Росія поставила за мету створити армію безпілотників на заводі в особливій економічній зоні «Алабуга» у Татарстані. Про це пише Washington Post з посиланням на таємні документи проєкту, які опинились у розпорядженні видання. Йдеться щонайменше про 6 тис. локалізованих та вдосконалених іранських дронів-камікадзе Shahed. Згідно з планом, вони мають бути готовими до літа 2025 року.

Загалом документи свідчать про те, що, незважаючи на затримки та виробничий процес, який сильно залежить від електронних компонентів іноземного виробництва, Москва досягла стабільного прогресу на шляху до своєї мети – виробництва варіанту іранського Shahed.

Документи, отримані від одного із працівників заводу, охоплюють період із зими 2022-го до весни 2023 року та свідчать про тісне співробітництво Росії та Ірану. Вони включають креслення, технічні схеми, кадрові записи, меморандуми іранським колегам і доповіді представникам міноборони РФ про хід робіт.

Проєкт під кодовою назвою «Човен» передбачає створення цілодобової виробничої лінії, він поділений на три етапи. На першому Іран постачає дрони у розібраному вигляді до Росії, де їх збирають. На другому в «Алабузі» налагодять власне виробництво корпусу Shahed, але продовжать ввозити начинку – електроніку та двигуни. Третій етап передбачає максимальну локалізацію, мінімальну допомогу Ірану та вихід на цільовий показник у 6000 дронів, щоб їх можна було поставити до військ у вересні 2025 року.

Washington Post стверджує, що отримала документи від особи, яка бере участь у роботі в Алабузі, але виступає проти вторгнення Путіна в Україну. Людина вирішила оприлюднити деталі, щоб привернути увагу міжнародної спільноти та сприяти збільшенню санкцій проти країни-агресорки.

«Це було єдине, що я міг зробити, щоб хоча б зупинити і, можливо, створити якісь перешкоди для реалізації цього проєкту», – заявив співрозмовник на умовах анонімності з міркувань безпеки. «Це зайшло занадто далеко».

Чи дійсно правда?

Експерти Інституту науки та міжнародної безпеки у Вашингтоні вивчили документи і дійшли висновку, що поки що в «Алабузі» зробили не більше ніж 300 дронів, причому несильно локалізованих.

Найбільша проблема Росії полягає у відсутності західної електроніки, постачання якої заборонено санкціями. Частина високотехнологічної продукції, як і раніше, надходить через імпорт в обхід обмежень, деякі компоненти вдалося відтворити у себе та Білорусі, зокрема за допомогою Китаю. Але з виробництвом двигунів вирішити питання поки що не вдалося. У зв’язку з цим експерти сумніваються, що заплановані 6 тис. дронів будуть виготовлені вчасно.

Щоб масштабувати виробництво, завод активно заманював співробітників високими зарплатами, які іноді більш ніж у 10 разів перевищують середні по Росії, і ввів перешкоди для звільнення, наприклад, вилучав паспорти. Згідно з проєктом, на підприємстві мають бути організовані три зміни на день по 810 працівників у кожній.

Заводу не вистачало фахівців у ключових сферах розробки дронів, включаючи системи радіоелектронної боротьби. У зв’язку з цим співробітників «Алабуги» направляли до центрів виробництва безпілотників в Ірані, щоб набратися досвіду. До складу делегацій входили керівники проєктів, інженери, а також студенти та робітники – зокрема мігранти із Середньої Азії, оскільки вони частково розуміли фарсі. Усього до кінця весни навчання пройшли близько 200 співробітників та 100 студентів.

Дослідники вашингтонського Інституту науки та міжнародної безпеки, які на прохання видання перевірили документи, що стосуються виробничого процесу, підрахували, що роботи на об’єкті в Алабузькій особливій економічній зоні Республіки Татарстан відстають щонайменше на місяць від графіка. Завод зібрав дрони, надані Іраном, але сам виготовив лише корпуси дронів і, ймовірно, не більше ніж для 300 БПЛА, дійшли висновку дослідники. За їх словами, «Алабуга» навряд чи досягне випуску 6 тис. безпілотників.

Незважаючи на це, колишній інспектор ООН із озброєнь Девід Олбрайт, який очолив дослідницьку групу, яка вивчала документи, сказав: «Алабуга, схоже, шукає можливості розробки безпілотників, які перевершують можливості Ірану».

Команда під керівництвом Олбрайта і старшого наукового співробітника Сари Буркхард заявила: документи «здаються автентичними» і «досить докладно описують закупівлі в ланцюжку поставок, виробничі можливості, виробничі плани та процеси, а також плани замаскувати та приховати виробництво Shahed».

Дослідницька група виявила, що проєкт стикається з проблемами, зокрема «сумнівами щодо його здатності досягти бажаного рівня персоналу», – але попередила: Росія може подолати ці труднощі.

«Росія має надійний спосіб створити протягом наступного року або близько того спроможність перейти від періодичних запусків десятків імпортних безпілотних літальних апаратів-камікадзе Shahed-136 проти українських цілей до більш регулярних нападів сотнями з них», – сказала Олбрайт.

Вона додала, що розкриття записів ускладнює позиці Ірану, який публічно оголосив про свій нейтралітет у війні, стверджувати, що він не допомагає Москві розвивати можливості виробництва безпілотників у «Алабузі».

Російський уряд і «Алабуга» не відповіли на запит видання про коментарі. Кремль спростував повідомлення про те, що Тегеран отримує допомогу з безпілотниками, заявивши, що Росія нібито покладається лише на власні дослідження та розробки. Представництво Ірану в ООН також не відповіло на запит про коментар.

Зазначимо, цього літа група дослідження озброєнь Conflict Armament Research також отримала докази, що Росія налагодила випуск власної версії іранського дрона-камікадзе Shahed-136 і вже використовує її на війні з Україною.

Вивчивши уламки двох ударних безпілотників «Герань-2», які застосовувалися в боях на південному сході України, фахівці з’ясували: обидва апарати виявилися копіями іранських Shahed-136, але містили електронні модулі «Комета», що збігаються з компонентами, які раніше витягли з російських розвідувальних дронів. Крім того, матеріали, з яких були зроблені ці моделі, та внутрішня будова їх фюзеляжів значно відрізнялася від «іранського стандарту».