1. Протягом майже 30 років проблема розколу в Україні так і не була вирішена. Також не було оскаржено всеправославне посередництво, як це було у випадку розколу у Болгарії.

2. Вселенський патріархат вирішив вийти з цього глухого кута і надав Томос про автокефалію ієрархам, духовенству і вірним, які не перебували в єдності з Російською Православною Церквою і всім Православ’ям. Однак Томос прийняли лише українські православні, які не були у спілкуванні з Московським Патріархатом.

Тому питання церковної єдності в Україні на цей час ще повністю не вирішене. Також є велике російське етнічне населення, яке підтримує прямі контакти з Московським патріархатом.

3. Що стосується цієї напруженої церковної ситуації в Україні, Священний Синод Румунської Православної Церкви повторює думку, висловлену раніше на засіданнях 24 травня та 25 жовтня 2018 року.

Тоді було рекомендовано Вселенському Патріархату і Московському Патріархату методом діалогу визначити шляхи вирішення цього церковного спору задля збереження єдності віри, поваги до адміністративно-пастирської свободи духовенства і віруючих у цій країні (включаючи право на автокефалію) та відновлення євхаристійної спільності.

4. У разі невдачі двостороннього діалогу необхідно скликати Синаксис всіх Предстоятелів Православних Церков для вирішення існуючої проблеми.

5. Для прийняття конкретного і правильного рішення на найближчій сесії Синоду пріоритет буде віддано тому, що в Україні нараховується 127 румунських православних парафій, особливо у районі Північної Буковини, у віданні Української Православної Церкви Московського Патріархату.

Необхідно провести реальні консультації з цими румунськими православними, які стурбовані збереженням своєї етнічної та мовної ідентичності.

6. З цього питання необхідно отримати письмові гарантії від церковної і світської української, що етнічна та мовна ідентичність румунів буде поважатися, і що ці румунські православні матимуть можливість організуватися у Румунський православний вікаріат та розвивати духовні зв’язки з Румунським Патріархатом, підтримувати їх, отримувати і користуватися богослужбовими і церковними книгами на рідній, тобто румунській мові. Зазначимо, що у самій Румунії з 1990 року діє Український православний вікаріат.

7. Також Румунський Патріархат попросить Вселенський Патріархат роз’яснити проблему неканонічних ієрархів і священиків, які належали до колишнього «Київського патріархату».

Після згаданих вище консультацій Священний Синод висловить свою офіційну позицію щодо церковної ситуації в Україні.

Cerkvarium розглядає цю заяву як фактичний натяк на визнання в обмін на гарантії прав і свобод румуномовних громад на Буковині і об’єднання їх у Румунський вікаріат, але у складі Української Церкви. Подібно до того, як у складі Румунської Церкви є Український вікаріат.