Згадуючи про недавню так звану «Валдайську доповідь» господаря Кремля,Дмитро Шушарін констатує,що «вектор руху Росії визначений. Це знищення Росії,її розчинення в певному дивному утворенні,яке зараз уже є антиУкраїною,але ще не стало остаточно антиСША,щоб надалі перетворитися на антисвіт. Кажучи про нинішні російські справи,часто згадують Кафку,який стає в Росії бувальщиною. Як правило це відсилання до «Процесу» або «Замку»,а мені згадується «Перетворення». Розповідь про те,як звичайна людина перетворилася на величезну мерзенну комаху».

При цьому аналітик,вдаючись до алегорії,зазначає: «Одразу таке не здійснюється – по стелі вождь російського народу ще не бігає. Але ведмедем себе вже іменує. І повідомляє,що ведмідь ні в кого не питатиме дозволу ні на що».

Він констатує,що «сила Путіна в тому,що в нього є політична воля,якої немає в жодного політика в світі. Плюс абсолютна підтримка населення,консолідація еліт й повна незалежність від виборів та іншої демократичної муті,й навіть від стану справ в економіці й соціальній сфері. І дуже розумна й сильна команда,що виробляє нестандартні рішення. Це переважує все. Він же ще на повну силу народ не піднімав. А підняти може. Траву жертимуть,але Америці напаскудять. Ось вона — сила. І ось воно — довгоочікуване громадянське суспільство,точніше його тоталітарний аналог-антагоніст. Ті самі 86 відсотків,про які всі говорять».

Шушарін звертає увагу на визначальний принцип кремлівського режиму – культ сили. «Слабких б’ють — ось це відомо точно. Покажемо силу — відберемо Крим,розоримо Україну й Грузію,придушимо Молдавію — тоді нас поважатимуть. І нічого іншого для цього не треба. Ні науки,ні культури,ні освіти. Нічого»,- пояснює аналітик сучасний російський шовіністичний феномен.

При цьому,на його думку,«буденна свідомість росіян,що була перенесена у владу й лягла в основу її дій,і стала ідеологічним наповненням – якщо взагалі можна в даному випадку говорити про ідеологію – політики Росії. Безумством ж це здається тому,що повсякденність у владі є основою всіх видів тоталітаризму».

Шушарін підкреслює «Валдайська промова Путіна в Сочі є повним вираженням російської повсякденності й звичайності,що страшніше за будь-який месіанізм і прагнення великих цілей… У колишньому тоталітарному каноні Росія намагалася інтегруватися у зовнішній світ,визнаючи чимало його законів,правив і звичаїв. Багатонаціональний характер СРСР сприяв дивному,своєрідному імперському плюралізму. Нічого цього зараз немає. Є довгоочікуване звільнення від колишніх умовностей,що сковували всіх попередніх правителів тоталітарної Росії. Короткий період російської демократії породив такого тоталітарного монстра,якого ще не знала історія».