Роман Малко,роздумуючи про факт приходу Порошенка на вершину української влади,коли ще порівняно недавно майже ніхто не сумнівався у неминучості «другого пришестя Януковича»,зазначає: Петро Олексійович має «усі задатки стати правителем».

При цьому він намагається провести сумнівну аналогію між обома Петрами Олексійовичами – новобраним Главою Української держави та самодержцем,який «переформатував» Московію у Росію. Аналітик зауважує: «Звичайно,наш Петро Олексійович – зовсім не їхній Пьотр Алєксєєвіч… Їхній нашому і в служки не годиться. Істеричний типик,садист,маразматик… Наш Петро Олексійович – людина поважна,глибокоморальна,мудра».

Аналітик не сумнівається,що саме Порошенкові за нинішніх реалій суджено «прочинити для українців вікно в Європу».

Він також вважає,що «не оминути нашому Петрові й долі будівничого українського флоту. Вихід до моря,дякувати Богу,є,а те,що на тому виході плаває,гріх і кораблями назвати. Тому закачати рукави – і на верфі. А ще треба створювати військо,поліцію,розвідку,спецслужби і так аж до ясел. Без будівництва ніяк. А тому,вочевидь,йому долею написано стати великим будівничим».

Роман Малко констатує: «Взагалі Петрові Олексійовичу нині не позаздриш. Очолити весь цей хаос,на який перетворилася країна,– майже подвиг. Важко сказати,чи він усвідомлює,за що береться і яку ціну треба буде заплатити за присутність у підручнику історії,але відступати вже немає куди. Хвиля народної любові,підхопивши два десятки таких,як він,охочих стати рятівниками нації,викинула на берег влади саме його,а тому саме він мусить нині все це розгрібати».

Аналітик акцентує увагу на складності викликів,які постають перед Порошенком. Коли на них не вдасться успішно відповісти,вваж ає він,- «на горизонті або замаячить новий Майдан,але вже з пролетарським душком,або доведеться лягати знову в чиїсь міцні обійми і,як сказав би в цій ситуації Віктор ІІ Кривавий,«вєк свободи нє відать». Та,зважаючи на те,що і «ВВП у повному лайні,причому по горло,і разом із ним у цій субстанції нині плаває весь його «Русскій мір» разом з усіма насельниками»,експерт ставить риторичне питання: «Чому б не розглянути версію про перетворення нашого Петра І на Петра Великого,який,набравшись азарту і злості,що він,схоже,вже зробив,переломить хід історії і зупинить свій броньований мерседес головнокомандувача української армії,лише дійшовши до уральських гір. Біля прохідної Тульського патронного заводу,скажімо. Футурологи кажуть,що ця хвороблива фантазія цілком може стати реальністю,бо передумови для того нібито є. Росія має всі шанси розсипатися».