Російський політолог і  публіцист Андрій Піонтковський попереджає, що Кремль спробує вдатися до різкого загострення ситуації в світі. Про це йдеться в його публікації  «Операція «Трампнаш» завершилася. Що далі?» на сайті видання «НВ».  

За версією Піонтковського, «угруповання в російському військово-політичному керівництві (Путін, Микола Патрушев, Валерій Герасимов) дійшло висновку про те, що, поступаючись Заходу в рази у всьому (економічно, технологічно, з військової точки зору на всіх щаблях ескалації потенційного конфлікту), Росія здатна, проте, виграти у Заходу на чолі із США гібридну війну, сценарій і правила ведення якої визначатиме Кремль. Під перемогою, на думку кремлівських, слід розуміти відновлення щонайменше «ялтинської» зони їхнього всевладдя в Європі, самоліквідація НАТО».

При цьому він нагадує, що «Путін давно спостерігає за своїми західними партнерами і глибоко зневажає їх. А як же ще йому ставитися до них, якщо канцлери і прем’єри великої Європи шикувалися в чергу послужити холуями на його бензоколонках за жалюгідну винагороду в кілька мільйонів євро на рік».  А відтак резюмує: «На наших очах побєдобєсіє live вступає в другу гостру фазу. 25 листопада 2018 року – дата не менш важлива, ніж 20 лютого 2014 року, з цією датою на реверсі теж будуть вибивати медальки. Можливо, навіть у раю, куди турботливий батько нації нас всіх вже послав, щоб ми не просто здохли, як наші вороги. Поки найвищою точкою побєдобєсія live була весна 2014 року. Тоді військовий мислитель мав рацію, який заявив : «Не будуть же вони стріляти в нас, коли ми станемо за спинами їхніх жінок і дітей». Після кримської промови Путіна здавалося, що вся країна з прапорами, прапорами, іконами, портретами царя, георгіївськими стрічками встала на коліна перед резиденцією в Ново-Огарьово. Очікувалися нові геополітичні подвиги: Новоросія, розчленування  «цього потворного породження Брестського миру» – України, захист співвітчизників у Прибалтиці».

Але цим  кремлівським планам не судилося реалізуватися. Політолог зазначає: «Більшість російського населення України відкинуло ідею «русского мира» і залишилося вірним Українській державі та її європейському вибору. З’явилася українська армія, якої не було в лютому 2014 року. Промениста Новоросія звузилася до бандитського огризка на Донбасі».

Тим не менше, захоплення росіянами трьох українських військових кораблів у Керченській протоці, на думку Піонтковського, фактично «означає анексію Азовського моря і блокаду великої частини українського узбережжя, що у військовому сенсі створює передумови для його захоплення». Він наголошує: «Отже, Путін після декількох років коливань зважився на нову серйозну ескалацію в своїй гібридній війні із Заходом, в якій він розраховує на перемогу. Захід після декількох днів коливань не піддався на шантаж і не здав агресору України. Це хороша новина. Для України. Для Росії. Для світу».

Однак, попереджає Піотновський і про погану новину. Він переконаний: «Путін у найближчому майбутньому вдаватиметься до наступних кроків загострення військово-політичної обстановки… Ядерного шантажиста має бути зупинено на далеких підступах до фатальної сходинки ескалації. Кожен новий щабель – це ще один крок до катастрофи. У колишньому Радянському Союзі подібна ситуація виникала двічі. Обидва рази вона так чи інакше вирішувалася діями найближчого оточення першої особи. Ідеальним було би усунення цієї проблеми масовим противоєнним рухом у Росії. Проте третьою й останньою ходою миру в Москві була церемонія поховання Бориса Нємцова».