Усупереч календарю,коли звучить пісенна візія у виконанні екс-нардепа,сина ректора Франкового університету,«Ще так далеко до весни»,не тільки погоджуєшся з наріканням. Іноді навіть сумніваєшся,що взагалі колись здійсниться обіцянка ще всміхненої жінки: весна обов’язково прийде. Звичайно ж – у політичному аспекті. А якщо точніше – в українському контексті. Хоча,безумовно,це не стосується неминучості торжества весни як пори року. Та,тим часом,зима на прощання намагається нагадати кожному про свою страшну силу.

Підбиваючи сумні підсумки «смертельного ужинку» (кількість померлих внаслідок переохолодження ще до останніх вихідних «перестрибнула» за 100),вітчизняні політичні аналітики майже не нарікають на лютневу холоднечу. Говорячи про тепло,вкотре повертаються до проблеми енергетичної безпеки. А відтак – безпеки загалом. Одне питання,коли Тігіпко чи інший високопосадовець,демонструючи близькість із загнаним у глухий кут народом,дозволить собі в присутності злидарів-безхатченків зігрітися гарячим чаєм. Інше питання – як створити умови для виживання в спільному домі «Держава Україна»,де принаймні потрібні «біомаса»,«електорат»,аби будувати рай у межах однієї території для кількасот родин.

До того ж минулий тиждень,незважаючи на люті морози,можна вважати й неймовірно гарячим у багатьох аспектах. Адже він засвідчив «переростання» війни й у віртуальний простір. Після закриття сайту ЕХ.UA,наче підтверджучи ефект доміно чи вірогідність протидії на дію,почати «падати» сайти Президента,Партії регіонів,МВС,СБУ… Утім,у цій ситуації далеко не все так однозначно. Чи не можуть бути зацікавлені (до певної міри) навіть самі постраждалі,аби «вибити» нові й нові мільйони для вдосконалення системи захисту? Чи не можуть бути в подібному розвитку подій зацікавлені конкуренти EX.UA? Чи не стимулює ця ситуація пошук кіберзлочинців з відповідною методикою вибивання,успадкованою юнню з небесними погонами від визволителів України від українців?

Так чи інакше,віртуальна війна,перейшовши певні межі,нагадала,що бажано б у ній поставити крапку (що й начебто поки що сталося). Бо забезпечити процес керованості навіть запрограмованим хаосом більш ніж непросто. Навіть коли потрібно робити послугу за послугою для «друзів» із берегів Москва-ріки,яким,очевидно,й хочеться,й колеться,щоб перед виборами 4 березня ще раз «плюнути» в душу «молодшому братові»,таким чином «засолодивши душечку» своїм рабам ідеології путінізму.

Утім,навряд чи саме цей підтекст зумовив призначення очільником українського КДБ,як іноді називають СБУ,росіянина Калініна,який ефективно виконував обов’язки як начальник УДО. Хоча це,очевидно,не може не викликати почуття задоволення в очільників російської держави. Як і,можливо,в принципі,наших вітчизняних ультрапатріотів,яким не хочеться заперечувати девіз-заклик одного з персонажів Володимира Винниченка «Українцям – українські тюрми». Правда,цей принцип міг бути суттєвим,коли б владу очолювали українці (не в етнічному,а в політичному аспекті). Тому на даному етапі не варто дивуватися,коли новими міністрами (у тім числі й оборони),предстоятелями і т.д. будуть винятково ті,хто отримає благословення з Кремля.

Однак спробуємо подумки повернутися в сферу подій та тенденцій минулого тижня. Звичайно,це не означає,що вдасться усвідомити їхню сутність.

«Більше шалених газових грошей не буде»

В аналітичній статті «Вигнання з газового раю» Євген Магда у «Главреді» констатує: «За 20 років незалежності газ для України подорожчав більш,ніж у 20 разів. Якщо на початку 90-х Україна купувала газ по 18 доларів за тисячу кубометрів,потім вартість «голубого золота» виросла до 32 доларів,а на момент переходу влади від Кучми до Ющенка складала 50 доларів,то сьогодні Україна платить по 416 доларів за тисячу кубометрів». Він зауважує: «Нема підстав не вірити Віктору Януковичу,який стверджує,що Україні щомісячно не вистачає півмільярда доларів для оплати «голубого золота». Але немає біди без добра: сповзання в енергетичну прірву заставляє владу боротися за виживання». У той же час,думає аналітик,«вигнання України з газового раю може стати стимулом для якісного ривка країни вперед. Втілення енергозберігаючих технологій може зробити більш ефективною українську промисловість,підвищення рівня енергетичної незалежності підвищить авторитет держави. Політики,які зуміють усвідомити,що більше шалених газових грошей не буде,і перебудують методологію своєї діяльності,можуть отримати конкурентні переваги».

