Павло Казарін зазначає,що «Росія подарувала світу нову реальність,в якій гібридними є не тільки війни,але й режими». На його думку,ми звикли до ясності,до точних формулювань і недвозначних визначень. Але саме в цьому – наша головна омана.
 
«Весь розрахунок офіційної Москви будується саме на створення ситуації невизначеності. Просто тому,що вона куди вигідніша,ніж строго формалізована процедура»,- резюмує аналітик.
 
Росія створює ситуацію непередбачуваності,заганяючи в цей «контур невизначеності» все більше число російських обивателів. Фраза «була б людина,а стаття знайдеться» – найбільш повне опис цієї реальності,в якій ніхто не може бути остаточно впевнений у власній непідсудності. Саме в цьому полягає логіка статті КК РФ про протидію екстремізму – вона спочатку виписувалася з максимально «гумовими» кордонами,щоб при бажанні під неї можна було визначити будь-якого громадянина. У підсумку,кожен російський обиватель живе з прихованим відчуттям власної незахищеності від держапарату. І демонстративна лояльність стає найпоширенішим способом реакції на цю реальність.
 
Казарін підкреслює: «Відсутність чітких правил стає головним правилом. Ніхто не може сказати напевно,що буде зроблено завтра. Жодна форма лояльності не гарантує тобі стовідсотковою захищеності». Він вважає,що «ефективність цього методу порівнянна лише з його аморальністю. Просто тому,що перманентний страх і невпевненість – ідеальний грунт для того,щоб почати писати доноси або іншими способами демонструвати свою покірність і лояльність. Куди простіше створити загрозу тюремного ув’язнення для кожного,ніж на ділі розсаджувати людей по тюрмах. Зрештою,це просто економить ресурси». А відтак резюмує: «Гібридні війни. Гібридні режими. Гібридна етика. Ідеальний спосіб домогтися 85% підтримки».