14 жовтня – День захисників і захисниць України

Напередодні професійного свята українського воїнства кореспондент «Правда.Волинь» зустрівся з військовим комісаром обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки полковником Романом Куликом і поросив його відповісти на кільки запитань.

Роман Анатолійович – один із старожилів у системі терцентрів комплектування та соцпідтримки (в минулому військових комісаріатів) – щиро й відверто розказував про реформу очолюваного ним підрозділу, стосунки з владою, охоче ділився власними судженнями щодо підготовки молоді до служби в Збройних Силах України, не обминав гострих кутів.

– Кілька років тому в Збройних Силах стартувала реформа військових комісаріатів. Відповідно до закону вони стали територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки. Розкажіть, пане полковнику, детальніше про кореляцію повноважень очолюваного вами відомства.

– У здійсненні реформи ставку зроблено на якісному комплектуванні військ і підрозділів особовим складом та технікою, на що й спрямовуються основні наші зусилля. Цілком зрозуміло, що сектор комплектування об’єднує два напрямки роботи: забезпечення призову на строкову військову службу і комплектування за контрактом. Завдання сьогодні не полягає в тому, щоб за будь-яку ціну виконати контрольні показники. Як я щойно казав: головне – якість. Надзвичайно важливо, аби нове поповнення для Збройних Сил мало міцне здоров’я, добру фізичну підготовку, було технічно грамотним.

Другий не менш важливий напрямок роботи – соціальна підтримка. Про її актуальність у зв’язку з бойовими діями на Сході України говорити не доводиться. Багато ветеранів, сімей загиблих і зниклих безвісти, які потребують нашої щоденної уваги і підтримки.

– Запровадження єдиного державного реєстру військовозобов’язаних звело до мінімуму паперортворчість у кадровій роботі?

– Робота над державним реєстром військовозобов’язаних, який вже діє кілька років, не є одноразовою. Це постійний процес, тому що одні стають на облік, інших – знімаємо. Кожна людина отримує штрих-код і адміністратор в будь-якому регіоні України може ознайомитися з даними про особу, визначити її затребуваність відповідно до підготовки та освіти. Зручно військовим частинам, яким не потрібно надсилати особові картки та інші документи потенційних військовослужбовців, зручно й нам.

– Чи зменшилась кількість охочих ухилитися від призову до Збройних Сил України? Як реагуєте на такі факти?

– Тема актуальна, причому для всіх регіонів. Що стосується Волині, то ми завжди стовідсотково виконували плани призову і робили це вчасно, не відкладаючи в довгий ящик. Є бажаючі уникнути проходження строкової військової служби і в нас, на щастя, їх небагато. Ставимося до таких, як цього вимагає закон. Притягаємо до відповідальності. Кілька чоловік засуджено до двох років позбавлення волі з відтермінуванням виконання вироку. Найбільше тих, кого притягаємо до адміністративної відповідальності, в основному за неприбуття до територіального центру або відмову від отримання повістки.

Слід сказати, що понад 120 волинян, які з релігійних чи інших мотивів не можуть брати до рук зброї, проходять альтернативну службу як правило в державних і комунальних закладах, госпіталях. Таке рішення приймають відповідні комісії, створені при органах державної влади.

– Як ви могли б оцінити підготовку учнівської молоді до служби в армії. Хто цим займається у школах, чи є відповідна матеріальна база для оволодіння військовими навичками?

– Передусім слід сказати, що змінилася сама назву предмету. Тепер він називається «Захист України». Принагідно зауважу, що в нас кілька років поспіль проводиться конкурс на кращого викладача. Переможцям 1 4 жовтня і 6 грудня вручаємо нагороди оперативного командування «Захід», обласного терцентру комплектування та соцпідтримки, що буде зроблено й цьогоріч.

Зріс інтерес самих учнів до вивчення предмету. Кожна школа намагається укомплектувати класи навчальною зброєю. Для багатьох це затратно, не вистачає коштів на зберігання. Тому застосовуємо позакласні форми вогневої підготовки учнів.

Функціонують спеціалізовані табори, як от «Волинська січ» поблизу Ковеля, практикуємо «День відкритих дверей» у військових частинах, стрілецькі змагання, уроки мужності за участі ветеранів АТО та ООС, учасників бойових дій. Під покровительством оперативного командування «Захід» триває акція «Подаруй державний прапор», прагнемо вручити знамена керівникам ОТГ, директорам шкіл. Багато зусиль і часу приділяємо увічненню пам’яті загиблих за територіальну цілісність і незалежність України, встановленню меморіальних дошок, інших пам’ятних знаків.

– А як у вишах Волині? Чи скрізь є військові кафедри, кваліфіковані викладачі?

– Перша військова кафедра запрацювала кілька років тому на базі Луцького технічного університету. Тут готують офіцерів трьох спеціальностей: командирів механізованого взводу, артилеристів, психологів. Особливу потребу відчуваємо у психологах, які затребувані для роботи і в зоні бойових дій, і для реабілітації демобілізованих, підтримки сімей загиблих. Разом з військовими капеланами вони підвищують бойовий дух українських вояків, допомагають їм загоювати морально-психологічні травми, добре розуміючи, що на війні атеїстів немає, усі вірять у Бога і моляться, щоб вижити.

– Чи багато бажаючих з числа офіцерів запасу змінити цивільну спеціальність на військову?

