Відомий волинський поет Павло Коробчук поділився цікавою історією зі своїми «френдами». Коробчук опублікував допис на своїй сторінці у Фейсбук 3 травня.

Текст допису подаємо без змін.

«Сидимо якось на Львівському форумі. За столиком біля Дзиги. Компанія поетів. Підходить мужчина, вітається зі мною, тиснемо один одному руки. По черзі тисне руки всім іншим. Чемний такий, гречний.

Кожен із нас, як виявилось потім, подумав, що це чийсь знайомий, певно мій, бо він же зі мною перший поздоровкався, або теж поет, ну, або, чому б і ні, просто прихильник поезії, впізнав нас, буває й таке.  А потім він, далі стоячи біля нас, тягнеться рукою до мого бургера. Рука така немита, шкіра потріскана. Бере його. З бургера випадає шматочок цибулі і капає жир. Підносить до рота. Я ще пам’ятаю, як смикнувся його борлак, як він сковтнув слину. І кусає. І смачно розжовує.

А потім питає мене, глипаючи своїми скорботними і щирими очима: “Можна?” Ми з поетами перезираємося. Німа сцена. Я махаю рукою на бургер і кажу: “Та бери вже весь…” Він обертається від нас, і прямує з бургером в руці на кут вулиці, де його чекає велика родина ромів…», – пише Коробчук