6 січня 1938 року в селі Рахнівка на Вінниччині народився поет Василь Стус. Про це пише Gazeta.ua. 

Батьки були селянами. Родина згодом переїхала до Донецька, щоб уникнути примусової колективізації.

1954-го він вступив на історико-літературний факультет педагогічного інституту. Перекладав вірші з німецької, писав власні.

1959 року в «Літературній газеті» з’явилися перші твори Стуса. 1965-го він одружився з Валентиною Попелюх. У них народився син Дмитро.

У вересні 1965-го разом з Іваном Дзюбою, В’ячеславом Чорноволом і Юрієм Бадзьом взяв участь у першому громадсько-політичному протесті в Радянському Союзі післявоєнного часу. Її учасники під час прем’єри фільму «Тіні забутих предків» закликали засудити арешти української інтелігенції. За це Стуса відрахували з аспірантури.

1970 року на похороні художниці Алли Горської Стус відкрито звинуватив владу в її вбивстві.

Після цього за ним почали стежити агенти КДБ. Але Стус не припиняв критикувати радянську систему. Уперше його арештували 1972 року.

Поет вісім років провів у мордовських і магаданських таборах і на золотих копальнях. В ув’язненні писав вірші. Їх забирали й знищували.

Після звільнення Стус приєднався до Гельсінської групи захисту прав людини. Він був змушений працювати на заводі.

У травні 1980-го його знову заарештували, визнали особливо небезпечним рецидивістом. У вересні поета засудили на 10 років примусових робіт і п’ять років заслання. Тоді радянська влада призначала поету адвокатом майбутнього нардепа від ОПЗЖ Віктора Медведчука.

Стус помер у ніч на 4 вересня 1985 року в карцері радянської колонії для політичних в’язнів «Перм-36». Йому було 47 років.