В інтерв’ю Радіо НВ він поділився досвідом багаторічного спілкування з росіянами, та розповів, чому населення РФ не змінить режим диктатора Володимира Путіна, хоча за 12 днів війни вони уже збідніли вдвічі.

— Думаю, що ви слідкуєте за тим, що відбувається в РФ. Які настрої серед росіян? Ми бачили, що вони не дуже засмучені тим, що вбивають українців.

— Росія така держава, що вони звикли до смертей і до вбивств. Якщо ми говоримо про маси, то сама війна навряд чи якимось чином їх хвилює. А ось економічна складова змушує людей почати включати своє сіре наповнення в голові, тому що росіяни збідніли за час війни вдвічі, а, можливо, і більше. Відсутність звичайного життя [усвідомили] вже всі. Це дуже важливий фактор, адже держава [знаходиться] в темряві, без зв’язків зі світом; держава, яка запровадила тотальну цензуру на своїй території. Насправді це зроблено тільки з однією метою — щоб не бачили злочинів російської армії в Україні і, відповідно, не бачили допитів російських військовополонених, розбиті колони армії РФ. Але вода камінь точить: саме падіння рівня життя може якимось чином не змусити скинути Путіна, а принаймні задуматися про те, що робить їх влада.

— Учора були анонсовані «масові» протести. У Москві вийшла, мабуть, якась тисяча людей і це було набагато менше, ніж ментів. Як ви оцінюєте рівень протестних настроїв в Росії?

— Ці люди, при всій повазі до них, виходять на протест проти війни для того, щоб їх запакували в автозаки і порозвозили по відділкам. Не більше. Вони нічого не змінять в системі російської свідомості – це треба просто визнати. Це не спрацює. Спрацює інше — санкції і інформація про загибель російських вояків тут.

— Тобто ви вважаєте, коли в них будуть проблеми з пральним порошком, тоді вони почнуть виходити і протестувати проти путінського режиму?

— Не факт. Зміни почнуться, коли російські матері перестануть боятися ОМОН-івців і цих правоохоронців. Наразі усі розуміють, що щось коїться, але готовності якимось чином протестувати проти цього я не бачу. Звертатися до совісті росіян, до якихось почуттів, моралі не варто, не треба витрачати час, треба воювати. І максимально доносити до них інформацію, бо там шалена цензура.

— Так званий комітет солдатських матерів працював у війні Росії проти Чечні. Чи справді цей комітет щось робив? Чи матері колись щось змінювали в Росії?

— Порівнювати першу Чеченську війну і Україну, мабуть, все ж таки не варто. За ці 20 років Росія кардинально змінилася — абсолютно це інша держава. Це держава зі всіма нацистськими ознаками: змінити словами щось дуже і дуже складно. Під час першої Чеченської [війни] були хоч якісь відносно незалежні ЗМІ. У них все зараз зроблено за принципом і за прикладом фашистської Німеччини — єдина партія, єдиний голос, єдиний фюрер.

— Яким чином підігрівалася ця ненависть до українців? Це почалося у 2014 році чи раніше? Є теорія, що насправді Росія завжди дуже зверхньо ставилася до українців. Коли це пройшло точку неповернення?

— Мабуть, процес почався після приходу Путіна до влади. Як на мене, точка неповернення — це заява Путіна, якщо я не помиляюся, в 2010 чи в 2011 році, коли він сказав, що «ми перемогли в Другій світовій війні без України».

А далі гірше. Це все співпало з тим, що Росія, як експортер нафти, отримала надприбутки за ці роки, у них просто зірвало дах. 2014 рік — це рубікон. Розлюблення українців відбувається з 2014 року, з часів початку бойових дій на Донбасі.

У них всі програми були — 60 хвилин ненависті до України. Зараз вони роблять 150, потім ще 150 хвилин. Як у класичних книжках. У них є ця стіна, яка мовить і розповсюджується. Як не дивно, головні спікери — це керівники окупаційних адміністрацій в Луганську і Донецьку.

Про цих братів менших чи старших. Все дуже сильно залежить від того, як ти себе поводиш з ними. Таємниця російського характеру така: якщо тебе хтось з них образив і ти йому прямим текстом кажеш «ще два слова і табурет, на якому я сиджу, буде в тебе на голові», то вони одразу починають всі чудово розуміти.

