Про це йдеться на сайті ЛНТУ.
 
«Перше,що я спробував,була різьба по дереву. Почалося це ще в школі,десь у 7-му класі,з легкої руки вчителя трудового навчання Володимира Кирилюка. Після закінчення школи до нього як до наставника я ще часто приходив. На той момент у мене не було достатньо матеріалів для роботи,в результаті чого вийшла невелика «творча» перерва. А в серпні 2011 року я випадково натрапив на одну жінку,яка продавала заготовки з липи. Відтоді я і почав займатися різьбою.
 
Орігамі я «підхопив» трохи пізніше. Якщо відверто,то це не було заплановано: переглядаючи різні відео на Ютубі,мені самому стало цікаво. В результаті це стало моїм другим захопленням.
 
Третє захоплення з’явилося навесні 2013 року,коли я захотів зробити великий об’ємний конструктор з фанери. Шукав я дуже довго. Знайшов не те,що хотів,але воно було значно цікавіше тих конструкторів,чим я теж почав займатися у вільний час. А ще в дитинстві я любив вишивати хрестиком,на що зараз,на жаль не вистачає часу»,– розповідає Олександр.
 
Після п’яти років училища,здобувши фах радіомеханіка,цьогоріч хлопець поступив на третій курс Луцького НТУ. Родом він із села Підгайці,де й проживає зараз. У рідних ставлення до творчого захоплення юнака відносно нейтральне: не особливо підтримують,але й не заважають рости та розвиватися.
 
Для улюбленої справи майстер відводить весь вільний час,і тільки взимку бере тайм-аут для відпочинку. «Я не знаю,як пояснити,але,коли починається весна,стає тепло і настрій завжди чудовий – тоді в мене і з’являється бажання зробити щось нове,ще більш масштабне і цікавіше,ніж минулого року. От саме це мене підштовхує творити»,– ділиться сокровенними моментами творчості юнак.
 
Для різьби майстер використовує дошки з липи,після роботи з орнаментом покриває вироби двічі морилкою і тричі лаком для меблів. Для орігамі – звичайний офісний папір,деякі вироби покриваючи автомобільним акриловим лаком. Для випилювання Олександр планував використовувати фанеру,але за її відсутності почав використовувати ДВП. Зрештою,цей матеріал став значно кращим замінником фанери. Деякі вироби з ДВП різьбяр покриває автомобільною акриловою фарбою.
 
У руках Олександра звичайний папір та шматок дерева оживають та перетворюються на справжні шедеври. Про унікальність його робіт свідчать неоднократні перемоги в конкурсах.
 
Перші свої роботи Олександр «зарекомендував» публічно на другому курсі училища – на виставці до Дня профтехосвіти. Через рік студент став абсолютним переможцем районного конкурсу «Великодня писанка» та відзначився в конкурсі «Учень року ДПТНЗ» у жанрі декоративно-ужиткового мистецтва.
 
На четвертому курсі хлопець взяв участь в конкурсі «Таланти ІІІ тисячоліття»,де виборов третє місце за представлену вазу з паперу. На п’ятому – отримав стипендію від фонду Ігоря Палиці за оригінальну ідею розвитку творчості на Волині. Вдруге взявши участь в «Талантах» за одну зі шкатулок майстер зайняв уже перше місце.
 
«Влітку я долучився до виставки,яка проводилася в селі Боратин до Дня незалежності,де представляв декоративно-ужиткове мистецтво свого села. Ну і остання виставка була вже в університеті до Дня студента»,– пригадує Олександр.
 
На завершення розмови хлопець поділився ідеями. «Іноді я задумуюсь над перетворенням хобі у власну прибуткову справу,та зараз реалізувати це не дуже просто. Часом через соцмережі отримую замовлення на ажурних лебедів,настільні лампи,підвіски,корпус під годинник з випаленим малюнком. Скажу так: результат є,але цим треба постійно займатися». І додає: «Якби на сьогодні я мав спеціально обладнане місце для роботи,я б із задоволенням навчав інших. Маю для цього велике бажання…».