ХРИСТОС РОЖДАЄТЬСЯ,СЛАВІТЕ!

Дорогі волиняни,шановні отці,улюблені брати і сестри,земляки мої та всі діти Церкви Христової! У ці радісні дні,коли весь християнський світ святкує народження «у місті Давидовому Спасителя,Котрий є Христос Господь» (Лк. 2,11),прийміть щирі та сердечні поздоровлення з великим святом Різдва Христового і Новим 2012 роком!

«Ликуют Ангели вси на Небеси,и радуются человецы днесь»,адже велике і преславне чудо звершується: «Дева раждает,и утроба не истлевает,/ Слово воплощается и Oтца не отлучается». Нині Бог на землю сходить і людина на Небо восходить! Прийдімо і ми,дорогі волиняни,возрадуємось Господу і разом з ангелами прославимо дивне народження Богонемовляти. Принесімо свої дари новонародженому Царю і Богу: любов до ближніх,турботу про нужденних,милостиню убогим,смирення і послух Церкві Христовій.

У цю святу днину все Господнє творіння схиляється перед великою тайною благочестя,завмирає в трепетному благоговінні перед Своїм Творцем,Який приходить для оновлення світу. Всі покоління роду людського завмирають перед Євангельськими подіями: Нова Єва нині спішить до міста Віфлеєму; десь в околицях Єрусалиму росте Нове Дерево Життя,щоб стати Жертовником спасіння; Ангели стоять вже не з мечами,оберігаючи вхід до Едему,а славословлять бідним пастухам,сповіщаючи благовоління Господнє. Людство торжествує,бо у світ приходить Сам Бог. Він і раніше говорив до людей через величні видіння пророків,через грім та блискавку,через відчуття прохолоди вітру,а тепер Творець неба і землі покладається в холодні убогі ясла,щоб говорити з людьми по-новому,не як з рабами,а як з друзями,як з рідними,як зі Своїми.

Прославляючи Народження Спасителя,ми прославляємо початок оновлення ураженої людини,прославляємо звільнення людини з під влади гріха. І це оновлення не тимчасове,не таке,як водами потопу. Це новий початок життя,яке непідвладне гріху,а значить і його жалу – смерті. Милість Господня дарована нам не заслугами сильних світу цього,а Всепрощаючою Любов’ю Бога,Який заради нашого спасіння в цю святу ніч у холодній печері приймав поклін від убогих пастухів. «Благодаттю ви спасенні через віру,- проголошує апостол Павло,- і це не від вас,Божий дар: не від діл,щоб ніхто не хвалився» (Єф.2,8-9). Дарована ця благодать живою вірою в Христа Спасителя,вірою,яка стверджується нашими добрими вчинками.

Цією вірою жили усі старозавітні люди,чекаючи Спасителя (Євр.11 гл.). Вірою Діва Марія покорилась волі Божій і стала Матір’ю «із Неяже Бог воплотися». Повірили Ангелам праведний Йосип Обручник та віфлеємські пастухи – і вони першими побачили Немовля Іісуса Христа. Віра привела мудреців з Далекого Сходу до ясел,де вони змогли принести дари новонародженому Царю Іудейському. Вірою Дух Святий привів у Єрусалимський храм старечого Симеона і справдилось його багатолітнє очікування – він побачив власними очима Спасіння та з миром відійшов. Впродовж Своєї земної проповіді Іісус Христос неодноразово наголошував на важливості віри. Усі,хто виконував слова Спасителя,отримували необхідне. І для нас на всі віки Христос залишив заповіт: «Істино кажу вам: якщо ви матимете віру з гірчичне зерно і скажете горі цій «перейди звідси туди»,і вона перейде,і не буде нічого неможливого для вас» (Мф.17,20). Іісус Христос є глава тіла Церкви,Він початок і повнота нашого спасіння,Він умиротворив і земне,і небесне,а ми,що були колись відчуженими,нині єдині у тілі Церкви Христової,якщо тільки будемо перебувати тверезими і непохитними у вірі,і не відпадемо від надії благовістя Христового (Кол.1,18-23).

