На думку Петра Кралюка,завдяки анексії Криму ми,без перебільшення,опинилися в центрі уваги світової спільноти,яка в основному ставиться з розумінням до України.

«По-друге,- наголошує він,- анексія Криму значною мірою зруйнувала в нас проросійські ілюзії. Все більше українців починають усвідомлювати,що нашим ворогом №1 є не «гнилий» Захід чи НАТО,а Росія. Нарешті наші війська із заходу перекинуті на схід і стоять на кордоні з Росією. Наша СБУ почала ловити російських шпигунів,а не «героїчно шукати» шпигунів із Заходу. Нарешті в наших кабельних мережах почали відключати російські телеканали,які займаються відвертою антиукраїнською пропагандою». А відтак зазначає,що «це лише перші кроки. Необхідно зробити наступні,адже наше протистояння з Росією найближчим часом не завершиться».

Роздумуючи над сакраментальним,що робити,Петро Кралюк попереджає: «Не треба мати ілюзій,ніби Росія залишить нас у спокої…Схоже,зараз Росія спробує вирішити питання федералізації України шляхом дипломатичним. Вона постійно пропонує свій план врегулювання «української кризи». При цьому спеціально розкручуються «рух за федерацію» на сході й півдні». Професор наголошує,що «згаданий план Росії зводиться до таких пунктів: зміна української Конституції й перетворення нашої держави у федерацію,надання російській мові статусу другої державної й недоторканість в Україні православної церкви Московського патріархату,а також збереження Україною позаблокового статусу. Реалізація такого ніби демократичного плану сприятиме подальшій русифікації України,передусім її східних і південних регіонів,зробить її незахищеною перед російською експансією».

На перших порах,зауважує він,російський імперіалізм можн й не федералізувати Україну. Він просто надалі буде « розбудовувати «рускій мір» із допомогою органів місцевої влади та московської церкви,що й робиться в окремих регіонах України».

Кралюк не сумнівається,що «деякі нинішні владні очільники фактично підігрують кремлівським планам. Іноді з їхніх уст можна почути,що треба проводити конституційну реформу,розширювати права місцевих органів влади; пропонується ліквідувати держадміністрації,бо це як ніби колишні обкоми та райкоми компартії. А тепер уявімо собі,що значить у нинішніх умовах розгулу сепаратизму в окремих областях ліквідувати держадміністрації,які проводять політику центральної влади. Коли сильні позиції в місцевих органах влади мають сепаратистські сили,то ці органи можна використати для повторення «кримського сценарію». Адже саме в Криму органи центральної влади були ослаблені,натомість місцева влада посилювала свої позиції».

Він переконаний,що «необхідно на певний час накласти мораторій на зміни конституційного ладу,повноважень органів влади».