Те,що Україна живе в стані війни,яка поступово,наче ракова пухлина,починає впливати на весь державно-суспільний організм,підтвердили й події минулого тижня. Ще одна ілюстрація до висловленого – й так званий референдум у Донецькій та Луганській областях. Показова попередня заява кремлівського «собирателя» про недоцільність цього політичного спектаклю,як і його ж твердження,що російські війська відведені від кордонів із Росією,– не більше – не менше,ніж словесна облудна,цинічна мана. На фоні обіцянок «господаря» Донбасу Ахметова фінансово підтримувати створення народних дружин і його ж вимог припинити АТО,тобто операцію проти сепаратистів – руйнівників Української держави,ситуація починає набирати й ознак громадянської війни. Хоч абсолютно зрозуміло,що це – лише складова частина з російської імперської стратегії знищення української державності.

Тож продовження Верховною Радою мобілізації (ті,хто відбув 45 днів,уже будуть демобілізовані,а їх місце займуть інші співвітчизники призовного віку) цілком умотивоване. Адже,попри запевнення різного роду політологів і геостратегів,начебто РФ не вдасться до прямої агресії,– не більш,ніж відволікаючий маневр,аби приспати пильність. На цю «геббельсівсько-путінську наживку»,слава Богу,українська влада не піймалася. До того ж зуміла максимально ефективно спрацювати завдяки патріотизму,професіоналізму та відповідальності силовиків упродовж 9-10 березня. Тому й анонсованих провокацій під час відзначення Дня Перемоги у багатьох моментах вдалося уникнути.

Інше питання – вже згадуваний так званий референдум у двох областях. Заяви про те,що його світове співтовариство не визнає,нагадує березневі дійства у Криму. Як відомо,після тамтешніх «волевиявлень» і «намальованих результатів»,після проголошення незалежності,відбулося помпезне дійство в Кремлі. А за «присоединение-возвращение Крыма» в РФ починають видавати медальки та нагороджувати орденами. Тому не варто відкидати того,що «волевиявлення» на Донбасі не «відрикошетить» на ситуацію в Україні та не стане своєрідним «допінгом» для «собирателя». Адже він дав уже сигнал про так звану Новоросію,аби у такий спосіб «поиметь»,крім Луганщини та Донеччини,й Харківську та Одеські області та відкрити шлях до Придністров’я.

Якщо в «першій столиці радянської України» навіть після замаху на Кернеса не вдалося на повну реалізувати путінські плани,то ситуація в Одесі залишалася загрозливою на фоні дев’ятин після загибелі людей у будинку профспілок. Навряд чи хтось сумнівається,що Кремль робитиме все,аби взяти під контроль «Південну Пальміру». Тож українські військові кораблі (у тому числі й «Луцьк»,які повертаються Росією до одеських портів,– не більш,ніж цинічне «трюкацтво старшого брата». Адже Москва зробить усе,аби «відрізати» нашу країну від моря. А відтак і бойові судна,цілком вірогідно,залишаться як трофей для переможців. Так чи інакше,аби не допустити песимістичного сценарію розвитку подій,«розрулювати» ситуацію доручено,починаючи з минулого вівторка,нардепу-мажоритарнику від Луцька Ігореві Палиці,який став головою Одеської обласної державної адміністрації та взяв на свої плечі тяжкий хрест,маючи у набутку плюси успішного бізнесмена – соратника Ігоря Коломойського.

Загалом же,навряд чи хтось сумнівається,що тенденції розвитку подальшої ситуації в нашій країні,зважаючи на «апетити Кремля»,вкрай небезпечні. Це вкотре підтверджували й минулотижневі події.

«Нарощуватимуться криваві події»

Екс-нардеп Тарас Чорновіл на сайті gazeta.ua намагається висловити власну версію того,чому РФ докладає неймовірних зусиль для подальшої дестабілізації ситуації в Україні. На його думку,в нашій країні реалізується сценарій майбутньої громадянської війни. Тарас Чорновіл вважає,що пропозиція Громадської палати Росії щодо перенесення президентських виборів в Україні,адресована Раді Європи,– «це стовідсоткове втручання у внутрішні справи нашої держави». На його думку,«бачимо перекладання ситуації з хворої голови на здорову. Росія сама її дестабілізує,організовує та здійснює конфлікти і пробує це все використати». У той же час,Чорновіл вважає,що «в українській владі є серйозна група,яка працює на Росію. Подивіться,хто зараз керує країною? Заступник Тимошенко по партії Турчинов має під собою всі силові функції. У руках ще одного її зама – Яценюка – формально сконцентрована вся влада. А ще вірнопідданий Юлії Володимирівни – міністр внутрішніх справ Аваков. Там ще багато осіб,які так чи інакше зав`язані на неї». Відтак він проводить досить сумнівну аналогію: «Тимошенко сьогодні виконує роль,яка в радянські часи називалася Генеральний секретар ЦК КПРС. Не маючи посади,керує країною. Єдина непідконтрольна їй силова структура – СБУ. Тому бачимо,скільки на її адресу йде випадів,як підставляють та здають їхніх людей».