Отож,хто вірує в Сина Божого,той має життя вічне. Бо всякий хто народжений від Бога,перемагає світ «і ця перемога – віра наша» (1Ін.5,4-5). Любі мої волиняни,прислухаймося до поради Апостола: «Пильнуйте,стійте у вірі,будьте мужні,тверді. Все у вас хай буде з любов’ю» (1Кор.16,13-14). Живімо усі для слави Небесного Бога Отця та для користі нашої Матері Церкви і земної Батьківщини.

Сталась подія,яка обновила весь світ. Бог став людиною. Слово стало плоттю. Творець неба і землі приходить у цей світ,щоб врятувати людей. Але ті,до кого Він прийшов,не впізнали Свого Спасителя і не прийняли Його (Ін. 1,11). Євреї відкинули Христа,а язичники увірували,що Іісус Христос є Спаситель. І ось ця віра жива і донині. Одні приймають Іісуса Христа як Бога,а інші шукають засоби як Його знищити (Лк.2,34). Ми віруємо,що Син Божий звершив наше спасіння ціною Своєї Божественної Крові,Він примирив людський рід з Богом. Церква Христова це та огорожа для людей,де можна спастися і по-справжньому щасливі ті,хто перебуває у цій огорожі. Христос народився для нас,а ми через Його євангельське слово повинні духовно народ¬жувати тих,хто ще не знає Бога; ми зобов`язані рятувати тих,хто заблудився і відпав від єдності Христової Церкви. Божа Слава,яка явила себе у Віфлеємській печері,нині спонукає нас славити Господа своїм богоугодним життям,добрими вчинками і щирою відданістю Єдиній Святій Соборній і Апостольській Церкві. «Нас бо ради родися Отроча младо Превечний Бог».

У ці зимові дні,коли Церква співає: «Таинство странное вижу и преславное: небо,вертеп,престол херувимский,Деву,ясли вместилище,в них же возлеже невместимый Христос Бог»,поздоровляю вас,дорогі мої брати і сестри,з величним святом Різдва Христового. Щиро бажаю,щоб дух віри та любові жив у кожному серці,щоб воно стало яслами,які могли б прийняти вірою Іісуса Христа Спасителя нашого. До віфлеємської печери прийшли прості пастухи та мудрі волхви,біля ясел Спасителя зібрались простолюдини і вчені,- це свідчить про те,що Господь приймає всіх,незалежно від їх звання та становища. Всякому,хто прагне любити Бога,шлях освічує віфлеємська зірка. Ангели укріпляють нашу віру,співаючи: «Слава в вишніх Богу і на землі мир,в людях благоговіння» (Лк.2,14). Утішаймося надією (Рим.12,12) і Бог надії наповнить нас всякою радістю та миром у вірі (Рим.15,13). Схиляючись у молитві перед Новонародженим у віфлеємських яслах,щиросердно зичу вам,дорогі мої земляки,щоб у цю таємничу і святу ніч у наших серцях настав довгоочікуваний мир,а між людьми благоговіння. Простягнімо руку нашої любові до тих,кого забули рідні,розділімо наш хліб з голодними,зігріймо родинним теплом тих,хто залишився на вулиці. Не зачиняймо дверей перед Спасителем,запросімо Його до нашої оселі,нагодуймо,обігріймо і тоді навіки запанує мир і спокій у наших сім’ях та родинах. І відпаде всяке бажання творити гріх,засуджувати та звинувачувати інших. Душа сама буде прагнути творити справи милосердя,не чекаючи на похвалу чи славу. Хто хоч раз бачив сльози радості і вдячності за своє добро – той уже ніколи не зможе причинити зла і болю ближнім. А це хай і буде нашим дарунком новонародженому Богонемовляті – віра засвідчена добрими справами.

Ще і ще раз,коли серце переповнене невимовною радістю пришестя у світ Спасителя,у цю святу днину молитовно бажаю усім вам,мої дорогі земляки,у доброму здоров’ї провести Різдвяні свята та Новий 2012 рік «у чистості,розсудливості,у великодушності,в благочесті,в Дусі Святому,в нелицемірній любові,в слові істини,у силі Божій,зі зброєю правди в правій і лівій руці» (2Кор.6,6-7).

ХРИСТОС З НЕБЕС,ЗУСТРІЧАЙТЕ!