– Надійним резервом збройних сил є офіцери запасу. Лише на Волині їх налічується понад 30 тисяч. План набору в діючу армію офіцерів запасу невеликий, тож призиваємо як правило добровольців. Після шестимісячних курсів перепідготовки офіцерів направляють в діючі військові частини. Хто не бажає пов’язати свою долю з військовим ремеслом, через два роки має право повернутися до мирного життя, відбувши службу за призивом.

Після закінчення військових кафедр офіцерам присвоюють звання молодшого лейтенанта, після військових навчальних закладів лейтенанта. Фінансове забезпечення молодого українського офіцера доволі пристойне. Оклад лейтенанта від 16 тисяч гривень. Крім того молодий офіцер отримує оздоровчі, матеріальну допомогу, це ще плюс дві зарпалати, додайте обмундирування, харчування, оплату відпустки, лікування.

Словом, соціальний пакет офіцера доволі переконливий. І, звісно, забезпечення житлом, про що я вже казав, або грошова компенсація. Тому професія військового офіцера стає з кожним роком дедалі престижнішою.

– Скільки в області підрозділів територіальної оборони, хто займається кадровим і матеріально-технічним забезпеченням?

– З прийняттям закону про національний спротив досить потужно почала розвиватись територіальна оборона. Цілий місяць на території області тривали бойові навчання підрозділів тероборони, на навчальні збори було призвано майже тисячу волинян. Розгортали два батальйони і управління бригади. Резервісти і військовозобов’язані успішно справились з навчальною програмою, показали добру бойову і технічну підготовку. Особливо технічну, тому що ми поступово переходимо на електронний документообіг, на нові засоби зв’язку і передачі інформації. А це вимагає ґрунтовних знань і навиків наших вояків.

– Як українська влада допомагає вам у виконанні функціональних обов’язків?

– На військовій службі я з 1986 року, в Україні – з 1992-го. Тож маю усі підстави стверджувати, що ставлення держави до своїх захисників останнім часом істотно поліпшилося. Особливо з 2014 року. До цього часу система військкоматів переживала не найкращі часи, а якщо називати речі своїми іменами – піддавалася руйнації. Доходило до того, що в районах комісар мав у своєму підпорядкуванні лише двох державних службовців. І все.

З огляду на події в Криму та на Донбасі ми просто змушені були перейти на нові штати, успішно провели шість хвиль мобілізації. Кардинально поліпшилося матеріальне, фінансове, речове забезпечення служби, медичне обслуговування.

Лише в цьому році держава виділила понад 100 квартир для військовослужбовців гарнізону. Це штатно-посадове, службове житло, а також квартири для ветеранів і тих, хто перебуває на черзі. Збройні Сили поступово переходять на європейські умови. Як зазначив нещодавно Головнокомандувач ЗСУ, в Україні вже запроваджено понад 300 стандартів НАТО. Штаби завершили перехід на нові умови несення служби, тепер черга за нами. Що стосується місцевої влади, то алгоритм співпраці напрацьований роками.

Місцева влада ніколи не стояла осторонь вирішення питань комплектування збройних сил, матеріально-технічного, кадрового забезпечення, розгортання підрозділів територіальної оборони і за таку підтримку ми можемо лише щиро подякувати.

– Чи вплинула децентралізація на структурну перебудову підрозділів комплектування?

– Ви пам’ятаєте, що в складі обласного військового комісаріату були 17 районних та міських військкоматів. Приблизно така структура й сьогодні. Тепер функціонує чотири районні територіальні центри комплектування з відокремленими відділами в ліквідованих районах.

Змінилася дислокація Луцького районного центру комплектування, який нині розташовується в Ківерцях з підпорядкуванням йому Горохівського і Рожищенського відділів. І п’ятий міський територіальний центр комплектування та соцпідтримки базується в Луцьку.

– Одним з найлегендарніших з’єднань в Україні є 14-а окрема механізована бригада імені князя Романа Великого, що дислокується у Володимирі-Волинському.

– Гарнізон княжого міста виховав цілу плеяду видатних українських воєначальників, починаючи з другого міністра оборони незалежної України Віталія Радецького і закінчуючи нинішнім Головнокомандувачем Збройних Сил України Валерієм Залужним, нещодавно призначеним на цей високий пост Президентом України Володимиром Зеленським.

Колишня 51-а мотострілецька дивізія, згодом механізована бригада і створена на її базі 14-а окрема механізована бригада стали без перебільшення справжньою кузнею військових кадрів. Загартована в боях на Сході України, бригада нарощує бойовий потенціал і залишається одним з найпрестижніших військових підрозділів для проходження контрактної і строкової служби.

Нещодавно було представлення нового комбрига підполковника Олександра Охріменка, попередник полковник Сергій Войченко відбув на навчання в Національний університет оборони України. Усі свої зобов’язання перед цим підрозділом ми виконували і будемо й надалі виконувати сповна. Як і перед 204-ю бригадою тактичної авіації, розквартированою в Луцьку.

– Покрова Пресвятої Богородиці давно вийшла за межі християнського празника, і стала всенародним святом, днем українського козацтва, днем створення української повстанської армії і ось уже сім років – днем захисників і захисниць України. Які почуття наповнюють у цю осінню пору ваше серце і душу?

– У день свята хочеться побажати захисникам і захисницям нашої держави насамперед миру, здоров’я, благополуччя й достатку їхнім родинам, успішної служби, а також віри у те, що нове покоління, яке підростає, буде радувати нас сумлінною працею і вагомими здобутками на благо нашої неньки – України.

Слава Україні!

Василь ОНИЩУК, спеціально для «ВП»