Експерт також звертає увагу на парадоксальному явищі,коли «сьогодні російська влада показує своє обурення діями української. Мовляв,вони не задоволені Турчиновим,який оголосив Антитерористичну операцію. Але водночас вимагають,щоб ця влада залишилася максимально довго. Це підтверджується не лише позицією Громадської палати,а й відвертим зривом АТО з українського боку. Проводять не операцію,а розкидування окремих військових груп на знищення,бо вони виступають без підкріплення та прикриття. Крім того,їм забороняють знищувати супротивників та блокпости,де немає мирного населення. Ця імітація коштує життів українських силовиків». За таких тенденцій,вважає він,ряд осіб (зокрема називає три прізвища – Тимошенко,Турчинов,Аваков) і мають бути ізольовані від суспільства та влади. «Однак поки що цього не відбувається,– зазначає Чорновіл. – Тому йдеться про поступову здачу України Росії. Планують довести ситуацію до того,щоб почалася громадянська війна. Тому після 9 травня нарощуватимуться криваві події».

«Російська військова інтервенція…»

Вікторія Нуланд,представник Держдепу США на слуханнях комітету Сенату з приводу ситуації в Україні,вважає,що «події від Слов`янська до Одеси розгортаються за кримським сценарієм: спочатку організуються протести у містах,які були спокійними ще 2 місяці тому,потім залякується місцеве населення і за 2 тижні проводиться фальшивий референдум,який призначений на 11 травня у так званих Донецькій і Луганській народних республіках» (тут і далі цитуємо «Українську правду»). Вона нагадала,що наступним кроком у Криму був прихід російських «миротворців» нібито для того,аби захистити волевиявлення місцевих жителів. «Російська військова інтервенція є чітким порушенням міжнародного законодавства,і Росія нікого не обдурить,називаючи свої війська миротворцями»,– зазначила Нуланд.

«Путін не може зупинитися»

Політик і юрист Степан Гавриш переконаний: «Путін готує Україні сценарій громадянської війни по сирійському сценарію. Коли воюватиме Схід проти Заходу чи Схід проти Києва. А Путін буде миротворцем. Хоча для нього немає жодних мотивів продовжувати війну. Крім особистої образи та амбіцій. Путін не може зупинитися. Хоча Захід давав йому цей шанс,який він розцінив як слабкість. Путін щодня погрожує вторгненням. Хоча може так і не наважитись на пряму війну,зважаючи на різкі заяви Німеччини й Америки. Та жорстку заяву НАТО про готовність протистояти Росії,якщо вона почне посилати свої війська через кордони України» (тут і далі посилаємося на «Газету по-українськи»). Він також попереджає,що «ситуація в Україні тільки погіршуватиметься. Зокрема,на Сході та Півдні. Росія робитиме все,аби в Україні не виник легітимний центр влади – новообраний президент. Нарощуватиме напруженість». На думку експерта,«українська влада не протидіє спробам сепаратистів та терористів об`єднатися в єдиний рух. Вони вже створюють єдині військові підрозділи,які формуються з різних регіонів. Також мають єдиний координаційний центр не тільки в Москві,але й на Сході України». Він вважає,що «влада не розуміє,що відбувається. Не має загального уявлення,як протидіяти терористам,маючи абсолютну перевагу території та ресурсів. Також не опирається на населення». Гавриш також не розуміє,«чому влада не озброює цивільних,які мають військову підготовку».

