумовно,Глава нашої держави має цілковиту рацію: Україна подолає свого найстрашнішого стратегічного ворога. Але навряд чи хтось може зараз сказати,якою ціною. Очевидно,навіть коли наша країна не тільки буде «одним у полі воїном»,то організоване Кремлем пекло триватиме не один рік.

До того ж,як попередив заступник секретаря РНБО,екс-міністр оборони Михайло Коваль в ефірі програми «Свобода слова» на ICTV,«на жаль,Україна,як ніколи,стоїть на порозі широкомасштабної агресії з боку нашого північного сусіда». Будь-які економічні санкції проти московського антиукраїнського режиму наразі малоефективні. Силу можна зупинити тільки силою.

Але навряд чи варто говорити про таку спільну узгоджену перспективу в контексті реалій,коли навіть «зеленых человечков»,які здійснювали анексію Криму,для агресора в населеному пункті Муліно вишколювали німецькі фахівці (зокрема,за версією «The Daily Beast»,– фірма Rheinmetall). Не прогнозували у Берліні,проти кого спрямують ударі вояки? Не знали,що це може бути не лише Україна,а й натівські Литва,Латвія?

Звісно,ймовірно,збитий малайзійський «Боїнг»,на борту якого начебто були також і люди з громадянством ФРН,змінить ставлення до «геноссе Валод’ї» і його монстрів. Чи,можливо,варто говорити про новий «переділ» світу ? Невже не таким уже й перебільшенням був «ярлик»,навішуваний на одного з найвлипливовіших політиків Європи,– «фрау Ріббентроп»?

Так чи інакше,навряд чи слід стовідсотково погоджуватися з максимою,що історія вчить тому,що нічому не вчить. Просто деякі «учні» не проти небезсрібно підіграти самозваним суддям і вершителям доль. Про це в міру своїх можливостей намагалися сказати і ЗМІ: «Схід у вогні: ескалація воєнного конфлікту» (BBC Ukrainian),«Кремль спростував інформацію про плани точково вдарити по Україні» (УНІАН),«Держдепартамент США: РФ фінансує тероризм» (24tv.ua),«Володимир Путін шукає союзників у протистоянні США» (УНІАН),«Америка на боці України – Байден» («УП»),«Анатолій Гриценко: Відчуття одне – нова влада домовилася з «папєрєдніками» («Главком»),«У Москві відкрився військкомат «ДНР»: набирають терористів на Донбас» (УНІАН),«Роз`єднана Європа. Друзі України і друзі Путіна» («ЄП»),«Ворог завчасно знає про всі переміщення українських військових» («Подробности»),«США запровадили додаткові санкції проти військово-промислового комплексу РФ» («УТ»),«Путін – спонсор тероризму,- міністр оборони Великобританії» («Цензор.НЕТ»),«Берлін і Кремль: знову ТРИСТОРОННІЙ формат?» – Гарань («УП»),«Путін «здав» терористів і не пускає їх в Росію – Шкіряк» («Газета по-українськи»)…

Тиждень,що вже розпочався,неодмінно «подарує» нові виклики. Вже у вівторок парламент може ухвалити закон про часткову мобілізацію,аби ефективніше протистояти окупантам. При цьому слід нагадати (щоб не було навіть йоти ілюзій щодо «братерства» РФ) констатацію Прем`єр-міністра України Арсенія Яценюка: «У Путіна чітке завдання – знищити Україну». Поки що,будьмо відверті,йому в цьому плані немало вдалося.

Не сумніваючись,що «катюзі буде по заслузі»,навряд чи варто сподіватися на миттєве впокорення імперської потвори. Та вже кожен день,кожна мить наближають нас до свята спільної перемоги. Будьмо! І,зважаючи на тимчасову відсутність у Луцьку автора цих рядків упродовж наступного тижня,сподіватимемося на зустріч у «ВП» вже 4 серпня та в подальшому майбутньому.