Сергію Олександровичу,розкажіть,будь-ласка,про Волинську релігійну громаду прогресивного іудаїзму,наскільки вона є чисельною і які осередки вона має у нашій області?
 
Волинська релігійна громада прогресивного іудаїзму була створена спочатку як товариство еврейскої культури,але згодом люди почали повертатися до релігії,відроджувати свою віру – ось тоді у 1999 році і сформувалася релігійна громада. Згідно нашої традиції,євреїв не рахують,зараз у Луцьку їх близько 300 чоловік. На жаль,чисельність постійно зменшується,адже старше покоління відходить у вічність,а молодь,переважно,від’їжджає до Ізраїлю. На Волині є декілька міст,у яких також є наші осередки – це Ковель,Володимир-Волинський,Нововолинськ.
 
Нашим читачам,напевно,буде цікаво дізнатися у чому полягає особливість прогресивного іудазму?
 
Найбільша різниця між ортодоксальними течіями іудаїзму та прогресивним іудаїзмом – це рівні права чоловіка і жінки,мається на увазі релігійну діяльність. Тобто у нас жінка може бути рабином та проводити богослужіння.
 
Чи співпрацює ваша громада з іншими іудейськими спільнотами на Волині? Можливо,ви володієте інформацією стосовно того,скільки у нашій області проживає євреїв,які сповідують іудаїзм?
 
Як я говорив раніше у нас,на Волині,є іудейські спільноти. Найбільш активною я вважаю осередок громади у місті Волидимир-Волинському.
 
Ви,напевно,активно співпрацюєте з іншими єврейськими громадами України?
 
Так. Як у культурному,так і релігійному аспектах. Також ми маємо зв’язки з громадами інших країн – Ізраїлю,Польщі,Великобританії,Росії.
 
Чи тісними є зв’язки із євреями – вихідцями з Волині,які нині проживають в Ізраїлі?
 
Безперечно. Вони не забувають нас,і,приїжджаючи до Луцька,обов’язково відвідують центр нашої громади,спілкуються,діляться своїми досягненнями і мріють про майбутнє разом із нами. Ми підтримуємо зв’язки з тими,хто виїхав до Ізраїлю та інших країн світу ще до ІІ Світової війни. І тепер часто їхні нащадки,шукаючи відомості про історію свої родин,місць,де вони проживали – зв’язуються із нами,і приїздять на батьківщину своїх предків.
 
Основою життя кожної релігійної громади є саме духовна складова – богослужіння,відзначення релігійних свят,паломництва,різноманітні служіння. Розкажіть,будь ласка,про духовне життя вашої громади?
 
У нашій громаді відзначаються усі релігійні свята єврейского народу,проводяться святкові та буденні богослужіннія,відповідні обряди,заходи релігійного характеру. На жаль,на мою думку,їх відвідує не так багато членів громади,як би хотілося. Особисто я – людина не релігійна,але віруюча. Хотів би,щоб таких людей у нашій громаді було більше,щоб віра та духовність йшла від серця.
 
Чи мають місце у вас такі напрямки,як молодіжне,сімейне та дитяче служіння?
 
Ми не поділяємо служби на дорослі та дитячі. Діти з маленького віку відвідують служіння. Існує практика молодіжних шабатонів (зустріч суботи) з виїздом до таборів чи баз відпочинку. Ці шабатони збирають багаточисельну молодіжну та сімейну громаду.
 
Цього року в Україні особливо вшановуватимуть пам’ять жертв масових вбивств,вчиненних нацистами у Бабиному Яру. Одним із напрямків діяльності,зокрема,і вашої громади є вшанування пам’яті жертв Холокосту,впорядкування кладовищ,місць поховань. Розкажіть про цей напрямок вашої діяльності?
 
Для мене це дуже болюче питання. Коріння моєї родини походить з маленького містечка на Волині – Софіївки (Ківерцівський район),майже все населення якого було євреями,які також називали його Трохим Брод. Це містечко було знищене,стерте з лиця землі. І коли я побачив,що на місці,де жили мої предки,вчилися,молилися,одружувалися,народжували дітей,мріяли – чисте поле,і є лише пам’тник на місці розстрілу,я зрозумів,що потрібно робити все,для того,щоб люди пам’ятали. Пам’ятали про тих,які загинули просто за те,що були євреями. Адже за них нема кому помолитися,нема кому прийти на могилу. Так народився проект «Пам’ять. Це потрібно не мертвим,це потрібно живим!»,у рамках якого здійснюється діяльність з пошуку,впорядкування,відзначення,збереження мість масових знищень єврейського населення під час Холокосту,а також впорядкування старих,занедбаних єврейських кладовищ. На жаль,майже все єврейське населення Волині під час Холокосту було винищене,і тому була знищена вся культурна та релігійна спадщина цілого народу на теренах Волині. Ми намагаємося зберегти те,що вціліло,а також нагадати нашим землякам про те,що колись тут було. Ми встановлюємо пам’ятні та інформаційні знаки і таблички на місцях старих кладовищ,синагог,на місцях подій,пов’язаних із євреями нашого краю. Хочеться висловити нашу велику вдячність Владиславу Андрійовичу Наконечному,який розпочав пошуки місць масових розстрілів,і завдяки якому і народився цей проект.
 
Як би ви охарактеризували стан міжконфесійних та міжнаціональних стосунків в Україні? Чи можна говорити,що наше суспільство є вільним від проявів ксенофобії за релігійною чи національною ознакою?
 
На жаль,підкреслюю,що це моя думка,у нашому суспільстві існує і ксенофобія і антисемитизм. Можливо,не в яскраво вираженій формі – але існує. Люди не вірять один в одного,не розуміють один одного. Але,насправді,немає кращих і гірших,і не можна оцінювати людину за її віросповіданням чи національністю. Усі люди рівні.
 
Святе Письмо іудазму,Танах,це – Старий Завіт християнської Біблії,10 заповідей – це заповіді,дані пророку Моісею на горі Синай. Отже,іудеї і християни мають спільні моральні цінності,у тому числі і у поглядах на сім’ю. Але на разі у багатьох західних країнах ми бачимо наступ на ці речі з боку представників тих рухів,чиї погляди прямо протилежні біблійним. Яким чином,на вашу думку,християни та іудеї можуть спільно протистояти цьому натиску,працювати задля утвердження у суспільстві переваг біблійної моралі,зокрема,біблійної моделі сім’ї?
 
Моя чітка позиція,як віруючої людини – не можна змінювати заповіді. Адже сказано: «Не лягай з чоловіком,як з жінкою. Адже це мерзота. І ні з якою худобою не лягай…». То чому в західних країнах,та уже і в нас люди дозволяють собі переступити межу,заборонену Б-гом? Не можна підлаштовувати Закон під себе,адже тоді можна змінити всі культурні цінності і людство просто перестане існувати.
 
Яким ви бачите майбутнє України,зокрема,ви напевно,підносите молитви за мир у нашій державі за припиенння війни на сході нашої країни?
 
Кожне богослужіння у нас завершується Молитвою про Мир,у якій є такі слова: «Щоб не стало в світі війн та кровопролиття,щоб настав всезагальний та істинний мир. Щоб не підняв народ на народ меча і більше не вчилися воювати..». Гадаю,цим все сказано.
 
І наостанок,щоб ви могли побажати нашим краянам і нашому виданню?
 
Миру всім нам,вашому виданню процвітання,а нашим краянам – людяності.