«…згідно з російським планом дестабілізації ситуації в Україні»

Микола Томенко вважає,що зараз актуальний лозунг «Перемогли Гітлера – переможемо і Путіна!» (див. портал «Рідна країна»). Попередньо він зауважує,що «для Росії,яка й досі шукає історичне пояснення походженню свого народу та держави,надзвичайно важливу роль відіграє міфологізація Великої Вітчизняної війни та місце російського народу в ній. Протягом радянського періоду,а особливо під час путінського правління (а для України – Януковича) ця міфологізація набула неймовірних масштабів. Для всієї Росії та проросійської України так звана велика перемога «советского-русского народа» стала засобом легалізації доктрини «Русского мира» та відродження під цим гаслом Радянського Союзу в новому форматі на чолі з Володимиром Путіним». У той же час,наголошує нардеп,доктор політичних наук,«Путін і Росія не довіряли Віктору Януковичу втілення такої делікатної ідеологічної теми,як обґрунтування спільної боротьби «совєтського народу» у Великій Вітчизняній війні. Тому на допомогу кидались відповідні виступи і прямі трансляції патріарха Кіріла,організація концертів за участі російських ведучих та виконавців,одним словом,– все це робилося для забезпечення «серцевини» путінської доктрини необхідності «собирания русских земель» і втілювалося засобами російських пропагандистів,журналістів,технологів тощо». Він також нагадує,що пропагандистами доктрини «победителей» та організаторами «параду победителей» були персони,які жодного дня не служили в радянській армії (Янукович,Медведчук,Азаров,Симоненко,Табачник). «В якийсь момент ознаки правильності цієї доктрини оформили зовнішніми маркерами – георгіївськими стрічками (переконуючи в тому,що ті,хто з георгіївськими стрічками,це – «наші»,а хто без них,ті – «фашисти»). Фракції Партії регіонів та комуністів так захопилися презентацією цієї великої російської справи,що почали у виступах говорити про те,що і Партія регіонів брала участь у війні,і разом із Сталіним визволяла Радянський Союз,Європу від фашистів. Розподіл на «сучасних фашистів»,які не підтримують Путіна – Януковича і «правильных,советских людей»,фактично,підготував спецоперацію в Криму і мотивує нинішню агресію Росії проти України як єдиної держави»,– підкреслює Томенко. А відтак наголошує,що «нині,згідно з російським планом дестабілізації ситуації в Україні та зриву президентських виборів,ми мусили б так само викреслити з історії Великої Вітчизняної війни слово «українець»,«український народ» і його місце в перемозі над Гітлером. Недаремно Путін позначив цю позицію дуже чітко,зробивши гучну заяву,про те,що Росія у Великій Вітчизняній війні перемогла би і без України».

«Конфлікт цивілізаційного вибору»

Віталій Портников у «Главреді» наголошує,що «Путін готує Україні долю Боснії,а ми зобов`язані стати Хорватією якщо хочемо вижити». Він зазначає,що хоч і прорахувати вчинки «собирателя» з точністю не вдасться,однак можна багато чого зрозуміти,якщо побачити,за чиїми лекалами скроєний український план Кремля. На думку експерта,Володимира Путіна варто порівнювати не тільки з нацистськими диктаторами минулого століття,оскільки той найбільше схожий на колишнього президента Сербії Слободана Мілошевича. «Як і Путін,Мілошевич розв`язав війну в мирній країні,де всі питання могли бути вирішені виключно політичним шляхом. Як і Путін,Мілошевич не хотів допустити того,щоб в інших колишніх югославських республіках жили б краще,ніж у Сербії – це загрожувало майбутньому кримінально-корупційної камарильї,пов`язаної з диктатором. Як і Путін,Мілошевич спирався головним чином на шовіністичний плебс. Як і Путін,Мілошевич використовував найбільш огидні інстинкти натовпу,почавши своє криваве сходження з гасла про те,що «всі серби будуть жити в одній державі». На думку аналітика,відмінність між обома диктаторами – хіба в тому,що маршал Йосип Броз Тіто не залишив своєму несподіваному наступнику в Белграді атомну бомбу,а генералісимус Йосип Сталін своєму не менш несподіваному наступнику в Москві – залишив. Як зазначає Портников,«з Хорватією в Мілошевича не вийшло. А з Боснією – вийшло. Хорвати прийняли виклик і кілька років жили в стані війни з недавнім братом. Причому «брат» діяв рівно так само,як і зараз російське керівництво – засилав диверсантів,обирав «народних керівників» у захоплених містах,проголошував квазі-республіки». Він також констатує,що в Боснії теж прийняли виклик Белграда,але там не було єдності навіть серед супротивників Мілошевича. Як наслідок – «Боснія досі не може розвиватися як повноцінна держава. Фактично вона перебуває під зовнішнім управлінням. Частина країни дивиться на Захід,частина – на Белград». Аналітик наголошує: «Путін готує Україні долю Боснії,а ми просто зобов`язані стати Хорватією,якщо хочемо вижити. Необхідно зрозуміти одну просту річ. Якщо для збереження миру і стабільності в країні ми приймемо російські умови гри,почнемо всерйоз сприймати тези про «федералізацію»,«особливий народ» Донбасу чи Бессарабії,«Новоросії» та іншу псевдоісторичну нісенітницю,південний схід України стане осередком найтемнішої реакції – навіть якщо залишиться в складі нашої країни. Більше того,коли в Росії вже забудуть про Путіна і почнуть жити нормальним життям,тінь напівзабутого у власній країні політика буде все так само падати на Донбас,як падає на сербську частину Боснії тінь Мілошевича». Аналітик нагадує,що «перемогти реакцію і шовінізм може тільки єдина,впевнена у своєму виборі і своїй правоті країна». Як і жителі колишньої Югославії,ми в Україні переживаємо,вважає Портников,«не громадянську війну,не міжнаціональний чи мовний конфлікт,а конфлікт цивілізаційного вибору,конфлікт між минулим і майбутнім. Майбутнє не може здаватися просто тому,що для нього в минулому місця немає».