«І почнеться інша історія»

Роздумуючи про перспективи українсько-російських відносин,В’ячеслав Піховшек у видані «Левый берег» підкреслює,що «до 4 березня 2012 року… час для торгових війн ще є. Це – в тому випадку,коли хтось захоче стоворити з України образ ворога». А відтак він під знаком запитання нагадує про вірогідність дилеми: «Україна – напередодні президентських виборів у Росії – вступає до Митного союзу,або її оголошують «зовнішнім ворогом». Оскільки Білорусь і Казахстан уже втягнуті в МС,а Північний Кавказ також «на образ зовнішнього ворога не годиться: Володимир Путін його перлиною федерації називає»,то на цю роль «внешнего врага» можуть претендувати лише Китай,Японія,Україна. Причому не треба особливо допитуватися (бо це й так зрозуміло),в кого найліпші шанси. Однак Піховшек з цього приводу не робить трагедії. На його думку,в найближчій перспективі українсько-російських відносин – дві найістотніші дати: 4 березня (вибори Президента РФ) і травень 2012-го,коли Держдума ратифікує протокол про входження РФ до СОТ. Після цього Росія впродовж 30 днів стане повноправним членом Світової організації торгівлі. «Ця подія,– переконаний аналітик,– ознаменує кінець однієї історії – про ЗВТ СНД. Ця ЗВТ буде просто непотрібна. Як непотрібен буде Росії,Казахстану й Білорусі їх Митний союз. І почнеться інша історія – взаємовідносин України і Росії,як і двох інших країн Митного союзу,вже всередині СОТ».

«Але все в руках Божих»

Під час прес-конференції з нагоди 50-річчя рукопокладання в єпископи та 45-річчя перебування на київській кафедрі,Святійший Патріарх Філарет констатував: «Ви бачите,що сьогодні Москва через Українську церкву хоче створювати якусь нову імперію,«Русский мир». Відповідаючи на запитання щодо ситуації в УПЦ,він зазначив,що не має наміру втручатися у внутрішні справи цієї Церкви. У той же час,Предстоятель УПЦ КП не приховував занепокоєння (цитуємо за версією «Коментарів»): «Але з власного досвіду хочу сказати,хто б не переміг на виборах нового Предстоятеля,в цій Церкві не буде миру й згоди. Буде продовжуватися боротьба між двома силами – проросійською і проукраїнською. І переможе проукраїнська,тому що вона на українській землі,тут усе їй допомагає». Торкаючись двох персоналій претендентів (Агафангела та Павела),він висловив критичне ставлення до обох: один як росіянин відстоює російські інтереси («з такою людиною у нас не буде нічого спільного»),в іншого (цитуємо за «Коментарями») «розуму не вистачає». Після цього архіпастир зауважив: «Але все в руках Божих. Люди перероджуються,тому що колись і Савл став Павлом,був гонителем – став проповідником… І ці люди можуть стати іншими».

«Це можна зробити…»

Мартін Шульц,президент Європарламенту,в інтерв’ю для радіо «Deutshe Welle» зазначив,що «українському урядові слід зважати на те,щоби весь цей процес проти Тимошенко не виглядав політично вмотивованим. Я не виключаю,що цей процесс політично вмотивований,хоча не можу цього довести. У кожному разі,мені важко уявити,щоби до колишнього Прем’єр-міністра країни,якому приписують і низку досягнень на благо країни,було таке ставлення як запроторення до в’язниці». Cайт dw.world-de цитує Шульца: «Думаю,що ЄС правильно вчинив,здійснивши певний тиск на Україну. Однак відносини ЄС не можна узалежнювати виключно від справи Тимошенко. Тому ми всі опинилися в скрутному становищі». Президент Європарламенту вважає,що «в інтересах внутрішньої стабільності країни,а також міжнародного співробітництва» припинення юридичного переслідування Тимошенко. На думку Мартіна Шульца,«це можна зробити шляхом помилування з боку Президента. Якщо не помиляюся,Президент Віктор Янукович уже розглядав такий варіант. Це,напевно,допомогло б усім сторонам».

Президент Європарламенту переконаний: «Призупинення процесу підписання угоди про асоціацію продемонструвало,що український уряд повинен показати зрушення в певному напрямку. Я сподіваюся,що так воно і буде. Але поки зарано говорити про те,що заклики санкцій можуть призвести до реальних кроків».

