Це був третій результат після лідерів перегонів Януковича й Тимошенко. Пам’ятаю,з цього приводу я брав участь у колективній розмові на телебаченні,в якій сказав,що високий результат Тігіпка свідчить про запит суспільства на нові імена. Співрозмовники не зрозуміли і не погодилися: мовляв,Тігіпко давно в політиці. Втім,я мав рацію. 2002 року Сергій Тігіпко був призначений главою Національного банку України,а наприкінці 2004-го подав у відставку з цієї посади і пішов з публічної політики аж до 2010 року. Про нього українці,звичайно,не забули,але поруч із «політичними мастодонтами» першої величини він справді був чимось новим.

Життя не раз засвідчувало,що Сергій Тігіпко,якщо вимагають обставини,здатний,як ніхто,до швидкого політичного відновлення. Свою ВІП-кар’єру він розпочав у 97-мому – тоді його Леонід Кучма запросив у свій уряд на посаду віце-прем’єр-міністра з питань економіки. В 1999-2000 він на посаді міністра економіки. Але раптом цілком добровільно йде у відставку з уряду Віктора Ющенка. Після того багато хто пророкував йому політичне забуття. Обернулось інакше. Після того Сергій Тігіпко проходить на довиборах до Верховної Ради,приєднується до партії «Трудова Україна» і незабаром стає її головою.

Так само було і 2012 року,коли Тігіпко «розчинив» свою партію в могутній Партії регіонів. Казали: цим він поставив на собі як політикові хрест. І ось 5 серпня нинішнього року відбувається установчий з’їзд відновленої партії «Сильна Україна»,починається підготовка до позачергових виборів до Верховної Ради України. Політична структура Тігіпка декларує бажання допомогти громадянському суспільству в кардинальних перетвореннях за європейськими стандартами. І,без сумніву,це знову вдасться. Бо Тігіпко вміє швидко підніматися після падіння. Завдяки чому?

У нього є винятково своя система поглядів і цінностей. Навіть відчуваючи зрозумілу вдячність за високе призначення на посаду віце-прем’єра,Тігіпко далеко не в усьому погоджувався з Президентом Кучмою. Через що 1999 року був понижений до міністра економіки. Тим більше він багато в чому не погоджувався з прем’єром Ющенком – через те й пішов геть із його уряду. Так само жодного пієтету не мав Тігіпко до Януковича. Просто змушений був «злити» свою партію в політичний «общак»,бо,як кажуть наші удавані брати,«протів лома нєт прийома». Втім,ті ж таки «регіонали» не поставили на Тігіпка на недавніх президентських виборах. Бо відчували в ньому чужого. Бо він не надається для ручного використання. В нього є своя позиція і міцність характеру.

Якщо вибори до Верховної Ради України відбудуться в жовтні цього року,«Сильна Україна» неодмінно буде мати в парламенті свою потужну фракцію. Цілком можливо – із «золотою акцією». Адже там гарантовано не буде комуністів і небагато протиснеться «регіоналів»,перефарбованих в «розвитян» (Партія регіонів – Партія розвитку України). Населення сходу тепер уже знає,що це саме вони призвели до війни і розрухи,і своїх голосів політичним банкрутам уже не віддадуть.

«Сильна Україна» за короткий час неодмінно знову стане популярною,особливо на сході. Справа,зрозуміло,насамперед у лідері: Сергій Тігіпко – дніпропетровський. Але річ також і в тому,що партія «Сильна Україна» позиціонує себе максимально толерантною до російськомовного населення нашої держави. Так чи інакше,російськомовні захочуть мати «свою» партію. Вона,звичайно,має бути стовідсотково проукраїнською,тобто не орієнтуватися на Москву. Що ж,в сепаратизмі Сергія Тігіпка ніхто й не запідозрював.

Сергій Леонідович,а відтак і його політична структура заявили про свою опозиційність до нинішньої української влади. Це може бути доброю перспективою. Будь-яка влада завжди намагається не мати сильної опозиції. Найперший засіб у цьому – зробити опозицію своїм партнером. Таким чином у Сергія Тігіпка після успішних виборів до Верховної Ради з’явиться реальний шанс очолити уряд.

Ні,це зовсім не фантастичне припущення. Президент Порошенко на посаду прем’єра шукатиме лідера сильного,професійно підготовленого і водночас толерантного до всіх регіонів та верств. Сергій Тігіпко і є саме таким лідером,який може об’єднати дві частини України – чисто українську і російськомовну. Його підтримає і український бізнес,оскільки політик сам бізнесмен,тож відмінно знає потреби ділових людей. Крім того,він давно,ще на посаді віце-прем’єр-міністра засвідчив свою європейську спрямованість – той вектор,за яким і рухатиметься наша держава в найближчі роки.

Тим часом на сході триває війна,котра навряд чи скоро закінчиться. Щоб перемогти в ній,Україна має бути сильною. Це можливо лише з сильним Президентом і з сильним очільником його уряду. В цьому реальна перспектива Сергія Тігіпка.