«Ви здивували весь світ»

На думку екс-президента Грузії Михайла Саакашвілі,«на Майдані люди повернули собі свою країну і створили Українську державу. З’явився шанс не лише де-юре України,а й де-факто. Буде де-факто Українська держава. Путін обурений з цього. Путін хоче зараз відібрати те,що ви створили на Майдані» (тут і далі посилаємося на 24tv.ua). Відтак він висловлює здивування: «Причому тут Обама,причому французи чи,тим більше німці,чи Саакашвілі? Ви,люди,самі вирішили створити свою державу. Це настільки незвично було». Саакашвілі вважає,що Путін напав на Грузію тому,що по телевізору почали показувати «іншу Грузію» – де не беруть хабарів,нема бюрократії,де людям не потрібно віз. «Те ж саме відбувається зараз і з Україною»,– резюмував він. Раніше Саакашвілі заявляв,що у майбутніх підручниках історії напишуть про те,що Російська імперія припинила своє існування на Майдані в Києві. «На цьому Майдані ви здивували весь світ. Але зараз треба здивувати ще раз. Здивуйте нас ще один раз: побудуйте вільну та успішну Україну. Назавжди»,– побажав екс-президент Грузії.

«…через жертви та кров»

Богдан Буткевич в аналітичній розвідці «Силова надія. Хто зупинить сепаратизм» (див. «Український тиждень») наголошує,що пряме російське військове вторгнення є малоймовірним. Однак РФ і далі триматиме на кордонах війська й гратиме м’язами. Хоча,на його думку,нинішні реалії визначає «донбаський» парадокс,коли й для Кремля «еліти виявилися заслабкими й боягузливими,й опертися на місцевих проросійських діячів неможливо,бо реально немає на кого,окрім власної прямої агентури та відвертих маргіналів»,а населення вже не хоче нікуди й нічого,окрім спокою,миру та порядку. Водночас «навіть тамтешні українські спецслужби,окрім міліції,яка розклалася остаточно,виявилися не настільки імпотентними,як хотілося б. І на виході весь світ бачить не картину повстання пригнобленого російського населення,а розгул бандитів,які грабують офіси,крадуть машини та людей,не гребують кіднепінгом та відвертим гоп-стопом». Він робить висновок: «Кремль,не маючи лідера чи визначеної фігури,зробив ставку на збурення брудної суспільної піни – маргіналітету,криміналітету та люмпен-пролетаріату». Буткевич також звертає увагу,що «є і важливіша причина,чому Путіну не треба вводити танки: навіщо Росії одномоментно вступати вже в майже військову конфронтацію з усім світом,якщо українська влада не здатна опанувати ситуацію і своїми недолугими діями тільки підкидає ще більше дров у багаття? Тим самим вона допомагає Кремлю впровадити план Б – перетворити Донецьку та Луганську області на українську Чечню,сіру зону,де верховодитимуть озброєні угруповання». Відтак він,нагадавши про англійське прислів’я «У Її Величності два союзники – армія і флот»,робить висновок,що «з великим запізненням,через жертви та кров,до українців також починає доходити,що захистити нас можуть тільки власні силовики. Так,на сьогодні саме ті,кого ми вчора на Майданах вважали,і небезпідставно,ворогами. Але якраз на цих людей зараз надія у такій загрозливій ситуації… Тож реальність виявилася напрочуд простою: захистити країну здатна тільки власна патріотична армія,що силою зброї може боротися зі знахабнілим окупантом та агресором».