«…почалася справжня війна»

У статті «Хакери вийшли на зв’язок» («Українська правда») Мустафа Найєм констатує: «В Інтернеті почалася справжня війна проти офіційних представництв державних органів. За два дні невідомим хакерам вдалося вивести з ладу сайт Адміністрації Президента,МВС,СБУ й офіційний сайт Партії регіонів. З перебоями працювали сайти Кабінету міністрів і Податкової адміністрації». Відтак він уточнює,що «війна почалася з закриття сайту EX.UA». А тоді резюмує: «Сотень тисяч і мільйонів гривень,які щорічно виділяються на утримання офіційних сайтів органів влади,вистачило,щоб протриматися всього декілька годин. Перший упав сайт МВС». Як вважає Найєм,«вперше за роки незалежності влада зіштовхнулася з партизанськими методами війни з боку власних громадян. Правда,у минулому столітті народним ополченцям доводилося ховатися в лісах і координувати свої дії із засекречених схронів».

«…і останнє,що ми можемо назвати Україною»

Олександра Кужель,екс-соратниця Сергія Тігіпка,а зараз – координатор громадського руху «Громадянський спротив»,переконана,що перед нардепами поставлено завдання будь-якою ціною cхвально проголосувати за законопроект «Про ринок земель». Якщо він стане законом,то,попереджає ця пані в УНІАНі,«останнє,що належало нам і де ми ще були господарями,піде з молотка. Вони відберуть нашу землю за безцінь. А нас,як і сотні років тому,пустять батраками і наймитами». Олександра Кужель вважає: «Останнє наше багатство і останнє,що ми можемо назвати Україною,– нашу землю,сьогодні хоче у нас відібрати зграя провладних мародерів. Вони задумали найграндіознішу аферу пограбування українського народу: бандитський закон «Про ринок земель»,який з 8 лютого проголосує Верховна Рада». Вона (як компенсацію чи для заспокоєння?) пропонує виборцям записати «у своє серце кожну почвару,яка віддасть свій голос за те,щоб ми стали батраками і наймитами у бандитів,які скуплять українську землю за безцінь і стануть феодалами планетарного масштабу».

«… і про власних тушок і запроданців»

«Кличко виявив в опозиції «засланих козачків»,– так стверджує в однойменній публікації «Український тиждень». Видання не уточнює,в якій мірі це стосується самого «УДАРу». Натомість Віталій Кличко зазначає: «Таке враження,що забули і про Партію регіонів з її сателітами,і про власних «тушок» та запроданців,переключилися на «УДАР» та його лідера». Він зізнається,що отримує «від цих же «білих і пухнастих» опозиціонерів і фронтовиків «дружні» привіти на «дружніх» сайтах». А відтак говорить: «Хочу переадресувати всі закиди про те,хто чий спаринг-партнер і є проектом Банкової тим,хто оприлюднює подібний бруд». Кличко також риторично запитує: «Але хто визначив,що опозиція – це виключно КОД?»

Озираючись у тиждень,що став надбанням історії,не можемо відвертати погляди і від прийдешнього. Тим паче,що вже й до будинку зі скляним куполом «підтягуються» не просто кнопкодави,а ті,кого називаємо народними обранцями. Це панство після втомливого відпочинку,повертається до свята праці (чи то пак – сесії).

Починаючи з 8 лютого,воно вже готується ощасливити не тільки себе (час «притискає»),а й країну (чи тих,хто вважає себе її господарями?). Серед важливих законопроектів – і «Про ринок земель».

Тиждень,що стартував,також може започаткувати процес заміни персоналій,які по-українськи відстоюють права громадян. Адже 7 лютого в Ніни Карпачової закінчується термін перебування на посту омбудсмена. Хто «купить» чи кому «куплять» звільнений «плацдарм»,звичайно ж,достеменно не відомо. Адже ж треба буде продовжити традицію слухняного одобрямсу щодо вірогідних реформ (як було,скажімо,з пенсійною),пам’ятати про необхідність дотримуватися,коли запроторюватимуться «зайві» за рідні вітчизяні грати,коли не можна буде видавати мінорний настрій з приводу «подвигів» мажорів і т.д. Тому,зважаючи на абсолютну прогнозованість Ніни Іванівни,їй можуть дозволити «переобратися» на ще один термін перебування на посту Уповноваженого з прав людини.

Тривожних очікувань від прийдешнього тижня – більш,ніж багато. Про це намагалися й «догукатися» ЗМІ: «Мінфін скаржиться: в Україні критично багато пільговиків» (JOB),«СБУ зайнялася розслідуванням отруєння сина Саркозі» (forUm),«Пшонці і Кузьміну передали позовну заяву до американського суду» («Газета по-українськи»),«Майбутні союзники теперішньої влади – серед опозиції» (LB),«У менеджера Коломойського провели обшук» («Коментарі»),«Влада обіцяє покарати всіх,хто атакував Януковича в Інтернеті» («УТ»),«Син Януковича просить главу МВС пояснити,чому закрили EX.ua» («Подробности»),«Службу безпеки України очолив уродженець Росії» («ВП»)…

Зрештою,на це й суворі іспити,аби,не нарікаючи,спробувати кожному персонально їх скласти. Тому,товариство,будьмо.