— Тобто розуміють тільки силу, коли кийком по голові? Вони не розуміють іншої мови?

— Через це і кажу, що закликати їх до совісті, до моралі – це втрата часу. Вони мають знати, що ми незламні. І коли вони в цьому переконаються, почнуться певні зміни. Тому слава ЗСУ! Підтримуємо нашу армію, територіальну оборону і всіх тих, хто забезпечує наше військо в найширшому загалі.

— Чи варто нам зараз аналізувати російську пропаганду? Учора, якщо я не помиляюся, з’явилася у них інформація про те, що нібито ми тут розробляємо біологічну ядерну зброю. Зрозуміло, що весь західний світ на це не звертає уваги, тому що це маячня. З іншого боку, ми розуміємо, що вони будуть це використовувати для, наприклад, подальшої мобілізації.

— З подальшою мобілізацією теж є багато нюансів, тому що одна справа ненавидіти українців і перебувати в Росії, у безпеці, інша справа — ризикувати власним життям. Що стосується російської пропаганди, її треба включати для того, щоб виміряти температуру хворого. Наразі вона надзвичайно висока. Перші ознаки можливої деескалації будуть на телебаченні. Але апелювати [до пропаганди] немає сенсу, бо це об’єктивна маячня. Вони напали, тому що у діда війни з бункера щось перемкнуло в голові. Друга причина (насправді основна) — стало зрозуміло, що Україна — держава, яка розвивається. Згадайте ці часи: ми так любили посперечатися про зеленоботів, порохоботів; була дуже яскрава внутрішня політика, яка давала всі підстави до шаленого розвитку України. Середня зарплата до війни в Україні і Росії була приблизно однаковою. Подивіться, як за ці роки змінилися українські міста. Чернігів, місто-герой з вчорашнього дня, — це ж приклад розвиненого європейського міста. Таке в Пітері, можливо, є, в Москві, Казані. Путін просто забоявся, що на якомусь етапі його спитають: «А чого ми такі круті, а рівень життя в Україні вищий?». Щоб він не був вищий, вони знищують всю інфраструктуру. Зрозуміло, після війни буде потрібен час для того, щоб це все відновити.

— Яке майбутнє Росії ми можемо побачити зараз? Країна вже ізольована, з неї пішли західні бренди. Як російська влада пояснить своєму народові те, що вони перетворюються на Іран чи на Північну Корею?

— Ніяк вони не будуть пояснювати. Вони будуть вимагати затягнути паски, казати, що ворог на нас напав. Вони відправляють Росію в темряву і в злидні. Будуть проводити репресії проти власного населення. І через це просто шалений відтік населення з Російської Федерації. Той, хто хоч трошки має щось в голові, масово виїжджає.

— Низка публічних людей вирішили залишити Росію. Ці люди обирають власний порятунок, ніж намагатися змінити режим?

— Вони здалися. Вони розуміють, що змінити це можна тільки силою. І ті, хто не готовий боротися, не готовий до проблем з російським так званим законом, — від’їжджають.

Коли люди з відносно вільним світосприйняттям їдуть, держава залишається один на один з пропагандонами і іншими поганими людьми. Росіян в цьому плані нічого доброго не чекає.

— Наскільки важливим було закриття таких псевдоліберальних медіа? Ехо Москви чи Дождь якось передавали новини з України, але, з іншого боку, казали про спецоперацію. Наскільки вони були впливовими?

— Вторгнення показало, що Кремль більше не збирається грати в ілюзію демократії, свободи слова.

Чому їх закрили? Тому що вони показували і розповідали про втрати російської армії в Україні. [Путін] чудово розуміє, що це може стати приводом для якихось хвилювань в Росії. В теорії, не факт. Вони вирішили зачистити все, щоб не бачили те, що Україна зруйнувала міф про непереможну російську армію.

— Літак Віктора Януковича приземлився в Мінську. Ви, мабуть, чули про те, що вони хочуть посадити в президентське крісло Януковича. Що в них має бути в голові, щоб вони вірили в те, що він там протримається?

— Я б не акцентував увагу на Януковичу. Взагалі. Йдеться про створення окупаційної адміністрації і вони можуть призначати кого-завгодно. Можуть Януковича, можуть мавпу. Справа не в прізвищі, а в ситуації на фронті. Якщо Україна — це Україна (не якщо, а Україна була, є і буде), то ніякий Янукович нам не завадить.