«До 25 травня багато чого може змінитися»

Політолог і журналіст Петро Шуклінов у виданні «ЛІГАБізнесІнформ» проаналізував ситуацію,пов’язаною з майбутніми президентськими виборами. «Якщо вірити опитуванням,кандидат в президенти України Петро Порошенко посилює відрив від суперників і збільшує шанси перемогти в першому турі,набравши понад 50% голосів виборців. Один з його потенційних суперників у другому турі – Юлія Тимошенко. Навряд чи лідер Батьківщини розраховує скоротити 20-відсотковий розрив у найближчі тижні»,– зазначає він. На думку аналітика,екс-прем`єр бере участь в гонці як перший номер списку партії,що боротиметься з Порошенком під час дострокових виборів до парламенту. «За допомогою президентської гонки Тимошенко повертається у велику політику,швидше за все,усвідомлюючи,що поразки їй 25 травня не уникнути,– вважає Шукінов. – Але для неї це – окремий бій,а не вся війна. Головні події відбудуться після дострокових виборів до парламенту. Тимошенко спробує взяти реванш,отримавши контрольний пакет влади в уряді і Верховній Раді і урізавши повноваження президента». Він також інформує,що для своєї кампанії Тимошенко найняла Таля Зільберштейна,який колись консультував екс-прем`єра Ізраїлю Ехуда Ольмерта. «Зняти свою кандидатуру з виборів президента Тимошенко не бажає – це позбавило б її будь-якої ролі в українській політиці»,– цитує експерт штабістів Порошенка. До речі,за даними «ЛІГАБізнесІнформ»,штаб Порошенко обслуговують політтехнологи Ігор Гринів і люди Сергія Льовочкіна,в тому числі Сергій Шувалов. Загалом же,на думку Шуклінова,«поки що Порошенко робить менше помилок,ніж Тимошенко. Але не виключено,що до 25 травня багато чого може змінитися. Найбільша проблема Порошенка в тому,що він багато в чому спирається на старі кадри часів Віктора Януковича і будує свою кампанію в регіонах на уламках Партії регіонів. Цілком можливо,що така спадщина може в майбутньому коштувати Порошенко політичної кар`єри – люди пам`ятають вбивства,тортури і викрадання на Майдані і нікому не пробачать реанімації посібників Януковича».

«В реальних польових умовах Армаґеддону»

Український інтелектуал,релігієзнавець і культуролог Мирослав Маринович у своєму есеї «Анатомія зла» («День»),зізнається,що саме жорстокий напад проросійських терористів на проукраїнську ходу в Одесі,який перетворив вулиці цього красивого міста у жахливе побоїще,змушує ще раз замислитись над анатомією зла,аби його розпізнати,не потрапити у лихі тенета. «Сатана в усьому мавпує Бога,беручи собі за взірець створені Ним форми,проте радикально підміняючи їхню божественну суть. І навіть Святій Трійці протистоїть триєдність визначальних проявів зла: Ненависті,Облуди й Насильства. Жоден із них не буває в однині – вони також «незлиті й нероздільні». По кожному з них можна розпізнати двох інших»,– зазначає автор «Анатомії зла». А відтак пояснює: «Новітньою ілюстрацією цієї триєдності є режим Путіна. Двічі його переможно долав Майдан,але самодержець Росії не бачив у цьому остережного знаку Провидіння. Він сприймав це як приниження,яке треба за будь-яку ціну покарати. Адже якщо альфа-самець допустить,щоб суперник здобув над ним перемогу,він втрачає право на лідерство. Так оселилась у Путіні Ненависть до Майдану й України – чорна,нестримна,люта». При цьому він констатує,посилаючись на коментар одного фейсбуківця-донеччанина,що «собиратель» фактично реалізує великодержавницьку політику.«З Ненавистю прийшла Облуда – цинічна й безоглядна. Путінська індустрія брехні приголомшує своєю дикістю і водночас продуманістю. Її вплив шалено руйнівний,її розмах воістину апокаліптичний. Дати рівнозначну відсіч їй неможливо,інакше уподібнишся цій інкарнації Сатани»,– констатує Маринович. А відтак він зазначає,що «до Ненависті й Облуди не забарилось приєднатися Насильство – також з великої літери,бо воно не менш нахабне,зловтішне й демонстративне. Миролюбність суперника воно сприймає за слабкість,пропозицію діалогу – за нагоду «развести их,как котят». Це – насильство,що зведено у принцип і пропонує себе як нова доктрина ХХІ століття. Воно є спадкоємцем усама-бен-ладенівського тероризму,оскільки запозичує в нього головний прийом: вразити уяву,паралізувати її безоглядністю жорстокості».

Запитуючи самого себе,«як може така триєдина мерзота зла полонити народ Толстого,Чехова й Достоєвського»,аналітик відповідає запитанням,апелюючи до німецького аналогії: «Чи так само,як заполонила була колись народ Геґеля,Ґете й Гайне?» Маринович нагадує,що «початок цієї дороги видається цілком невинним,бо люди рідко коли признаються собі,що відверто хочуть зла. Впадаючи у праведний гнів,треба нам бути обачними. Адже він обернеться ненавистю,за якою в наші душі прийдуть облуда й насильство. Вони ж і покінчать із нашою моральною правотою». А відтак закликає: «Біймося брехні задля тимчасового виграшу чи порятунку. Інакше можна зненавидіти тих,хто нас викриватиме,і помститися йому насильством. Це буде початком нашого кінця. Хай не заворожує нас позірна ефективність насильства. Його супроводжуватимуть ненависть та облуда,які зведуть здобуту перемогу нанівець».

Маринович наголошує,що за останні півроку ми стали свідками неймовірно прискореного шаленства зла: жодна нормальна психіка не спроможна адаптуватися до нього. «Наша біда в тому,що ми з вами не в кінотеатрі й не в ілюзіоні,а в реальних польових умовах Армаґеддону,– резюмує він. – Проте зло падає не стільки від меча правди,скільки від тягаря власних провин. Згадаймо лишень,як на очах враженого світу розсипався Радянський Союз. Майбутнє падіння новітньої «імперії зла» буде таким самим блискавичним,як нинішній його наступ. Небо прискорює події,щоб ми нарешті пізнали його закони».

Тому попереду – більш,ніж суворі іспити,які мусимо скласти,аби залишитися державою та народом. Про це в міру своїх можливостей намагалися повідомити та попередити й ЗМІ: «Італія готова надіслати в Україну миротворців,– італійський міністр оборони» (ipress.ua),«Рада при Путіні виявила: лише 15% кримчан голосували за вступ у РФ» («УП»),«Тимошенко опустилася на третє місце в рейтингу кандидатів у президенти» («Обозреватель»),«Жодна країна не визнає цієї ганьби – Порошенко про псевдореферендум» (УНІАН),«Ахметов вимагає припинити АТО та створює власні «народні дружини» («ЛБ»),«О.Турчинов: Завдання Антитерористичної операції – це,перш за все,захист мирних людей від свавілля,жаху і вбивств» (president.gov.ua),«В Україні зріс ризик громадянської війни,– президент Чехії» («Цензор.НЕТ»),«У разі вторгнення Росії кожен сьомий піде добровольцем в армію,кожен десятий – у партизани» («ДТ»),«Росія «замаскувала» свої війська на кордоні з Україною під ООН» (УНІАН),«Україна готова відбити можливий напад Росії після референдуму – Парубій» («Ракурс»)…

Так чи інакше,тиждень,що розпочався,буде не просто «гарячим». Уже у вівторок,13 травня,– чергове засідання ВР. А 17 травня Україна відзначатиме День Європи,засвідчуючи вірність своєму цивілізаційному вибору. Та найвизначальнішою на найближчий період залишатиметься дата з зовсім недалекого майбутнього – 25 травня. Як зауважує з цього приводу Юрій Фельштинський в аналітичній статті «Перші помилки Путіна у Третій світовій війні»,опублікованій у «Газеті по-українськи»,«до цього дня він (господар Кремля. – «ВП») має вирішити питання про введення російських військ у Східну Україну».

Ситуація ускладнюється й позицією найбагатшої людини на пострадянському просторі. На цьому акцентує увагу й експерт Сергій Чирков на сайті gazeta.ua,роздумуючи про справжню роль «народних дружин»,які пообіцяв підтримувати Ринат Леонідович. «До війська Ахметова ломоне насамперед воїнство «народних губернаторів» і «народних президентів» «народних республік»,для яких запахло смаженим. От у них зброя є на всі смаки – від пістолетів з автоматами Калашникова до гранатометів і протитанкових установок,– констатує Чирков. – Кого захищатиме така «народна армія»,Донбас захищатиме від російських агресорів?»

Таких і подібних запитань,звичайно,більше,ніж відповідей. Але часу,в якому судилося жити,не дано вибирати. Тому – будьмо!